Мурал загиблим захисникам відкрили муралу у Рівненському ліцеї №1. На заході панувала атмосфера, в якій злилися біль і гордість, сльози і радість… А ще – відчуття причетності і соборності.
Як можна перемогти народ, якщо на захист стають такі люди, як Аль Шамі Фарес і Василь Лісовський? Вони усміхаються з муралу добрими усмішками, бо і в житті були такими: добрими, безвідмовними, порядними, принциповими. Обоє, не задумуючись, стали на захист України. 29-річний Фарес, маючи за плечима навчання в Національній академії сухопутних військ та досвід командира АТО, а також підготовку в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки, після повномасштабного вторгнення відбув на схід. 52-річний Василь Лісовський 25 лютого сам пішов у військкомат, адже був переконаний, що повинні воювати ті, хто має досвід. Василь теж був учасником АТО. Тому ні дня не зволікав. Воїни загинули в травні, під час буяння весни, щоб ми жили.
Ці імена випускників першої школи єднає не тільки місце навчання і травень. Обидва дуже любили музику. Фарес навіть пісні писав. Учителі пригадують, що він складав і виконував реп українською й англійською. Тому на муралі рядки з пісні Фареса: «Ваш син буде жити в серцях українців Героєм. Як і всі відважні в Україні сини».
Чи думав цей талановитий хлопець, що його слова напишуть на муралі на його честь?.. Рівненська бардеса Валентина Люліч створила музику до цієї поезії Фареса і на відкритті муралу презентувала патріотичну пісню. А як зворушливо, до сліз, звучать його рядки про маму: «Ой, котику, котку», – співала. Молилася, щоб син вернувся живим». Не повернувся…
До речі, Фарес вивчив українську в 16-ть. Саме в цьому віці він зі своєю сім’єю переїхав до Рівного з Йорданії. Потім успішно склав ЗНО з української, що дозволило йому вступити в НУВГП, а пізніше – у військову академію. Тому прикро, що в нас є люди, які все життя прожили в Україні, а мови державної так і не вивчили.
Василь Лісовський, каже його сестра Інна, часто згадував рідну школу, заходив до неї. Любив собак і риболовлю. Був дуже життєрадісною і щирою людиною.
Вічна і світла пам’ять вам, захисники…
Що значить мурал для ліцею? Директорка ліцею Людмила Грекул відповіла так: «Це можливість для тих, хто навчається й працює зараз і буде потім, сказати: «Дякую за можливість жити вільно і достойно».
Це місце, де матері загиблих Героїв можуть тихо поплакати. А мами, чиї сини не на війні, подякувати за можливість пригорнути і поцілувати своїх дітей.
Це місце, яке завжди нагадуватиме ліцеїстам, наскільки цінне слово «мир» і якою ціною він дається…
Ціною життя 29-річного Фареса і 52-річного Василя. Між чоловіками чимало років. Біля муралу бігала маленька донечка Фареса, така схожа на татка, і спав у мами на руках маленький внук Василя. На відкриття стінопису прийшли рідні, друзі, однокласники, учителі ліцею, військові.Був на відкритті й художник, творець муралу Андрій Шостак. Освятив стінопис військовий капелан отець Іван Хміль.
Ідея створення муралу належить випускникам першого ліцею 2022 року. Вони зробили перший грошовий внесок, а потім до такої благородної справи долучилися однокласники Фареса та колеги Василя, а також Юрій Вознюк, випускник закладу, народний депутат ВР України 7-8 скликань. З понеділка біля муралу завирувало життя, яке так любили і Фарес, і Василь. Вони стануть узагальненим образом всіх загиблих захисників.
Мирослава ЖОВТАН