Є тиша, в якій замовкає світ – і починає говорити Бог. Саме таку тишу зустріли учасники паломництва «Карпати + Солотвино» у Дорі, на околиці Яремчі, в монастирі святого пророка Іллі. Цей момент став не просто зупинкою в дорозі – він перетворився на точку дотику неба й землі, часу й вічності.
Храм, що зростає з карпатської землі
Дерев’яний храм монастиря – невеликий, простий, але такий, що затримує подих. Збудований у традиційному гуцульському стилі, він мовби врослий у землю, пригорнутий до гір, як дитина до грудей матері. Його архітектура говорить мовою століть – без зайвих прикрас, але з глибоким розумінням священного простору.
Тиша тут – це не відсутність звуків. Це присутність чогось більшого: невидимого, але відчутного. В ній зібрано все – і крик серця, і сльоза вдячності, і молитва без слів.
У пошуках голосу серед війни
Ми, паломники з Рівненщини, стояли там, як колись стояв Ілля – не в бурі, не в громі, а в тиші, де народжується справжнє слухання. Саме у спокої пророк почув голос Бога.
Паломники – втомлені війною, стомлені тривогами – також шукали цей голос. Шукали не стільки відповіді, скільки Його присутність. І, здається, знайшли її серед карпатських вершин, де небо стає ближчим, а благодать – тихою й сильною.
Молитва за Україну серед гір
Молитви лунали за Україну, за мир, за світло, що має не згаснути в серцях. За тих, хто тримає фронт – як пророк Ілля тримав істину, коли всі зрадили. За матерів, чиї сини на передовій. За дітей, які засинають під сиренами. За всіх, хто не втратив людяності у темряві.
Ці молитви, здавалося, не просто підіймались у небо – вони торкалися хребтів Карпат, розлітались ехо по долинах, де кожна скеля стала свідком віри народу, що не зламався.
Вогонь очищення, а не знищення
Пророк Ілля відомий як пророк вогню. Але водночас – і як пророк тиші. Він міг закликати вогонь з неба, та вмів чути Бога в подиху вітру. Саме цього просили паломники: не вогню для знищення, а вогню для очищення. Щоб серця не стали холодними. Щоб душа не збайдужіла. Щоб українці залишалися народом, який пам’ятає своє джерело.
Тиша як зброя надії
Паломники вийшли з монастиря, несучи в собі особливу тишу. Ця тиша стала їхньою молитвою, зброєю проти відчаю, джерелом надії. Адже є місця, де Бог промовляє інакше – ніжно, просто, мовчки. І якщо маєш серце, що слухає – почуєш усе.
Монастир святого пророка Іллі в Дорі нагадує: навіть у найтемніші часи, навіть серед найгучнішої бурі завжди є тиша, в якій можна почути головне. Треба лише знати, де її шукати, і мати мужність зупинитися, щоб вислухати.
Протоієрей Василь РУДНІЦЬКИЙ,
керівник паломницької служби «Метеора»
Читайте також: У галереї «Євро-Арт» відкрилася виставка Людмили Мазур