Було це давно-давно. Надходило Різдво. У великій, ясній, чистій кімнаті стояла ялинка. Вона була дуже гарна. На ній висіли золоті дзвіночки, срібні зірки, прегарні цяцьки. Діти не бачили тієї ялинки, бо ще не прийшов час. Але всі хатні тваринки її бачили. Бачив її кіт своїми зеленими очима; бачив її маленький котик своїми блакитними очима; бачив її песик своїми карими очима. Навіть маленька мишка, яка так боялася великого кота, вибігла на мить зі своєї нори, щоб глянути на ялинку.
Але був хтось, хто не міг бачити цієї гарної ялинки. То – павуки. Вони жили у темних кутках на горищі та в льоху. Павуки так само хотіли бачити ялинку, як і решта хатніх тваринок. Але напередодні Різдва кожна мама порядкує вдома, щоб на свято було чисто й гарно. Мамина щітка пішла по кутках – шур, шур – і всі павуки мусили тікати. І тому вони не бачили ялинки.
А павуки, як усім відомо, люблять усе знати й усе бачити. І вони зажурилися, що не бачили ялинки. Вони пішли до Ісуса, Сина Божого, і сказали:
“Ісусе, Сину Божий! Усі можуть подивитися на ялинку, а нас викинули з хати. Ми не побачимо ялинки!”
Ісусові стало шкода павуків, бо то були добрі павуки, і він їм сказав:
“Ви, павучки, побачите ялинку!”
І рано-вранці на Святвечір, коли ще всі спали, він впустив усіх павуків до кімнати, де стояла ялинка.
І павучки тихенько лізли звідусіль – з горища, з льоху, з коридорів – до теплої, ясної, чистої кімнати, де стояла ялинка. Був там і тато-павук, і мам павучиха, і маленькі кругленькі павученята. Усі вони оглядали ялинку. Довго дивилися на неї й так тішилися!
Потім вони вилізли на ялинку й почали оглядати кожну цяцьку: і золоті дзвіночки, і срібні зірки, і кольорові свічечки… А коли надивилися, полізли щасливі назад.
Тоді прийшов Ісус і глянув на ялинку. І що ж він побачив!!! Уся ялинка й усі цяцьки були вкриті павутинням. Це павутиння висіло, як довгі нитки, з кольорових свічок, зі срібних зірок, із золотих дзвіночків, із зелених гілок ялинки.
Ісус знав, що мама в цій родині не любить павутиння і не схоче, щоб воно було і на різдвяній ялинці. Він доторкнувся до павутиння, і воно обернулося на золото.
А як засвітилася увечері на небі перша зірка, гурт малих дітей вбіг до кімнати. Як же діти здивувалися, коли побачили, що вся ялинка вкрита золотими ниточками.
Відтоді на різдвяних ялинках завжди є золоте павутиння.
(За Ївгою Шугай, «Дванадцять місяців»)
Джерело: Церква Воскресіння Господнього ПЦУ
Редактор сайту «Сім днів» і журналіст стрічки новин. Працює з оперативною інформацією, готує новини та долучається до створення авторських матеріалів для сайту.
Має значний досвід роботи у медіа. Протягом 1991–2009 років був технічним редактором газети “America” (Філадельфія, США), де відповідав за дизайн і верстку, підготовку графічних матеріалів, фоторепортажів та готового макету видання.
Володіння англійською мовою використовує для перекладу матеріалів, підготовлених у межах грантових проєктів, які редакція публікує на окремому піддомені для іноземних читачів.