Ми очікуємо, що життя стане кращим, коли нам виповниться 18 років. Коли ми одружимося. Коли отримаємо краще місце роботи. Коли у нас з’явиться дитина, друга…
Потім ми себе почуваємо втомленими, бо наші діти ростуть повільно. І думаємо, що, коли вони виростуть, ми відчуємо себе щасливими. Коли вони стають більш самостійними і у них починається перехідний вік, ми скаржимося, що з ними важко ладити. Тож коли вони пройдуть цей період, стане легше.
Потім говоримо, що наше життя стане кращим, коли ми нарешті купимо будинок побільше і машину трохи кращу, зможемо піти у відпустку, вийдемо на пенсію.
Правда в тому, що кращого моменту відчути себе щасливими не існує. Якщо не зараз, то коли?
Здається, життя ось-ось почнеться, справжнє життя! Але завжди на шляху існує одна проблема, одна незавершена справа, один непогашений борг, які потребують першочергового вирішення; і ось після цього життя почнеться. І якщо ми придивимося, то побачимо, що ці проблеми нескінченні. З них, власне, і складається життя.
Це допомагає нам побачити, що шляху до щастя немає. Щастя – це і є шлях. Ми повинні цінувати кожен момент. Особливо коли ділимо його з кимось дорогим. І пам’ятати, що час не чекає нікого.
Не чекайте, коли закінчиться школа або почнеться коледж. Коли ви схуднете на п’ять кілограмів. Коли у вас з’являться діти. Коли діти підуть в школу, одружаться, розлучаться… Нового року, весни, осені або зими, наступної п’ятниці, суботи або неділі. Або того моменту, коли ви помрете, щоб бути щасливими. Щастя – це шлях, а не доля.
Працюйте, як ніби ви не маєте потреби в грошах. Любіть так, як ніби вас ніколи не ранили. Танцюйте так, як ніби вас ніхто не бачить.
Микола БЕНДЮК
Читайте також: Кров холоне від розповідей про війну із перших вуст