Україна на шляху до ЄС. Чому це не вирішить усіх проблем
– Набуття статусу кандидата на вступ до ЄС для України без перебільшення довгоочікуване. Але, на мою думку, в більшості українців дещо ілюзорне бачення значимості цієї події і її результативності для нашої держави.
Насамперед варто сказати, що кандидатство – це ще не членство. Між першим і другим може минути чимало часу. Уже окремі аналітики озвучили дату 2029 рік. Для нас це надзвичайно тривалий період. Особливо в умовах війни. Однак терміни вступу до ЄС не є найважливішим, про що ми маємо думати зараз. Ми бачимо, що чимало людей сприймають членство в ЄС як ідеальний рецепт вирішення всіх проблем та запоруку поліпшення їхнього особистого життя і життя нашої країни в цілому. Але це лише верхівка айсберга. Яка блищить та приваблює. Бо й Європа сьогодні багатьох приваблює як цікава, розвинена, багата і красива. Але не все те золото, що блищить. Адже існує і нижня, невидима частина айсберга, про яку знають лише фахівці, експерти. Вона не втаємничена, але не перебуває на виду, не така очевидна. Багато хто не сповна усвідомлює ціну, яку нам доведеться заплатити.
Візьмемо хоча б такий аспект як адаптація нашого законодавства. Є чимало питань, які суспільству буде не так просто сприйняти. Для прикладу, гендерні питання, одностатеві шлюби, ставлення до національних меншин і так далі. Але ці моменти потрібно буде вирішувати на рівні держави. Не можна бути трішки вагітним. Ми або визнаємо, дотримуємося всіх нормативів і вступаємо. Або це кандидатство може стати довгим, нудним і обтяжливим.
Я не кажу, що цей статус нам не потрібен, навпаки – дуже потрібен, адже ми чітко обрали Європейський шлях. Тож маємо рухатися в цей бік виважено і обдумано. Не забуваючи, що приєднання передбачає виконання чужих правил. Попереду тривала робота.
Але ми не повинні забувати про нашу власну долю і наші цінності. На мою думку зараз, коли Україна в епіцентрі подій і в центрі уваги світової спільноти, найкращий час для створення нового дієвого союзу. Нове об’єднання в Європі може і, швидше за все, не повинно передбачати широкого партнерства (як-от ЄС, до якого входять 27 країн-членів). Воно має постати з країн, які зараз, у момент істини, найбільш лояльні до України. Ця вісь уже чітко вималювалася. Вона нам близька ментально: це Польща, країни Балтії і Великобританія.
Анатолій Жуковський, Голова ГО «Інститут української національної ідеї».
– Коли станемо повноцінними членами Євросоюзу – питання часу. Головне, що Україна отримала статус кандидата. Це дуже важливо на сьогодні, коли ми відстоюємо свою незалежність і соборність у кровопролитній війні з російським агресором.
У мене немає щонайменших сумнівів у тому, що ми станемо рівноправними членами європейської родини. Звичайно, насамперед необхідно звільнити рідну землю від окупанта, а вже тоді братися навіть не за відбудову, а розбудову нової України. Але готуватися до цього треба вже зараз.
В Україну повинні приїхати європейські комісари, які мають проінспектувати абсолютно всі сфери життєдіяльності, в тому числі економіку, промисловість, медицину, освіту, інфраструктуру, транспорт і т. д. Необхідно все підвести до європейських стандартів, а для цього змінити цілу низку законодавчих актів. Ну візьмемо, для прикладу, Пепсі-колу чи Кока-колу: та, що випускається в Європі, абсолютно відрізняється від тієї, що в Україні, де занижені норми. Такого не повинно бути. Треба піднімати планку стандартів та якості. І це стосується всього. Якщо вже йдемо в Європу, то все у нас має бути, як у Європі.
Мар’ян ГОДА, директор Рівненського пивзаводу.