Коли вона завагітніла, їй було 13 років. Йому на рік більше – 14. Жили по-сусідству. Вона – з мамою і молодшим братиком. Він – єдиний прийомний син у батьків. Дружили з дитинства, разом ходили до школи.
Вона ще не усвідомлювала, що стала матір’ю
Спочатку вона і не зрозуміла, що вагітна. Ніхто ніколи не розповідав їй про це. І взагалі, близькі вони були лише раз… Відчула, що щось не так в її організмі, хтось ще є – рухається, живе! Але нікому нічого не казала.
Так сталося, що пішла на презентацію у «Дар життя». Консультант розповідала про життя дитини до народження. Дивилися фільм. Дівчина дізналася, що серце у дитинки починає битися вже на 18 день, у 10 тижнів – сформовані пальчики на руках і ногах. Дитинка жива. Її життя розпочалося з моменту зачаття. Було цікаво і водночас боязко. Мимоволі почала думати про те дитя, яке росте всередині неї.
Далі – пологи. Мама викликала «швидку», але була впевнена, що це апендицит чи щось інше. Мама і не припускала, що її 14-літня донька-відмінниця може бути вагітною. Весь вільний від занять час вона проводила вдома, поралась з мамою по господарству, допомагала на городі, читала…
Приїхали у лікарню. Лікар сказав, що дівчині потрібно у пологове відділення. У мами – шок, істерика. Дівчина народила здорового сина. Її мама сказала, що вони відмовляються від дитини. Дівчина мовчала. Вона ще не усвідомлювала, що стала матір’ю. Їй принесли годувати дитину. Розповіли як, допомогли правильно покласти. А далі він сам, її син, почав активно прицмокувати. Вдивлялася в обличчя, шукала подібні риси. І ім’я придумала…
Любов перемогла
Мама дівчини поїхала додому. Пішла до сусідів розповісти про те, що вони теж стали бабусею і дідусем, а він – їхній син – татом. Вони не захотіли й розмовляти, все заперечували – ніякі вони не родичі. Сина відправили на навчання в інше місто.
Були різні варіанти. Спочатку відмовлялись від дитини зовсім. Мамі хлопчика, самій ще дитині, треба вчитись. Матеріальне становище сім’ї важке, адже на утриманні в мами двоє неповнолітніх дітей, а тепер ще й онук. Був і другий варіант – на кілька років, доки дівчина закінчить школу, віддати хлопчика у дитячий будинок.
Любов перемогла. Хлопчик залишився в сім’ї, оточений увагою і турботою. Невдовзі йому виповниться 5 років.
Його мама закінчила школу, здобула професію. Ніхто зараз і не уявляє, що цієї дитини могло б і не бути разом з ними. Обидві жінки дякують Богу за те, що дав їм розум, силу і витримку в скрутну хвилину.
Наталка ПІДЛИПНА
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»