Пандемія Covid-19 змусила людство згадати, наскільки небезпечними та руйнівними бувають спалахи інфекційних хвороб і як вакцини стають в таких випадках єдиною надією на повернення до нормального життя.
Коронавірус — не перший ворог, зброєю проти якого повинна стати масова вакцинація. Сотням мільйонів людей у всьому світі пощастило вижити, тому що знайшлася зброя проти невидимих убивць, які тероризували світ. Звичайно, якщо вони жили там, де був доступ до медичної допомоги.
Ось кілька прикладів того, як вакцини змінили життя людей.
Віспа
Віспощеплення – мабуть, найбільша історія успіху в цій галузі.
Тільки в XX столітті ця надзвичайно заразна вірусна хвороба вбила понад 300 мільйонів людей. Кількість жертв в більш ранні епохи не піддається обліку.
Близько 30% тих, хто заражалися віспою, вмирали, нерідко в муках, тому що все їхнє тіло вкривалося гнійними наривами. Решта сліпнули або залишалися на все життя з жахливими шрамами на шкірі.
Протягом століть люди відчайдушно шукали ліки проти віспи — і врешті-решт, створили першу вакцину.
Ідея, що штучно викликана слабка форма захворювання здатна створити у людини імунітет, народилася, ймовірно, в Китаї. Відповідно до джерел, вже близько 1000 року люди там вдихали через ніс порошок з дрібно потовчених струпів хворих на віспу або вставляли у вуха шматочки вати, вимочені в гної.
| Читайте також: |
У Британії XVIII століття щеплення від віспи палко пропагувала знаменита аристократка та інтелектуалка леді Мері Монтегю, яка сама в молодості перехворіла на віспу і ознайомилася з відповідними практиками в Туреччині, де її чоловік служив послом.
Надійним метод було назвати важко. Приблизно кожен тридцятий пацієнт в результаті хворів на віспу у важкій формі і гинув.
Тим часом англійські фермери давно помітили, що коров’яча віспа для людини заразна, але не смертельна. Вивчивши це явище, лікар Едвард Дженнер створив на основі коров’ячої віспи надійну і безпечну вакцину.
14 травня 1796 року Дженнер прищепив нею восьмирічного фермерського сина Джеймса Фіппса, який згодом дожив до старості, а за два роки випустив знамениту брошуру “Дослідження причин і дія коров’ячої віспи”. Випустив власним коштом, оскільки Королівське наукове товариство поставилося до методу Дженнера з недовірою.
Сумніви відпали, коли військовослужбовців британської армії і флоту примусово прищепили від віспи, і ні з ким нічого поганого не сталося.
Майже за сто років Луї Пастер з поваги до Дженнера запропонував назвати всі засновані на принципі створення штучного імунітету препарати вакцинами: від французького слова vache – “корова”.
У бідних країнах віспа продовжувала лютувати ще понад півтори сотні років. Покінчити з нею допомогла програма масованого щеплення ВООЗ, яка стартувала в 1967 році.
Вважається, що для появи колективного імунітету необхідно прищепити 80% населення. Вакцинувати кілька мільярдів людей було неможливо.
Зате досить ефективною виявилася тактика точкової імунізації, вперше випробувана в східній Нігерії: оперативно виявляти осередки віспи і прищеплювати сусідніх жителів. Викорінити віспу в регіоні з населенням в 12 мільйонів людей вдалося, зробивши всього 750 тисяч щеплень.
Зараз живі віруси віспи залишилися лише в двох місцях на Землі: лабораторіях вищого рівня захисту в Росії та США.
Поліомієліт
Ця хвороба вбила набагато менше людей, ніж віспа, зате була набагато жорстокішою до тих, хто вижив.
Заражаються нею в основному в дитинстві. Вірус проникає в організм через рот, потім потрапляє в кров і вражає нервову систему, часто викликаючи невиліковний параліч. Здебільшого він вражає ноги, але кожний десятий пацієнт помирає від задухи в результаті паралічу легеневих м’язів.
Поліомієліт перемогли у світі, але в Україні він можливий
Спеціальний прилад “залізні легені”: людина лягає всередину капсули, яка ніби дихає за неї, сама людина в цей час абсолютно нерухома
Єдиною надією таких хворих залишалася штучна вентиляція легень всередині спеціальних камер, створених в 1920-х роках, які отримали назву “Залізні легені”. У цих металевих коконах люди проводили тижні, іноді – все їхнє життя.
Оскільки поліомієліт, на відміну від віспи, не має зовнішніх ознак, його інфекційна природа була встановлена лише в 1905 році шведським лікарем Іваром Вікманом.
На той час поліпшення якості питної води у великих містах зменшило як загальну кількість випадків поліомієліту, так і відсоток людей, що мали імунітет до нього. Спалахи хвороби стали помітнішими.
Згідно з даними ВООЗ, поліомієліт вражає, в основному, дітей віком до 5 років.
Існувала думка, що згодом виявилося невірною, що поліомієліт – проблема в основному розвинених країн.
У 1952 році американський лікар Джонас Салком створив вакцину від поліомієліту. У 1961 році його колега Альберт Сейбіна придумав поліпшену версію, яку можна було ковтати, а не отримувати у вигляді ін’єкції. Захворюваність в США і Європі різко пішла на спад.
З щепленнями від поліомієліту пов’язана одна з найстрашніших помилок в історії вакцинації. У 1955 році американська фірма Cutter Laboratories помилково випустила понад сто тисяч доз препарату, що містили живий вірус поліомієліту. Десять дітей померли і 160 були паралізовані на все життя.
A в 1988 році ВООЗ оголосила про початок програми з викорінення поліомієліту в усьому світі. У 1994 році вільними від хвороби, яку прозвали “жахом батьків”, були оголошені США, в 2000-му Китай, Японія і Південна Корея, в 2002-му Європа, в 2014-му Південно-Східна Азія.
За експертними оцінками, вакцина від поліомієліту зберегла життя півтора мільйона людей, ще 18 млн уникнули паралічу.
Зараз поліомієліт дає про себе знати тільки в Афганістані, Пакистані та Нігерії. Йдеться про кілька десятків випадків на рік.
Кір
Вакцинація від кору є прикладом одночасно і успіху, і невдачі.
Спалах лихоманки Ебола в Африці, яка привернула увагу всього світу, вбила близько 20 тисяч людей. Кір минулого року тихо вбила 207,5 тисяч, хоча вакцина від неї існує з 1963 року.
“Не дозволяйте собі повірити в міфи про шкідливість вакцинації”
Кір у світі: Україна лідер за захворюваністю
Надзвичайно заразний вірус поширюється з крапельками слини під час кашлю та чхання або під час прямого контакту. Він викликає високу температуру і висипи, у важких випадках, що загрожують життю пацієнта, – діарею, пневмонію і запалення оболонок мозку.
До винаходу вакцини кір забирала в середньому 2,6 мільйона життів на рік. Але побороти її повністю не вдалося, оскільки через високу заразливість колективний імунітет настає лише тоді, коли щеплені 95% людей.
У США і Європі захворюваність на кір в останні роки знову стала зростати через рух противників щеплень, який широко розповсюджуються завдяки соціальним мережам.
Поштовх їм дав британський медик Ендрю Вейкфілд. У 1998 році він опублікував гучну статтю про те, що комбіноване щеплення від кору, свинки та краснухи нібито викликає у дітей аутизм. Хоча дані статті пізніше були спростовані, а самого Вейкфілда позбавили ліцензії лікаря за наукову несумлінність, посіяне ним насіння дало плоди.
Якщо в розвинених країнах хворі на кір все-таки вмирають порівняно рідко, то в Африці все значно гірше. Спалах кору в Демократичній Республіці Конго торік забрав життя більш ніж семи тисяч людей, в основному дітей.
Головною проблемою в країнах, що розвиваються, є не забобони, а нестача вакцини і відсутність медичної інфраструктури, особливо у віддалених місцях. ВООЗ попросила у держав-членів ООН 255 млн доларів додаткового фінансування на вакцинацію від кору.
Малярія
Вчені вважають, що люди хворіли на малярію, також відому як болотна лихоманка, з доісторичних часів.
І сьогодні приблизно половина людства ризикує заразитися малярією, а 400 тисяч людей щорічно вмирають від неї.
Приблизно половина всіх смертей від малярії припадає на Африку.
Вперше за 60 років з’явилися нові ліки проти малярії
Хворобу викликає одноклітинна бактерія-паразит, малярійний плазмодій, яка проникає в кров людини, коли її кусає малярійний комар.
Основними способами боротьби з малярією є осушення боліт, де розводяться комарі, протимоскітні сітки та ліки, що пригнічують хворобу на ранній стадії – причому є дані, що плазмодій почав набувати до них стійкість.
Вакцини від малярії, яка формує імунітет, створити поки не вдалося, попри 32 роки інтенсивної роботи та витрачені 700 мільйонів доларів.
Єдиний дослідний зразок проходить випробування в Гані, Малаві та Кенії, які повинні завершитися в 2023 році. Поки, за наявними даними, він захищає від малярії в середньому в 40% випадків і не більше ніж на чотири роки – дуже слабкі показники в порівнянні з вакцинами від інших хвороб. При цьому необхідно зробити не одне, а два чи цілих чотири щеплення.
Фахівці висловлюють стриманий оптимізм, але попереджають, що панацеєю від малярії вакцина навряд чи стане.