На перший погляд ОСББ ЖБК «Сигнал» належить до числа щасливчиків, у яких (за відомою приказкою) не було щастя, то нещастя допомогло. Насправді ж тут більше підходить біблійне благословення: «Нехай вам по вірі вашій буде». Адже спершу, подавши проєкт з модернізації ліфта, об’єднання співвласників не пройшло відбір для участі у муніципальній програмі, оскільки завдяки підтримці міста за останні роки вже реалізувало не один свій задум. Щоправда, «Сигнал» був занесений до резерву. А це – надія на те, що не все ще пропало. Так і сталося. Об’єднанню запропонували долучитися до «муніципалки», зайнявши місце одного із відмовників.
Такій удачі голова правління ОСББ ЖБК «Сигнал» Валентина ЯЦУК зраділа не менше, ніж власному успіхові. Мабуть тому, що вже давно асоціює себе зі своїм об’єднанням співвласників. Отож, щойно переступивши поріг кабінету і привітавшись, на одному подиху видала:
– Перед тим, як починати вести розмову про ОСББ, я хотіла б подякувати мешканцям будинків на Київській, 32 та Князя Володимира, 36, де мене обрали головою правління.
– За що дякуєте? – запитую.
– Та за те, що вони з розумінням ставляться до кожного запропонованого мною для реалізації проєкту. Це передусім стосується багатоповерхівки на Київській, 32. Розповідаєш, бува, на зборах про свій задум, і неозброєним оком бачиш, що люди хочуть зробити умови свого життя кращими. Тому й не дивно, що за відносно короткий час ми вже втілили п’ять проєктів, чотири з яких за муніципальною програмою. А це були масштабні обсяги робіт, на виконання яких люди, причому вчасно, вносили чималі власні кошти. Так, створивши ОСББ у 2012 році, ми спершу відремонтували дах. А починаючи із 2014-го замінили труби холодної води і каналізації, інженерні мережі гарячого водопостачання і теплопостачання, провели ремонт ліфтів. За програмою «теплого» кредиту встановили людям енергозберігаючі вікна у квартирах. Нині облаштовуємо входи у під’їзди.
– На Князя Володимира, 36 скромніші успіхи?
– Відносно. Адже ОСББ «Кн. Володимира, 36» я очолюю лише два роки. Але за цей час і там відбулися неймовірні зміни. Пригадую, коли знайомилася з багатоповерхівкою, у підвал далі дверей не можна було зайти. А зараз там – чистота і порядок. Ми повністю замінили інженерні мережі: водопостачання (холодної і гарячої води), каналізацію, встановили індивідуальний теплопункт, поміняли вікна у під’їздах і облаштували дашки над входами. Відремонтували сходи, на яких сам чорт міг ногу зламати. Щоправда, тут є деякі проблеми зі сплатою внесків. Скажімо, взявши «теплий» кредит, ми його тільки за два роки погасили. Натомість жителі багатоповерхівки на Київській, 32 фактично відразу вносять свої частки.
– Багато ОСББ мають нині проблеми зі сплатою внесків через пандемію. Як у вас із цим?
– У нас таких проблем нема. Різниця в платіжній дисципліні існує, мабуть, тому що «Сигнал» – кооперативний будинок. Тобто збудований самими мешканцями. Тому й стараються, щоб він був у хорошому стані. У цьому році, для прикладу, ми долучилися до муніципальної програми. Вірніше були в резерві, а з дня на день на Дорадчому комітеті мають затвердити наш проєкт із модернізації ліфта в одному з під’їздів. На це, до речі, потрібні чималі кошти – з кожної квартири треба здати від трьох до шести тисяч гривень (залежно від площі). На сьогоднішній день, ще не маючи гарантії на підтримку міста, у нас на рахунку вже є понад 70 тисяч. Та, думаю, як тільки нам дадуть «зелене світло», люди одразу дозбирають 50 тисяч, щоб мати необхідні 136 тисяч гривень.
– Валентино Дмитрівно, кажуть, у кожного свій шлях до Бога. Як ви стали головою правління ОСББ?
– Проживаючи на 9-му поверсі, ми часто-густо потерпали через дірявий дах. Одного разу зі стелі, як з відра, лило. Всі наші тривалі листування з жеком нічого не давали. І от (не знаю: випадково чи ні) одного дня у мою поштову скриньку потрапив лист, в якому розповідалося про муніципальну програму. Там ішлося про те, що за підтримки міста можна зробити ремонт даху, інженерних мереж тощо. Я обійшла квартири 9-го поверху, розповіла про лист, муніципальну програму. Щоправда, мало хто вірив у те, що нам дадуть з міського бюджету гроші на ремонт даху. Тоді пішла в управління економіки, де мені з толком усе пояснили. Ввечері знову збираю сусідів, розказую, що ми платимо 20, а місто – 80 відсотків. Тут і постало питання, що для участі в «муніципалці» треба створити ОСББ. А оскільки я стала ініціатором ремонту даху, то всі підбили мене очолити ОСББ.
– Чи легко даються вам обов’язки голови правління?
– Знаєте, за ці роки, що очолюю ОСББ, я вже стала і сантехніком, і електриком, і столяром, і економістом, і бухгалтером, і будівельником. Бува, приходить спеціаліст, а я йому підказую, що та як робити. Я взагалі по життю дуже енергійна людина, намагаюся багато читати, відвідую семінари, не пропускаю нічого, що стосується ОСББ. А ще не соромлюся запитувати, коли чогось не знаю. Наприклад, мені дуже тяжко дався індивідуальний тепловий пункт (ІТП). Не могла відразу збагнути, для чого він. Тому зверталася в Рівнетеплоенерго, консультувалася в інспекторів, розпитувала в головного інженера. Просила, щоб вони пояснили мені на пальцях. Адже я, по-перше, сама повинна була вникнути у суть справи та й людям доступно про все розказати. І ще не було жодного разу, щоб мені не допомогли розібратися з тим, в чому я некомпетентна.
– Чим із зробленого найбільше пишаєтеся?
– Індивідуальним тепловим пунктом і ремонтом інженерних мереж. Навіть страшно згадати, що робилося у підвалі. А зараз тут сухо, стіни побілені, ЛЕДівське освітлення. Ніщо ніде не капає, все утеплене. Коли хтось приходить у гості, пропоную піти підвал подивитися.
– Є різні голови. Одні – як начальник жеку. Потурбувати можна лише у робочі години. Інші перетворюються на «няньку», до якої навіть з елементарними питаннями звертаються…
– Розумію, про що ви. Вважаю, що робота голови правління не повинна обмежуватися часовими рамками – з 9-ї ранку до 6-ої вечора. Бо всяке трапляється. Був, наприклад, випадок, коли о першій ночі їхала на Кн. Володимира, 36, де прорвала труба опалення. Відразу викликала аварійку Рівнетеплоенерго, з яким укладено договір на обслуговування. На ранок ніхто й не помітив, що десь прорвало трубу. А ще якось було людина у ліфті застряла опів на дванадцяту ночі. Не змогла додзвонитися до диспетчерської, то зателефонувала до мене. Словом, не раз доводилося оперативно вирішити ту чи іншу проблему. Як-от, скажімо, чоловік не міг двері у своїй квартирі відкрити, то до мене звернувся. Я ніколи навіть виду не подаю, що серджуся. Бо люди звертаються тоді, коли потребують допомоги.
Спілкувався Василь ГЕРУС
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»