Орієнтовний час читання: 2 хвилини
Андрій Затірка з Вараша добровольцем пішов у ЗСУ, коли почалося повномасштабне вторгнення рф.
Таке рішення в родині підтримали, хоч були не у захваті, бо не служив і не мав розуміння, що таке армія.
Про це розповідає голова рівненської ОДА Віталій Коваль.
Захисник згадує:
«Старші брати відразу пішли до військкоматів. І так мав зробити кожен українець, тож і я не міг сидіти вдома. Батьки таке рішення сприйняли непросто, але мама мене благословила, бо це був мій свідомий вибір».
У військкомат доброволець прийшов без військового квитка, з тимчасовим посвідченням із вписаною спеціальністю і рішенням проситися в ЗСУ, щоб захищати Україну. До війни Андрій працював слюсарем з ремонту реакторно-турбінного устаткування на Рівненській АЕС.
Військова служба солдата почалася у 47-ій окремій інженерній бригаді. 13 березня минулого року він прибув у розташування частини. Під час співбесіди бійця записали до саперів і відправили вчитися.
Андрій каже, що навчання було не простим. Ця вкрай відповідальна робота потребує максимальної зібраності й упевненості, не припустимими є страх чи паніка. Саперна справа прийшлася військовому до душі, а побратими жартома назвали його «ходячою енциклопедією саперства».
Згодом була передова. Разом із саперами десантно-штурмової бригади Андрій виконував бойові завдання в Мар’їнці – стримували ворожий наступ. «На щастя, завдяки злагодженим діям та оперативним рішенням ми здебільшого залишалися цілими й неушкодженими. Навіть взяли у полон понад десяток росіян. Це гордість служити з такими захисниками. Вони стали мені не просто побратимами, а справжніми друзями», – розповідає сапер.
За одне із таких успішних завдань Президент України Володимир Зеленський нагородив Андрія орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
На жаль, під час однієї військової операції сапер отримав осколкове поранення в голову. Лікування. Відновлення. Однак на реабілітації захисник довго не затримався – поїхав на передову до побратимів.
«Ну от не міг без них бути, бо це вже не просто служба – це дружба, братерство», – згадує він.
Зараз Андрій повернувся на РАЕС, але продовжує тримати фронт, уже волонтерський. Він і надалі підтримує зв’язок із побратимами. Саме таких друзів бажає всім захисникам України.
А тих, хто в тилу, просить ні на мить не забувати, якою ціною виборюється Перемога:
«Її ціна – життя найкращих синів і доньок України. Життя чиїхось дітей, батьків, близьких і рідних, друзів і знайомих. Втрачене, обірване життя».
Андрій Затірка переконаний, що на фронті й у тилу рідну землю захищають мільйони неймовірних людей, а отже Перемога однозначно буде за нами!
Читайте також: Львівська залізниця у серпні змінила графік руху восьми поїздів – з Рівного, Тернополя, Здолбунова
- «Верес» та «Оболонь» знову зіграли внічию – без голів, але з емоціями
Рівненський «Верес» та столична «Оболонь» зіграли другий матч за п’ять днів. Цього разу – у чемпіонаті прем’єр-ліги. Після поразки у кубковій грі, яка відбулася 30 жовтня на рівненському «Авангарді», кияни прагнули взяти реванш у матчі чемпіонату.