Фонди матеріалів експедиційних досліджень КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР поповнилися новою цікавою інформацією про традиційну культуру Крупецької громади. Директорка закладу Ірина Рачковська-Баковецька побувала в селі Хотин, де зустрілася із місцевими носіями традицій, а також відвідала домашній музей краєзнавці та дослідниці свого краю Надії Мельник.
Унікальні традиції села Хотин
Під час експедиції відкрилося безліч цікавого. У селі Хотин зберігаються в пам’яті та побутують до цих пір унікальні традиції:
- Ікони-благословенники У сім’ях зберігаються особливі ікони, якими найстарший член сім’ї (баба чи дід, які живуть при дітях, внуках) благословляють членів родини на різні важливі у житті події – весілля, проводи в армію, інші серйозні життєві рішення.
- Традиція «бабці на капці» Виготовлення хресною бабою букетів на хрестинах – жінка, яка бабує за новонародженим (хресна баба, а колись це була баба-повитуха), під час застілля на хрестинах виготовляє невеличкі букетики, схожі на бутоньєрки, із зелені та квітів, а взимку – з калини, і «продає» усім присутнім. Ці букети «покупці» зберігають вдома як оберіг, а хто торгує на базарі, то бере із собою, щоб «торг ішов».
- Традиція «зальоту» Назва, яка в народі сьогодні має інше значення, у крупецькому Хотині означає «ходити у свати»! Досі цей родинно-побутовий обряд здійснюється у «первинному» вигляді: свати несуть хлібний колач, який розділяється між майбутніми нареченими, до цих пір дівчину ховають до перших розмовин між сватами, а сватування традиційно відбувається до ночі із піснями та споживанням місцевих страв. Припускають, що значення словосполучення «вийшла заміж по зальоту» походить від цього дійства.
- Читання корони Уже знаний на Рівненщині обряд, який до цих пір зберігається і побутує в Крупецькій громаді. «Корона» має дві складові – довгий вірш із побажаннями молодій, який читає сват, та віночок зі стрічки й зелених рослин, який одягається за участі окремих обрядових дій молодій під фату («вельон»).
Унікальна колядка про Ірода
У Хотині Ірина Рачковська-Баковецька почула і записала надзвичайно красиві колядки, серед них – унікальну: про те, як Ірод ходив радитися до самого Люцифера, як розправитися із Дитятком Божим. Власне, як і в кожній колядці, у нечистої сили нічого не вийшло! А варіантів помсти у тексті було багато!
Носії традицій
Всю цю інформацію та багато іншого цікавого записано від місцевих старожилів: Галини Луцюк, Ніни Кімеєвої, Володимира Шаруна, а також від молодої носійки традицій свого села Оксани Коноплюк (1983 р.н.) – доньки знаної місцевої дослідниці Надії Мельник.
Домашній музей Надії Мельник
Надія Мельник нещодавно відійшла у засвіти, залишивши родині, селу і громаді унікальний домашній музей старожитностей – починаючи від горщиків 4 століття до нашої ери й завершуючи картинами вишитого бузку на чорному тлі.
«Я знала цю прекрасну жінку – у 2022 році ми разом із нею, Аллою Українець та Вікторією Степанюк розпочали наш проєкт “Писанка Рівненщини”, який успішно посприяв популяризації традиції регіонального писанкарства на всеукраїнському рівні» – згадує Ірина Рачковська-Баковецька.
Експедиція у Крупецьку громаду виявилася результативною – кількагодинні записи розмов опрацьовуються для наповнення архіву експедиційних матеріалів нематеріальної культурної спадщини КЗ «Рівненський обласний центр народної творчості» РОР.
Джерело: КЗ “Рівненський обласний центр народної творчості” РОР
Редактор сайту «Сім днів» і журналіст стрічки новин. Працює з оперативною інформацією, готує новини та долучається до створення авторських матеріалів для сайту.
Має значний досвід роботи у медіа. Протягом 1991–2009 років був технічним редактором газети “America” (Філадельфія, США), де відповідав за дизайн і верстку, підготовку графічних матеріалів, фоторепортажів та готового макету видання.
Володіння англійською мовою використовує для перекладу матеріалів, підготовлених у межах грантових проєктів, які редакція публікує на окремому піддомені для іноземних читачів.