Рівненський «консервний завод» працює вже півстоліття й пережив усе: розпад кооперативної системи, кризові 90-ті, конкуренцію з великими брендами та енергетичні стрибки часів війни. Це одне з небагатьох підприємств, яке зуміло зберегти виробництво, колектив і ринки збуту, а сьогодні продовжує випускати продукцію під брендом COOP та інвестує в модернізацію.
Історія підприємства – приклад упертої роботи та здатності тримати виробництво там, де інші зникли з мапи.
Офіційно це Рівненський заготівельно-виробничий збутовий комбінат, який у місті знають як «консервний завод». Саме тут зберегли виробничу базу і продовжують працювати попри всі виклики.
Підприємство розпочинало свою діяльність на вулиці Білій під керівництвом Клари Яценко. Новий виробничий майданчик запрацював на вулиці Млинівській. Наприкінці минулого століття в області таких заготівельно-виробничих підприємств налічувалося п’ять. Залишився лише один – Рівненський.
Виробництво сьогодні: що і як виготовляють
Уже 40 років його очолює талановитий керівник, заслужений працівник сфери послуг України Леонтій Примачок. Загалом кооперації він віддав уже півстоліття.
Сьогодні тут виготовляють під брендом COOP понад 50 найменувань продукції: консервовані та квашені огірки, помідори, капусту, соуси, томати, соки, компоти, джеми, варення, повидло, пасти, мед тощо. Усе – з дотриманням технологічного ланцюжка та виробничих стандартів.
Рівненський ЗВЗК входить до «Клубу білого бізнесу», є соціально відповідальним.
На початку своєї діяльності комбінат майже всю продукцію відправляв у різні регіони колишнього Союзу. На Україну припадало лише 5 відсотків. Тут з усмішкою кажуть: тоді не тяжко було виконувати плани – можна було керівництву розслабитися, каву попити. Але зараз розслаблятися ніяк не можна.
Комбінату пощастило, що в середині 90-х років його очолив Леонтій Примачок. Коли інші кооперативні підприємства такого профілю закривалися, в Рівному робили все, щоб зберегти виробничі приміщення, обладнання і хоча б по мінімуму колектив. Зараз тут працює 15 людей.
Леонтій Примачок, як і раніше, активний і цілеспрямований на результат. Сьогодні він у Львові, через тиждень може бути в Одесі, затим у Києві, Дніпропетровську. Географія його ділових поїздок охоплює всю Україну. Треба домовлятися з постачальниками та споживачами продукції.
Можна без перебільшення сказати: спокій Леонтію Примачку тільки сниться.
Сезон роботи: від березового соку до овочів
«Консервний завод» тримає пульс трудового ритму з березня по грудень, – розповідає Леонтій Матвійович. – У зимовий період тривають ремонтні роботи. Сезон традиційно розпочинається із заготівлі березового соку.
Стабільну роботу забезпечуємо і завдяки тому, що робимо запаси концентрованого соку з полуниць, вишень, яблук, винограду, а потім його доводимо до натурального.
Літо відкриваємо переробкою полуниць на джеми, варення, компоти. Але цьогоріч через високі ціни не вдалося вийти на заплановані обсяги, як, втім, і через неврожай вишень та яблук. Натомість багато смачних джемів, варення та компотів заготовили зі сливи.
Ми, для прикладу, вже близько 30 років співпрацюємо з одеськими фермерами, закупляємо в них томати. Цьогоріч вони вродили рясно і дуже гарної якості. В одно- і трилітрових банках, які ми підготували до реалізації, вони як намальовані стоять.
Нас поєднує тісна співпраця з населенням. Хтось надлишок фруктів і овочів реалізує на базарі, а хтось здає нам оптом. Таким чином допомагаємо сільським жителям суттєво поповнювати сімейний бюджет.
Зараз переключилися на переробку моркви, столового буряка, а також капусти, яка цього року гарно вродила. Але замовлень на неї поки що немає – треба шукати ринки збуту.
Взагалі, щороку квашена білокачанна у нас розходиться «на ура». Наші майстрині її готують не гірше, ніж удома. Під час осінніх ярмарків, у яких ми беремо традиційну участь, за квашеннями вишиковуються черги.
За угодами, укладеними на електронному майданчику «Прозоро», від початку року вже відвантажили продукції на мільйони гривень. Але тендери тривають.
Енергетичні виклики та модернізація
Директор підприємства зі своїми однодумцями прораховує різні комбінації – на чому можна зекономити, куди найперше треба вкладати інвестиції. Приміром, зараз ціна за кіловат електроенергії складає 8 гривень, а нічний тариф у рази вищий. Тому в лютому нинішнього року встановили мережеву сонячну станцію на 130 кіловат.
За словами Леонтія Примачка, стало трохи легше. Були такі дні, що за рахунок сонячної станції покривали потреби в електроенергії на 100 відсотків! Але все одно цього недостатньо. Тому тут хочуть придбати ще накопичувальні батареї з установленням акумуляторів. Але для цього треба заробити гроші.
Тут підстрахувалися і на випадок блекауту – купили дизель-генератор на 50 кіловат. Він, при відключенні світла, дозволяє уникнути технологічної зупинки під час стерилізації банок в автоклаві. Це процес, де зупинка рівнозначна втраті всієї продукції.
Ще один генератор потужністю 11 кіловат встановили для працівників офісу.
«Нині підприємству потрібна більш масштабна модернізація, – додає мій співрозмовник. – У цьому напрямі вже є напрацювання. Частково зробили реконструкцію консервного цеху. Було б добре, якби відновилися державні програми підтримки. На це ми можемо сподіватися після війни.
Інший аспект. Зараз багато споживачів не дуже охоче замовляють продукцію в скляних банках, просять в упаковці «Тетра Пак». Цю проблему вирішити непросто, оскільки технологічна лінія по її випуску вартує близько 300 тисяч євро. Але з часом це треба робити, бо інакше зупинимося».
Якість продукції і кому вона постачається
– Вся наша продукція високої якості – це підтверджують висновки лабораторії Держстандарту. Інакше ми не можемо і не вміємо працювати, адже її поставляємо в дитячі садочки, школи, пансіонати, санаторії.
Ми допомагаємо й нашій армії. До речі, працівники нашого підприємства Іван Лобчук та Олександр Бебко зараз захищають Батьківщину на фронті. Підтримуємо їх матеріально, премії виписуємо. Вони воюють, а ми в тилу працюємо на Перемогу.