Сьогодні Рівненський НВК № 12 відсвяткував свій 55-річний ювілей. У далекому 1963 році сюди прийшли перші учні. Більш, ніж за п’ять десятиліть зі стін навчального закладу вийшли тисячі вихованців. Багатьох життєві дороги розвели по всій Україні і навіть далеко за її межі та на ювілей рідної школи багато випускників повернулися до рідного порога.
Педагоги та учні закладу розпочали святкування від самого ранку. Біля центрального входу із печива у вигляді сердечок викладали цифру 55. У фойє підготували святкову фотозону. Та та й весь заклад був прикрашений плакатами-вітаннями для своєї рідної школи від її вихованців.
Привітати школу з важливою датою приїхали її випускники з різних куточків України. Серед них перший заступник міністра освіти і науки України Володимир Ковтунець, нейрохірург зі світовим ім’ям, президент Національної медичної академії України, академік, професор Віталій Цимбалюк, і звісно, міський голова Рівного Володимир Хомко.
Крім випускників, цього святкового дня до школи завітали й колишні педагоги, які протягом багатьох років вкладали свою душу у навчання та виховання дітей. Серед поважних гостей був керівник міського управління освіти Василь Харковець, меценат школи, депутат Рівнеради Олександр Бабат, а також директори шкіл, які очолювали цей заклад у попередні роки Володимир Гоголь, Віталій Новак, Петро Коржевський.
Опісля теплих зустрічей та розмов колишніх випускників, всі зібралися на святкову лінійку, де до вітального слова запросили міського голову Рівного Володимира Хомка.
– Ви навіть не уявляєте, як багато змінилося в країні за час, відколи я навчався у цій школі, – звернувся до школярів мер. – Це була зовсім інша держава. Уявити в 1974 році, що колись на цьому шкільному подвір’ї буде український прапор і звучатиме український гімн, тоді ніхто не міг. Все змінилося за ці 44 роки, відколи я закінчив школу. Одним зі шкільних спогадів є рік, коли в місті з’явилися перші тролейбуси. Я пам’ятаю, як ми сиділи на уроці історії, який вів Степан Микитович і ми побігли до вікон дивитись, як тролейбус їде вулицею і радіти, що у Рівному з’явилися тролейбуси. Настільки все змінилося, що аби все описати, потрібно виступати тут не одну годину. Я хочу в цей святковий день побажати, вам дорогі учні, отримати гарні знання. Найбільша цінність будь-якої нації – це інтелект. І у нас є всі шанси зайняти гідне місце серед процвітаючих країн світу, коли ми маємо такі чудові школи.
До ювілею школи передувала кропітка робота всього педагогічного колективу. Вивчали архіви школи, ззібрали інформацію про випускників та вчителів різних років, щоб показати, яким цікавим, важливим і насиченим був шлях довжиною у понад п’ять десятків років.
– 55 років день за днем, крок за кроком, долаючи перешкоди, святкуючи перемоги ми йшли до цієї митті, – промовила директор НВК № 12 Вікторія Лагодюк. – Сьогодні 12-та школа це не просто найбільший навчальний заклад області та всього західного регіону країни, – це й школа зі своїми традиціями і здобутками. А наші здобутки – це результат роботи школи і всіх, хто в ній працював і працює до сьогодні. Успішна школа – це і співпраця з батьківською громадськістю. Мені приємно сказати, що понад 300 наших випускників привели до школи своїх дітей та онуків, а 18 учителів школи є нашими випускниками.
Нині серез 58-ми класів школи – 27 навчаються за науково-педагогічним проектом “Інтелект-України”, який в повній мірі реалізує концепцію Нової української школи. До слова, коли відривалися перші класи “Інтелект України”, саме Олександр Бабат допоміг з придбанням необхідної техніки. Він є меценатом школи з 2008 року.
Ні для кого не є секретом, що в НВК № 12 першими в західному регіоні країни запровадили інноваційні методи навчання. Цікаво, що навіть львівські елітні школи переймали досвід у рівненської школи .
Однин з випускників нині займає високий пост у Києві. Там він заступник міністра, а у Рівному випускник дванадцятої школи. Володимир Ковтунець з великою радістю приїхав зі столиці на ювілей своєї рідної школи. Під час зустрічі з вчителями зазначив, що НВК № 12 ще за довго до світньої реформи реалізувала інноваційні методи навчання. А ще Володимир Ковтунець, тільки переступивши її поріг, враз пригадав свої вчителів та їх крилаті вислови:
– Маю дуже гарні спогади про навчання у школі, особливо про вчителів. Про вчителя літератури Василя Кіндратовича Пелеха: «Ну що, браття вуркагани, приступимо» – так він говорив. А наш вчитель історії Бродський: «Бог знає на «5», я на «4», а вам вже те, що залишиться». Прекрасний був учитель фізики Іван Васильович Редюк. А про Георгіяч Івановича Шумика можна розказувати взагалі безкінечно.
Не раз у цей день вчителі пригадували своїх випускників, а серед них багато імен, які творять сучасну історію України у різних галузях. Серед них екс-нардеп, екс-голова Рівненської ОДА Віктор Матчук, заступник міністра культури України Юрій Рибачук, заступник міністра юстиції України Іванна Смачило, відомий пластичний хірург Едгар Камінський, письменник Максим Кідрук. Випускниками школи є голова піклувальної ради НВК № 12 Тарас Конько та голова ради школи Анна-Марія Дзвівак.
Своїми спогадами про навчання у дванадцятій школі поділився один з перших випускників президент Національної медичної академії України, академік, професор Віталій Цимбалюк: – Спогади про школу – найкращі. Адже з цим часом пов’язана юність, становлення мене, як людини, як чоловіка. Мені довелося вчитися в цій школі у 1963 та 1964 роках. Вона була створена в 63-му році і тоді сказали, що дітей, які гарно вчилися в інших школах переводять до цієї. Я вчився у другій школі. І мене перевели. Тоді тут було дев’ять 9-х класів, шість – 10-х та п’ять – 11-х. Я навчався в 11-В, а в паралельному класі мій друг Микола Пашковець. Він був унікальною людиною, кандидат технічних наук. На жаль, помер минулого року. Він згадував про цю школу і ми планували разом приїхати сюди. В останні роки він почав вивчати історію України. Я привіз його книги, пов’язані з історією України, аби подарувати нашій школі.
Цього дня у школі влаштували свято для всіх школярів. Особливо для наймолодших. На подвір’ї школи їх розважали аніматори, у класі пригощали печивом.
Святкування з двору перемістилося до школи, де діти у різних творчих роботах намагалися зобразити школу своєї мрії.
Ці роботи зібрали та запечатали, аби відкрити через п’ять років і подивитись, чи здійснилися дитячі мрії та як змінилася школа за ці п’ять років.
Ці роки – попереду. То в силах нинішніх учнів зробити все, щоб вони стали для школи насиченими, цікавими, конструктивними.
Ніла ВОВЧИК
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»