Всі, хто жив в СРСР, знають про рибні дні. Країни вже давно немає, але традиція рибного четверга збереглася до цих пір, прижившись у багатьох закладах громадського харчування і навіть в таких кафе, які взагалі не мають ніякого відношення до радянського минулого.
Наприклад, в мережі американських піцерій Sbarro виключно по четвергах подають тунцевий салат. Так як же з’явилася ця традиція, і чому багатьом вона була ненависна?
Дефіцит м’яса
Вперше рибний день ввели ще на світанку СРСР. Пов’язано це було з кризою і голодом на початку 1930-х років: тоді уряд запровадив високі податки на ведення селянського господарства, а також в самому розпалі була колективізація. Як наслідок, через політику поголів’я худоби дуже сильно скоротилося, з’явився дефіцит м’яса. Саме тому нарком постачання Анастас Мікоян запропонував ввести рибний день. Це сталося в 1932 році, і дні, коли подавали рибу, стали звичними на всіх заводах і в закладах громадського харчування. Тоді цей день не був закріплений: фабрики могли робити рибне меню на свій розсуд серед тижня.
Звичайно, як і всі ідеї радянського уряду, рибний день був підкріплений пропагандою у вигляді плакатів, а також лекціями про користь риби, про білок, який дуже легко засвоюється організмом, про те, що вона багата мікроелементами, особливо фосфором і йодом. Так що раз в тиждень в заводських їдальнях меню буяло рибними делікатесами: котлети з риби, смажена риба, крокети, уха.
До речі, за часів Сталіна чорна і червона ікра були цілком доступними. Осетрову ікру активно добували в Каспії, і СРСР був головним експортером чорної ікри. Правда, радянські жителі їли її неохоче, від чого навіть з’явилися плакати, що закликають їсти ікру.
“Друге дихання” рибного дня
Звичайно, в складні 1940-ті роки ні про які рибні дні не могло бути й мови, як і про масове рибальство, і постачання риби на заводи. Але після війни обсяги виробництва почали наростати, розвиватися стала і рибна промисловість. Ну а в 1950-х роках стали шалено популярними рибні консерви: так Союз забезпечив рибою всіх громадян.
Радянські господині всіляко намагалися вписати сайру, горбушу, оселедець на свій стіл: саме в другій половині ХХ століття стали популярні такі салати, як мімоза, оселедець під шубою, і інші страви, в основі яких були консерви. Шпроти і кілька в томаті взагалі стали символом СРСР: кажуть, Маргарет Тетчер під час своєї поїздки дегустувала кільку, і вона їй припала до душі.
Чому четвер
Ну а коли Союз освоїв морську ловлю, риба з’явилася в достатку, в тому числі і заморожена. З цієї причини і згадали про введені Мікояном в 1930-х роках рибні дні. До ідеї повернулися в 1976 році, але на цей раз вирішено було закріпити цей день за четвергом.
Так чому ж четвер? На цей рахунок були проведені довгі та ретельні підрахунки. Офіційна версія свідчила, що понеділок – найкращий день для реалізації риби.
Але були й інші теорії про цей день тижня. Справа в тому, що рибні дні не особливо жалували співробітники на радянських підприємствах. Багато брали на обід з собою бутерброди з ковбасою, хтось взагалі в четвер пропускав похід до їдальні. Та й рибні страви в закладах громадського харчування залишали бажати кращого, що вже тут сказати. З огляду на ці фактори, для рибного дня був обраний четвер, так як за прогнозами через те, що багатьом було не особливо смачно, в цей день повинен бути спад працездатності. І краще, якщо він буде в кінці тижня.
Є й третя версія. Так як в СРСР вітали лише одну “релігію” – віру в державу і комунізм, рибний четвер був своєрідною спробою звернути віруючих на свій бік. Справа в тому, що традиційно по середах і п’ятницях під час християнського посту потрібно було відмовитися від м’ясних продуктів. І четвер став, можна сказати, демонстративним днем-пропагандою атеїзму.
Джерело: Цікаво знати