Дослідники з державного університету Лондріна у Бразилії пов’язали більш низьке дотримання заходів безпеки з діагнозом антисоціального розладу особистості, який Американська психологічна асоціація визначає як хронічну і повсюдну схильність ігнорувати та порушувати права інших. Про це пише сайт https://nv.ua/
Психофізіолог і співзасновник біотехнологічної компанії Beehiveor Віктор Комаренко розповів Радіо НВ, що криється за антикарантинною поведінкою: бажання нашкодити іншим чи індивідуальні риси, які дуже складно змінити.
«[Безвідповідальна поведінка щодо COVID-19] може бути викликана ригідністю мозку, коли людям взагалі тяжко прийняти будь-яку іншу думку, крім своєї. Також можна говорити і про неосвіченість.
Мозок завжди намагається знайти якісь закономірності між різними подіями. Дуже часто, коли люди мають низьку освіченість, вони і знаходять між непов’язаними речами якийсь імовірний зв’язок і починають у нього вірити, тому що їм здається, що одна подія не могла виникнути без якоїсь іншої тощо.
Ще одне цікаве пояснення: наявність такої загрози, як коронавірусна інфекція, з якою ми намагаємось якось жити, дуже сильно підвищує тривожність, і люди реально бояться. Це доволі потужна стрес-реакція, і будь-яка нормальна людина намагається уникнути такої високої тривожності та застосовує різні стратегії подолання стресу.
Існує дві групи стратегій подолання стресу (coping-стратегія): адаптивні та малоадаптивні. Адаптивні – це коли ми намагаємося краще вивчити якусь проблему, тому що якщо ми її краще знаємо, зменшується рівень «новизни» і мозок оцінює стресовий фактор як щось знайоме; з яким ми знаємо, як працювати, існувати й адаптуватися. Відповідно, знижується тривожність і ми реально долаємо якусь проблему.
Тож ті, хто не має можливості дослідити новизну (наприклад, коронавірус і наслідки, які він приносить у вигляді ускладнень різноманітних захворювань), намагаються подумки уникнути чи відсторонитися від проблеми. Таким чином вони знижують рівень своєї тривоги, – хоча насправді проблема не усувається, але люди почувають себе краще, комфортніше.
«Я впевнений, що люди, які ходять в масках на підборідді або з висунутим носом, справді вважають, що жодної небезпеки немає, і таким чином вони себе безпечніше почувають, – наголошує Віктор Комаренко. – Усім нам притаманна поведінка, коли ми чинимо опір у той момент, коли нас в чомусь переконують. Але ця впертість у когось може бути більше виражена, а у когось менше, тому що вроджені властивості нервової системи дозволяють одним бути більш пластичними і гнучкими, а іншим навпаки — більш впертими, ригідними. Останніх переконувати набагато складніше, ніж перших. Але зрозуміло, що освічена людина, яка вміє опрацьовувати інформацію та має багато досвіду, тому що багато навчалася і знає безліч різних речей, навіть будучи ригідною за своєю природою, на основі аргументів може змінити свій погляд».