Люди та їхні погляди, прагнення та бажання – не схожі одне на одного, іноді кардинально різні. І те, що для когось природне і жадане, для інших – незрозуміле і чуже. Хтось прагне пізнати радість батьківства, інші – вважають це непотрібним клопотом і переконують, що жити на повну і щасливо можна й без цього.

Існує цілий суспільний рух людей, котрі свідомо відмовляються від народження нащадків. Їх називають чайлдфрі (у перекладі з англійської – вільний від дітей).

Кар’єра чи діти

Люди, які не бажають гаяти часу на потомство, існували завжди. Але як суспільна група вони почали формуватися тільки після 1992 року, коли проста американська вчителька Леслі Лафайє створила першу в світі соціальну мережу чайлд­фрі. Її прихильники є й в Україні, щоправда цей рух у нас лиш набирає силу. Однак, як і будь-які інші погляди на життя, філософія чайлдфрі має право бути почутою та переосмисленою.

• Рівненська облрада відзначила відомого тренера зі стрільби з лука
• У Рівному створили комфортні умови для відпочинку водіїв тролейбусів

Теоретики цього руху підготували солідну базу доказів, які руйнують усталені суспільні стереотипи. Їм не потрібні діти для статусу чи тому, що «так роблять усі». За статистикою, такі люди можуть похвалитися гарною освітою, успішною кар’єрою, вони багато подорожують, мають цікаві захоплення. На користь своєї життєвої позиції наводять різні аргументи, починаючи від перенаселеності планети і завершуючи бажанням насолоджуватися власними інтересами. Дві третини з них перебувають у шлюбі, але залишаються бездітними.

– Дітей народжувати варто тоді, коли ти вже сама не дитина, а зріла, розвинена особистість (тут не йдеться про вік), яка розуміє, що їх треба вміти любити, а не дресирувати, годуючи власні комплекси, – пояснює власну позицію чайлдфрі, коуч-психолог Надія Мартинюк. – Звичайно, для цього спочатку варто створити міцні стосунки з таким же партнером. Потрібно по-справжньому хотіти дітей, бути готовою і мати достатньо часу та інших ресурсів, щоб забезпечити їм гідні умови. Життя – непередбачувана річ, тому діти приходять не завжди по плану. Іноді їх народжують задля якихось вигод. І це вже сумно. Бо потім такі діти виростають нещасними.

Заперечення стереотипів чи травматичний досвід

Ми поцікавилися у психологів, чому люди роблять такий вибір.

– На мою думку, свідома відмова від народження дітей може бути формою протесту проти стереотипів, що панують в суспільстві, – зазначає директор Інституту психології та психотерапії Національного університету «Острозька академія» Марія Шугай. – Перш за все проти думки, що жінка обов’язково має народити, інакше вона неповноцінна. Насправді цей вибір має бути усвідомленим. Також це можуть бути переживання, пов’язані із змінами які відбудуться в житті з появою дитини, найчастіше це тривога і страх. Досвід травматичних стосунків із батьками, отриманий в дитинстві, теж може бути одним із факторів такого вибору. Хоч іноді навпаки людина народжує дитину, щоб бути для неї зовсім іншою матір’ю чи батьком, ніж мала вона сама. Вважаю, що будь-який свідомий вибір жінки має право на існування.

Між тим, мабуть ні для кого не секрет, що погляди, відмінні від позиції більшості, часто викликають нерозуміння і нетолерантне ставлення в нашому суспільстві. Адже створення сім’ї, народження дітей як і раніше вважається одним із найбільших досягнень, сенсом дорослого життя.

– Мабуть, я не зовсім чайлдфрі, бо маю доньку, якій вже майже 10 років, але більше народжувати не хочу, – розповідає рівнянка Ганна Давидюк, 28 років. – Народила у 18. Чи свідомо це було? Ні, звісно. Невдовзі після народження дитини розлучилася з чоловіком. Зараз я – хороша мама. Ціную і поважаю думку своєї доньки. Але мені цього достатньо. Я зустрічаюся з чоловіком майже два роки, він розділяє мою точку зору. Я можу народити ще дітей, але не бажаю. Хоч і розумію, що це дико для мого середовища. Дехто ставиться до цього агресивно.

Однак народжувати чи ні – це особиста справа кожного.

– Ключовим у цьому рішенні є свідома відмова від батьківства, – наголошує психолог, травмотерапевт Катерина Габріель. – Тобто люди розуміють свій вибір і задоволені ним. Я знаю чимало сімей, котрі народжували дітей зовсім з інших причин, аніж свідоме прагнення батьківства. І ці сім’ї та діти зовсім не щасливі… Говорити про норму чи патологію тут не варто, оскільки це більше етичне, соціокультурне питання, аніж психологічне. Якщо ж розмірковувати про шкоду від позиції чи руху «чайлдфрі», то небезпека починається тоді, коли активісти цього руху висміюють позицію людей, котрі хочуть мати дітей і котрі їх мають. Чайлдфрі, – це свідомий та аргументований вибір бути без дітей. Адже малюк не може принести чи забрати щастя у дорослої людини, не вирішить її емоційних проблем.

Щоправда, психологи зазначають, що життєва позиція чайлдфрі з часом може кардинально змінитися, і вони таки оберуть батьківство. Так чи інакше, варто пам’ятати, що рішення провести життя з дітьми або без них – це особистий вибір кожної людини. Оточуючим варто поставитися до нього з розумінням, навіть якщо вони думають по-іншому. У кожного своє щастя і сенс у житті.

Тему досліджувала Аліна БУДАФЕНКО

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»