Великдень 2021-го запам’ятався парафіянам Свято-Троїцької православної церкви появою скульптури Пресвятої Богородиці з малим Ісусом на руках. Постала Божа Мати на просторому подвір’ї храму в Басовому Куті – на тому місці, де ще донедавна шуміла віттям висока ялина. Створив її скульптор по дереву дубенчанин Микола Бондарчук.
Скульптура органічно вписалася у ландшафт біля храму. Тепла жовтувато-біла деревина з рожевим відтінком манить до себе, хочеться доторкнутися долонею до її гладенької поверхні, ретельно відшліфованої майстром.
Богородиця стоїть під накриттям (ківорієм), з якого по стовбуру спадають і входять у коріння дерева складки завіси. Як правило, ківорій, який ще називають балдахіном, знаходиться у храмі на чотирьох колонах. Тут тримається ніби у повітрі. Зверху увінчаний трипелюстковим хрестом, який неначе завис у повітрі над Богородицею, захищаючи її від негоди й недоброзичливих людей.
Висота композиції сягає майже чотирьох метрів. Права боса нога Богородиці злегка виступає наперед, малого Ісуса вона тримає на лівій руці. З вулиці можна побачити лише її профіль, а коли заходиш на подвір’я храму, роздивляєшся цю безумовно вдалу композицію з усіх боків і переконуєшся – вона прекрасна.
Дивиться Богородиця зі Святим Дитям на храм, на його парафіян, які прийшли сюди до Неї та Її Святого Сина на молитву. Своїм лагідним поглядом, ясним просвітленим милосердним обличчям вона додає впевненості у своїй постійній присутності в цьому намоленому за десятиріччя просторі, додає віри, що людські молитви, звернені до Неї, обов’язково будуть почуті.
Від Її обличчя не можна відірвати очей. Мимоволі згадуєш Шевченкові рядки: «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з малим дитяточком своїм…» Такою побачив Божу Матір дубенський скульптор Микола Бондарчук. Богородиця нагадує типову волинську жінку. Вона круглолиця й миловидна, очі напівприкриті повіками й коли стоїш унизу, то складається враження, ніби вона дивиться саме на тебе й уважно слухає. Натомість Боже Дитя недитячим мудрим поглядом дивиться вдаль, хоч личко його таке ж миловидне як і в матері. Він схожий на наших русоволосих і світлооких українських дітей з трішки кирпатим носиком.
Така скульптура, безумовно, привертає увагу кожного і є окрасою церковного подвір’я, гордістю настоятеля храму отця Леоніда та священнослужителя отця Федора.
Цікавлюся історією створення скульптури Божої Матері, яка явилася на храмовому подвір’ї, неначе виступивши зі стовбура вічнозеленої ялини.
Якось побачив настоятель Свято-Троїцької церкви отець Леонід у Дубно прекрасні роботи Миколи Бондарчука, створені з аварійних дерев. Тоді й подумав: «А що, коли зробити щось гарне на подвір’ї нашої Свято-Троїцької церкви?» Навіть поділився цією ідеєю зі своїм колегою, отцем Федором. Проте з часу зародження думки про дерев’яну скульптуру на території Свято-Троїцької церкви минув не один рік. Після Революції Гідності розпочалася в Україні війна. Російський агресор захопив та окупував Крим, а українські родини стали одна за одною виряджати своїх синів, братів, чоловіків та батьків боронити від ворога східні кордони Батьківщини.
Отець Леонід активно включився у справу допомоги бійцям. Його волонтерська і водночас капеланська діяльність, криваві події на Сході, коли загинуло чимало українських воїнів, на невизначений час відтермінували думки про створення скульптурної композиції на території храму.
– Коли ж цього року одна із ялин на зимовому вітрі стала загрозливо скрипіти, ми запросили фахівців, щоб її оглянули, – розповідає священник Свято-Троїцької церви отець Федір. – Вердикт був невтішним. Нам повідомили, що дерево аварійне, згори вже розчахнулося. Тож порадили якомога швидше його спиляти. Та наш настоятель отець Леонід побачив у тому Божий знак: отже, саме з цієї ялини має постати скульптура Богородиці. Згадав тоді про свою ідею і про дубенського майстра Миколу Бондарчука. Настійливо просив його взятися за роботу. Той погодився не одразу. Казав, що у Рівному теж є чимало майстрів різьби по дереву. Проте настоятель стояв на своєму: «Я бачив ваші роботи і хочу, аби це зробили саме ви».
Микола Бондарчук – талановитий і досвідчений майстер. Його роботи прикрашають парки і сквери у багатьох містах і селах України. Не раз презентував виставки своїх скульптур у Рівному та в Дубенському замку. За роки, віддані улюбленій справі, з яким тільки деревом не мав справи. А от різьбити щось із ялини не доводилось ніколи. «Як піддаватиметься різьбі це дерево?» – думав і, не будучи доконечно впевненим, що ялина буде м’яка й податлива, як віск, не міг обіцяти отцеві Леоніду, що встигне викінчити скульптуру Богородиці до Великодня. Проте ідея художникові сподобалася і він узявся за ескізи.
– Я привіз до Рівного кілька ескізів. Отцеві Леоніду відразу сподобалася Богородиця під ківорієм. Дуже хотів він, щоб скульптура була вирізьблена до свята Пасхи, та часу було вкрай мало, – розповідає Микола Бондарчук.
– Щоб майстер не втрачав дорогоцінного часу, його поселили у прицерковній келії – оселі для гостей, – каже отець Федір. – Микола Петрович відразу приступив до роботи. Коли я приїздив вранці, він уже працював, а коли увечері ми завершували свою роботу, він ще працював.
– Дерева, як люди – кожне має свої індивідуальні особливості. У всьому світі ви не знайдете двох однакових дерев. Навіть коли це особини одного виду, – ділиться дубенський скульптор. – На макроструктуру волокон під час росту впливає багато факторів. Це – мінеральні властивості землі, освітленість сонцем, вода тощо. З ялиною я працював уперше. Вона має красиву текстуру деревини, але для різьблення дрібних деталей складна. Завдали чимало клопоту приховані сучки, що несподівано з’являлися то тут, то там, смоляні кишеньки. Уявляєте, різець плавно входить у дерево. Аж тут несподівано робить зигзаг і зіскакує. Ще добре, коли не зламався. То перша така складність. А друга полягала в тому, що ялина була високою, але не такою широкою, щоб у її діаметрі помістилася Богородиця з Дитям під ківорієм. Я хвилювався, що скульптура буде видовженою. Це зовсім не те, що хотів отримати від цього дерева. Але в процесі роботи сталося диво… – Майстер тут робить паузу і запитує у мене: «А як вам Богородиця? Не видається продовгуватою?» «Ні. Що ви?» – щиро дивуюся я. – «Навпаки здається, що ялина була широчезною, бо як отака композиція могла виступити з її стовбура?»
Завершальний етап роботи над скульптурою Богородиці припав на передвеликодній тиждень, коли щодня у храмі правили службу Божу, люди йшли на молитву та до сповіді. Звісно, що вірян цікавили як сам процес роботи майстра, так і те, що ж вийде в кінцевому результаті. Зупинялися й перехожі, які теж придивлялися до незвичної активності на церковному дворі. Знайшлися й природолюби, котрі, не розібравшись, що й до чого, звинуватили священників та майстра у знищенні гарного дерева. Одним словом, непросто далося різьбяреві завершувати цю відповідальну роботу.
Проте результат приголомшив усіх. Чи то щира молитва, чи Божа Матінка посприяла: скульптор завершив роботу в страсну п’ятницю.
Результат сподобався як священникам, так і художнику. Що це? Образ Богоматері, до якого люди будуть молитися, чи просто паркова скульптура? Майстер каже, що так і є: це паркова скульптура. До того ж, її ще не можна вважати цілком завершеною. Дереву варто дати вистоятися. Перші тріщини ялина вже дала і це нормально. Через рік він їх закриє, обробить скульптуру антигрибковим засобом та покриє лаком. «Ще, – каже, – було б добре прикрасити ківорій орнаментом з ангелочками».
Священники думають інакше. Мадонна, яка постала на території їхнього храму, – то святиня.
– Ми дуже раді, що маємо таку захисницю, покровительку, – каже отець Федір. – Час нині дуже непростий. Пандемія незнаної донині хвороби, від якої помирають люди. Ніхто не знає, чи омине його коронавірусна біда. І не має значення, бідний ти чи багатий. З історії знаємо, що люди подібні епідемії переживали. Й коли чума чи холера відступає, складаємо подяку небесним покровителям. Саме за такої ж напасті колись у центрі нашого міста Рівне з’явилася колона Божої Матері. Її поставили, коли відступила холера. Рівняни зібрали кошти і на знак вдячності встановили скульптуру Богоматері, до якої люди молилися, звіряли з нею всі свої болі й печалі. Тепер наша Мадонна буде нагадувати вірянам, що треба зростати духовно, щоб ставати кращими.
Тож ще до часу, поки автор скульптури приїде її викінчувати, священники її освятять.
Спілкуючись зі скульпторами, я не раз чула: «Коли починаєш працювати з матеріалом, не знаєш, куди він тебе поведе (камінь чи дерево). Маєш його відчути, слухати і тоді виступить з нього той образ, який був у ньому схований».
Для цього потрібен істинний Майстер. Та ще аби був для цього Божий замисел і Боже благословення. Хіба це не диво, що ялина дочекалася і настоятеля храму, який забажав створити в її лоні образ Божої Матері, й саме такого Майстра, який зумів відчути, як має працювати, аби вивільнити з дерева той образ, який потрібен людям і який відтепер служитиме їм.
Скульптурна композиція Богородиці з ківорієм – єдина у світі й народилася саме в Рівному. Вона така промовиста і така прекрасна, що люди неодмінно кластимуть до її підніжку квіти й молитимуться до неї, як і до колони Божої Матері в центрі міста.
Людмила МАРЧУК