На Богоявлення часто лютували найбільші морози з вітром і хурделицею. Люди вірили, – це злий дух гнівається, що його виганяють із води й посилає завірюху, щоб люди не змогли піти до річки. У деяких регіонах України воду святили в сам день Водохреща – 6 січня (19 січня за старим стилем).
На водоймах чоловіки вирізали хрест з криги (йордан) і ставили його біля ополонки. Існує звичай, за яким крижаний хрест обливали червоним буряковим квасом або калиновим соком. А також оставляли його гілками ялини.
Далі священник починав святити воду, читаючи молитву і тричі занурюючи в неї срібного хреста. Так це й відбувається дотепер. Під час цього процесу хлопці випускали у повітря кілька пар голубів, які символізували Духа Божого.
Іноді в ополонку опускали три воскові свічки, які символізують святу Трійцю. Після богослужіння їх зберігали вдома під іконами і вірили, що “трійця” може допомогти від усіх негараздів та страхів. Свячену воду пили біля церкви, а решту несли додому.
У які цілющі властивості свяченої води вірили наші предки
До нині по всій Україні зберігається звичай купатися у водоймах одразу після освячення. У давнину вважали, що це може допомогти відігнати від людини всі хвороби. Утім, варто бути обережними і не робити цього, якщо вам не дозволяє стан здоров’я та брак підготовки.
Ще одна традиція, яку шанували на Водохреще – вмивання свяченою водою. Це мало б зробити обличчя свіжим та рум’яним і забезпечити здоров’я на увесь наступний рік. Часто, перед тим, як умитися, у посудину з водою клали калину або червоні коралі.
Воду, яку посвятили на Водохреще, вважали панацеєю від усіх фізичних та душевних недуг. Її давали пити хворим на лихоманку, коросту та бешиху (інфекційне захворювання). Наші пращури вірили, що свячена вода може допомогти, коли людину зурочили. Крім того, нею кропили труну з небіжчиком перед похованням.
Старші люди мили собі голову такою водою, щоб не боліла, а ті, хто мав хвороби очей – вмивали їх.
Які ще традиції існували на Водохреще
Коли люди розходилися від річки, візники поїли у посвяченій воді коней та худобу, щоб ті також не хворіли.
Після Йордану жінки цілий тиждень не прали на річці, аж поки свячена вода знову не “перетвориться” на звичайну. На Наддніпрянщині вважали, що у цей період чорти сидять у воді дуже глибоко, тому можуть вилізти лише вчепившись за білизну.
У наступні дні після Водохреща священник ходив по хатах і окроплював їх. На Київському Поліссі після освячення хати виносили дідуха, який стояв на покуті з Різдва, і віддавали колоски худобі. Такими звичаями закінчувалося свято.
Водночас від Водохреща починалися “оглядини» й «заручини”, тобто перші етапи весільного періоду, який тривав аж до Великого посту.
За матеріалами УП
Читайте також: На Рівненщині, у Вараші, нацгвардійці відзначили Різдво
- Як обрати членів Громадської антикорупційної ради при Міноборони
Онлайн-голосування до Громадської антикорупційної ради при Міноборони розпочалося.