Адаптація внутрішньо переміщених осіб у Рівненській області триває. Інтеграція: дорога з двостороннім рухом
Минуло понад півтора року повномасштабної війни, яка змусила мільйони українців залишити обжиті домівки. За офіційними даними з початку повномасштабного вторгнення на Рівненщині знайшли прихисток близько 90 тисяч внутрішньо переміщених осіб, 52 300 з яких досі проживають на території області. Чимало ВПО, які успішно інтегрувалися в нову громаду, мають намір залишитися в нашій області.
90 тисяч ВПО проживають на Рівненщині
– Це вже наші нові жителі, – зауважив начальник Рівненської ОВА Віталій КОВАЛЬ. – Тож наше завдання – інтегрувати їх, адаптувати, щоб відчували, що вони у себе вдома. Важливо не тільки прийняти переміщених осіб, а й допомогти їм у пошуку роботи. За потреби – перекваліфікувати. Є хороші приклади успішної інтеграції. Скажімо, 138 медиків з числа вимушено переміщених працюють зараз у закладах охорони здоров’я області. І серед них є просто мега-спеціалісти з Харкова, Луганська. Вони проводять нині унікальні операції, укладають нові контракти із НСЗУ. І так у кожній галузі – від театру до АПК. 40 релокованих підприємств перемістилося на Рівненщину! Вони володіють зовсім іншою культурою ведення бізнесу. Переміщені люди підсилили багато сфер життя і нам потрібно цей шанс використовувати, не зважаючи на різні складнощі. Рівненщина отримала від цього більше «плюсів».
Головне – не тільки підтримка, а й перспектива
Згідно з результатами останнього моніторингу Управління Верховного комісара ООН у справах біженців близько 12% ВПО не мають намірів повертатися до місць свого постійного проживання. У кожного, звісно, своя причина. Тому досі залишається актуальним питання покращення умов проживання переселенців, допомоги з пошуком житла і їх працевлаштуванням, отриманням послуг критичної інфраструктури. З цією метою на Рівненщині впроваджується низка проєктів, спрямованих на підтримку для внутрішньо переміщених осіб.
– Йдеться, зокрема, про центр реабілітації «Вільні», мета якого – відновлення фізичного та ментального здоров’я переселенців, військових, людей з інвалідністю, – розповідає заступниця голови ОДА Людмила ШАТКОВСЬКА. – За кошти обласного бюджету збудовано модульне містечко в Радивилові, де проживає 35 ВПО. Завершується ремонт санаторію в Хрінниках, де будуть створені додаткові двісті місць для поселення.
Вже цієї осені, зі слів Людмили Шатковської, запрацює простір інтеграції для внутрішньо переміщених осіб. Це буде своєрідний міні-ЦНАП для ВПО – хаб з багатофункціональними сервісами. Там люди зможуть отримати юридичні та психологічні консультації, а також соціальну чи гуманітарну допомогу. Окремо пропрацьовують алгоритми щодо працевлаштування, релокації бізнесу чи відкриття власної справи.
До слова, наразі вже 17 ВПО розпочали на Рівненщині підприємницьку діяльність завдяки державній програмі «єРобота.Власна справа».
Виплата держаної допомоги не вирішує усіх проблем
Левова частка, майже 37 відсотків, вимушено переміщених осіб зареєстровано у Рівненській міській громаді. Тож у Рівному, створивши у серпні цього року Координаційну раду, котра об’єднала представників міської влади, громадських організацій, благодійних фондів та об’єднань, взялися розробляти стратегію та програми, що покликані спростити адаптацію вимушено переміщених осіб.
– Число переселенців у Рівному практично не міняється з минулого року, – розповідає директор Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради Сергій ЧЕРНІЙ. – Одні вже повернулися додому, інші – приїхали.
Якщо на кінець минулого року у Рівному офіційно було зареєстровано майже 20,5 тисяч внутрішньо переміщених осіб, то на сьогодні на обліку в Рівненській міській громаді перебуває 19 216 внутрішньо переміщених осіб. Серед них – майже 4,9 тисячі дітей, 823 особи з інвалідністю та 2,7 тисячі пенсіонерів. Тобто найбільш соціально вразливі категорії. До речі, понад 17 тисяч переселенців отримують на новому місці різні види допомог. Допомога надається щомісячно з місяця звернення на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей – 3000 грн, для інших осіб – 2000 грн. Крім гарантованих виплат ВПО, у нас ще була 541 заява на інші види допомог. У тому числі при народженні, малозабезпеченим, сім’ям з дітьми-інвалідами тощо. У цьому році надійшло ще 7 заяв. Внутрішньо переміщені особи отримують такі ж соціальні виплати і допомоги, як і рівняни.
Водночас, за словами Сергія Чернія, до роботи з ВПО залучені працівники Рівненського міського центру соціальних служб, які щодня (за відповідним графіком) здійснюють чергування в гуртожитках та надають ряд послуг: психоемоційну підтримку, консультації з питань соціальних та пенсійних виплат, з питань працевлаштування, медичної допомоги, влаштування дітей до дошкільних, шкільних та інших закладів. Згідно із розпорядженням міського голови Рівненському міському центру комплексної реабілітації осіб і дітей з інвалідністю з порушенням опорно-рухового апарату «Крок» надано правові підстави для здійснення комплексу реабілітаційних заходів особам і дітям з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб. Своєю чергою Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Рівне надає переселенцям кризові послуги (натуральну допомогу) та денного перебування (ароматерапія, фіточаї). Разом з тим працівники центру співпрацюють із мобільною групою психологічної підтримки ВПО. Натомість переселенці з-поміж учасників бойових дій та члени їх сімей можуть отримати послуги, які надає Комунальний заклад «Будинок ветеранів» Рівненської міської ради.
– Втім виплата державної допомоги і забезпечення соціальних гарантій не вирішують усіх проблем вимушених переселенців, – каже директор Департаменту соціальної політики РМР. – Питання, які їх турбують найбільше, ми обговорюємо на засіданнях Координаційної ради, під час організованих зустрічей, на які запрошуємо представників різних профільних управлінь та відділів. Спілкуємося в неформальній атмосфері, де люди відвертіше діляться своїми негараздами і тривогами. Обговорюємо, чим і як можна зарадити в тій чи іншій ситуації. У першу чергу мова йде про можливості працевлаштування та пошуку житла. Це те, що найбільше турбує внутрішньо переміщених осіб.
Погляд на ситуацію очима ВПО
У розмові з журналісткою «Семи днів» очільниця координаційного центру ВПО Луганської області Наталія МАКОГОН зізналася, що вважає Рівне своїм другим рідним містом. «Щораз, – розповіла вона, – коли прощаюся з колегами, з якими зустрічаємося на різних нарадах або семінарах, кажу: «Ну все, я їду додому». На їхній подив (адже Луганщина ще під окупацією) пояснюю, що в Рівному почуваю себе, як удома».
Знаючи про проблеми адаптації переселенців на новому місці не з чужих слів, Наталія Макогон має слушні пропозицій щодо поглибленої інтеграції ВПО у Рівненську міську громаду.
– У внутрішньо переміщених осіб такі ж клопоти, як і в рівнян. Проте їх ще більше. Втім, кожен з нас переймається не лише побутовими проблемами. Тобто, як кажуть, не хлібом єдиним живе людина. Отож, як на мене, нам варто подумати про організацію спільних заходів – дозвілля для різних вікових категорій ВПО і рівнян. Погодьтеся, воно сприятиме зближенню та налагодженню приятельських стосунків. І це неабияк важливо, бо нам надалі жити разом.
Найбільшою проблемою ВПО, яка існує на сьогодні, як зауважив керівник Центру підтримки «Я – Маріуполь. Рівне» Богдан ДУЖИК, є питання житла.
– Чесно кажучи, – каже він, – не всі громади достатньо активно співпрацюють з благодійними та іншими фондами, які готові провести ремонт у гуртожитках та інших місцях компактного проживання ВПО. (В області продовжують роботу 73 місця колективного проживання ВПО, – ред.). Також виникають питання з тими переміщеними особами, які поселилися у віддалених селах і тому не можуть отримати весь спектр послуг, які надає наш центр. Наприклад, психологічну допомогу.
Однією з ключових проблем (зокрема, для людей поважного віку) є придбання дорогих ліків, які внесені у державні програми. Внутрішньо переміщені особи не можуть придбати деякі з цих медикаментів через те, що проживають у маленьких селищах, а там програма не працює.
Втім, зі слів керівника Центру «Я – Маріуполь. Рівне», є чимало позитивних моментів. Так, скажімо, більше як на 70 відсотків вирішено питання з працевлаштування ВПО.
– Ті, хто хоче працювати, – каже Богдан Дужик, – мають усі шанси знайти роботу. Зараз діють різні програми перекваліфікації, тож люди, за бажання, можуть отримати другу професію. Звичайно, переселенцям, які приїхали з промислових районів, важче. Особливо тим з них, які пропрацювали на таких великих промислових підприємствах, як металургійний чи хімічний комбінат. Але й тут не все безнадійно. У Рівному є хімічний гігант «Азот» та інші потужні підприємства, з якими ми працюємо у плані працевлаштування маріупольців. Проблема лише в тому, що деякі люди від 45+ не можуть перебудувати свою ментальність, збагнути, що треба отримати спеціальності, які затребувані тут, на Рівненщині. Зараз є дуже багато можливостей. Єдине, що потрібно – бажання.
* * *
Під час нещодавнього робочого візиту на Рівненщину представниця Уповноваженого ВРУ з прав людини Ольга Алтуніна наголосила, що в області у більшості випадків вдається на місці розв’язувати проблемні питання, пов’язані з адаптацією ВПО. Свідчення цьому – невеликий відсоток звернень переселенців з області до Уповноваженого. Хоча, звісно, ще є над чим працювати.
Василь ГЕРУС, Світлана ПІКУЛА
- Мешканці села на Рівненщині зібрали продукти для села на Херсонщині
Мешканці села Курозвани, що в Гощанській громаді, знову продемонстрували свою згуртованість, людяність та бажання допомогти тим, хто цього найбільше потребує, і зібрали черговий гуманітарний вантаж для постраждалих від війни. Цього разу вони долучилися до збору овочів, консервації та інших…