У вишитій сорочці за маминим візерунком, з очима, в яких усміхається осіннє сонце, 90-річна Людмила Василівна Мисечко-Фусик нещодавно зустріла гостей свого ювілею. Коли обіймаєш цю усміхнену, мудру жінку, розумієш – торкаєшся живої легенди роду українських достойників Мисечків.
Хто вона? Донька священника, просвітянка, педагогиня, яка створила перший клас бандури в Рівненській музичній школі. Жінка, яку міліціонери в 1989-му хапали за вишиванку, намагаючись «витрясти українську душу». Авторка книги про родину та пісні, написаної на початку повномасштабної війни. А ще – та, чиї учні сьогодні по всьому світу прославляють Україну.
Вчителька, яка дарувала світу музику
Свою вчительку прийшли вітати її колишні учні. І в домі іменинниці зазвучали кобза та бандура. Летіли вітання по телефону з-за кордону, а вчителька у відповідь трепетно й лагідно називала своїх уже дуже дорослих учнів дитячими іменами. Людмила Василівна створила клас бандури в Рівненській дитячій музичній школі імені М. Лисенка. Тепер її учні по всьому світу прославляють Україну.
За святковим столом лилися спогади. Пані Людмила пригадала, як у 1989 році зі своїми учнями поїхала на Козацькі могили, а міліціонери хапали жінку за вишиту сорочку, ніби хотіли витрясти з неї українську душу. Вона розповіла, як напередодні референдуму виконувала на просвітянському зібранні українські патріотичні пісні.
Плідна творчість у поважному віці
У свої 90 Людмила Василівна Мисечко-Фусик – успішна й унікальна. У 2022-му видала книгу про свою родину «Життя, освячене любов’ю», а на 90-му році життя на світ з’явилася пісня на її слова. Натхненні, болючі й світлі рядки про Україну пані Людмила написала на початку повномасштабного вторгнення.
Від ювілярки я отримала особливі подарунки: вишиту її руками доріжку й книги. «Беріть усе, що до душі. Хочу, щоб книги читали. Уже стільки віддала в бібліотеки».
Донька священника, просвітянка, освітянка
Книг у неї справді дуже багато, з-поміж них – рідкісні літературні та історичні видання. Дивуюся читацьким смакам жінки. Хоча ні, не дивуюся. Захоплююся ними. Просвітянка, донька священника, освітянка. Хіба могла вона читати інше? Пані Людмила слухає тепер аудіокниги: очі вже не хочуть добре бачити. Їй часто читає донька.
З однієї поетичної книги випала раптом світлина. Церква в селі Биківці. Там на Покрову в 1934 році вінчалися батьки нашої ювілярки Василь та Уляна, а у вересні 1935-го – охрестили доньку Людмилу.
Фундатор незалежності
Роки летять, спогади гріють, дні тривожать і більше болять, а ми продовжуємо бути нацією завдяки нашим захисникам, які перед нами і над нами. Продовжуємо триматися за своє, рідне. Бо за нами – такі люди, як пані Людмила. Вони закладали фундамент нашої незалежності. Вони є пам’яттю, прикладом і натхненням.
Мирослава ЖОВТАН
Читайте також: Фото і кіно як інструменти збереження спадщини. На Рівненщині відбувся семінар-практикум для культурних діячів