fbpx

101 день народження відсвяткувала жителька Рівного

Діліться інформацією з друзями:

На долю Ірини Олександрівни Бучковської випала нелегка доля. Та це не завадило довгожительці з Рівного навіть у поважному віці зберігати бадьорість духу.

14 серпня, Ірина Олександрівна відсвяткувала свій 101-й день народження.

З цією славною подією іменинницю привітав начальник міського управління праці та соціального захисту населення Сергій Черній.

– У свої роки Ірина Олександрівна, – каже Сергій Черній, – має чудову пам’ять і гарне почуття гумору. Вона охоче ділиться спогадами про власне життя і життя своєї родини. Мені було приємно привітати довгожительку від імені міського голови Рівного Олександра Третяка та побажати їй відсвяткувати ще не один день народження при міцному здоров’ї та у родинному колі.

Ірині Олександрівні Бучковській справді є що згадати, бо народилася в Дубно і ще за Польщі, зазнала лихоліття Другої світової війни, вислання і переслідування родини. Повернувшись з Уралу в рідне Дубно, працювала бухгалтером, виростила з чоловіком (його вже немає) двох синів, має четверо внуків і четверо правнуків.

Та живе не спогадами, а кожним новим дарованим днем. А ще – залюбки ділиться своїми секретами довголіття. Всі вони, зі слів рівнянки, зводяться до одного – здорового харчування і режиму дня.

– Та ніяких таємниць немає, – розповіла Ірина Олександрівна краєзнавиці Галині Данильчук (сайт РівнеРетроРитм). – Я всім кажу: «Не жеріть, будь ласка»! За статурою я не дрібна, кістки в мене міцні. Я завжди боялася розповніти і намагалася тримати вагу 64-65 кілограмів. Уже понад 20 років я снідаю вівсянкою, яку запарюю окропом, додаю кефіру та фруктів – чорнослив, курагу чи родзинки. Обідаю повноцінно, але обов’язково в один і той самий час, о 13.30. Вечеряю о 19.00, а ще з’їдаю ввечері 1-2 яблука. Спати лягаю опівночі… Понад 40 років я не вживаю цукру. Не люблю картоплі, а більше вживаю моркву, буряк. Я не п’ю кави, ніколи не їм копченого і солоного. Із задоволенням п’ю хороше сухе вино… Зарядку зранку роблю обов’язково.

А головне, додає Ірина Олександрівна, вміти радіти життю і бути вдячним за все, що є.

Ірина ВАСИЛЮК