Мудреці кажуть, що лікарська професія – це мистецтво людяності. Віктор Харитонович Астраханов – видатний лікар, який жив і працював з відкритими для інших серцем і душею. Він був справжнім творцем, бо не просто лікував, а дарував пацієнтам надію на краще майбутнє, повертав віру в життя, був для них світлом, яке допомагає знайти шлях до здоров’я.
Першого січня 2025 року минуло сто років від дня народження цього видатного лікаря. Його ім’я назавжди залишиться в історії медицини Рівненщини як символ професіоналізму, милосердя та людяності.
«Костоправ»
Віктор Астраханов народився 1 січня 1925 року в с. Брацлав Вінницької області в родині сільського лікаря та акушерки. Після закінчення школи в 1943 році юнак був змушений піти на роботу на станцію «Сомченая» Вінницької вузькоколійної залізниці як учень чергового станції. А в 1944 році вступив до Вінницького медичного інституту, який закінчив з відзнакою в 1949 р. і обрав практичну діяльність замість наукової роботи на кафедрі медінституту.
Тож отримавши диплом, молодий фахівець розпочав трудовий шлях як лікар-хірург Олександрійської районної лікарні на Рівненщині. У 1950 році його перевели в міську лікарню Рівного. А в 1952 році Віктора Астраханова було призначено на посаду головного лікаря Клеванської районної лікарні, яку він обіймав протягом чотирьох років.
Протягом 1956-1959 років працював хірургом у Рівненській обласній клінічній лікарні. І саме в цей період Віктор Харитонович вирішив спеціалізуватися на травматології, навіть попри зневажливі слова деяких колег: «костоправ». Так, він знав про дещо зверхнє ставлення хірургів до травматології, яка певною мірою мала ознаки ремісництва. Проте був непохитним у своєму рішенні: йому подобалася ця особлива, хай не дуже тонка справа.
Тут хірург, втручаючись в організм людини, нічого не видаляє з нього, а навпаки, відновлює. Це, так би мовити, хірургія реконструктивна. І повинен же хтось по-справжньому взятися за розгортання травматологічної служби в області. Адже не назвеш серйозною службою ті десять ліжок при обласній лікарні, – казав Віктор Астраханов.
Від слів перейшов до справи
Відтоді все і почалося: від слів лікар рішуче перейшов до справи. У червні 1959 року на базі станції переливання крові він організував відділення невідкладної травматології та хірургії на 25 ліжок, яке згодом стало основою ортопедо-травматологічної служби Рівненської області.
У 1962-1963 роках Віктора Харитонова, як одного з найкращих представників медицини Радянського Союзу, було відправлено у спецвідрядження в Німецьку Демократичну Республіку, де за роботу в тамтешньому госпіталі уряд НДР нагородив його медаллю.
У 1964 році лікар повернувся на Батьківщину та очолив ортопедо-травматологічне відділення Рівненської обласної лікарні. У 1970 році він став одним з небагатьох лікарів-практиків на той час, який отримав ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Невільна кісткова пластика розщепленим кортикальним трансплантантом».
У 1971 році Вікторові Астраханову, оцінивши його високі організаторські здібності, довірили медичну галузь Рівненщини – призначили завідувачем обласного відділу охорони здоров’я. Тут він працював до 1977 року, а тоді знову повернувся на посаду завідувача травматологічного відділення Рівненської обласної клінічної лікарні, яку обіймав до 1985 року. А після виходу на пенсію продовжував працювати ординатором травматологічного відділення до 2002 року.
Основоположник служби
Віктор Астраханов був обдарованим лікарем і талановитим організатором охорони здоров’я. Завдяки наполегливій праці за відносно короткий термін йому вдалося створити та розвинути потужну ортопедо-травматологічну службу в області. За роки його роботи її мережа зросла до 627 ліжок (у тому числі 40 – дитячої травматології), на яких кваліфіковану допомогу отримували пацієнти з травмою скелета та ортопедичною патологією. Хірургічно-травматологічне відділення РОКЛ було реорганізовано в потужний підрозділ на 50 ліжок. Незважаючи на те, що у відділенні лікували хворих різного профілю та віку, відділення мало офіційну назву «Травматологічне». Статус відділення був змінений 13 липня 1999 року наказом по обласній клінічній лікарні № 234-од «Про надання статусу ортопедо-травматологічного відділення обласному відділенню травматології». З наявних 50 ліжок – 30 ліжок вважались ортопедичними, 20 – травматологічними.
У відділенні було впроваджено черезкістковий компресійно-дистракційний остеосинтез, різні види кісткових пластик при незрощених переломах. Було започатковано виконання сучасних (на той час) складних травматологічних операцій з приводу переломів кісток, реконструктивних операцій у дітей з вродженими вивихами стегон.
Віктор Астраханов невтомно працював
За рік він виконував від 70 до 150 оперативних втручань. Для прикладу, за 1989-1992 роки він провів понад 400 операцій на опорно-руховому апараті, в тому числі й тих, які потребують високого кваліфікаційного рівня лікаря: кістково-пластичні реконструктивні операції на великих суглобах; складні модифікації черезкісткового остеосинтезу за Єлізаровим; різні варіанти металоостеосинтезу; реконструктивні операції при вроджених патологіях опорно-рухового апарату та пухлинах кісток. Віктор Харитонович запровадив також нові методи лікування при багатьох ортопедичних захворюваннях і наслідках тяжких травм.
Особливу увагу Віктор Астраханов звертав на підготовку кадрів, їхнє професійне зростання. За довгі роки, які він очолював травматологічне відділення РОКЛ, виховав плеяду кваліфікованих спеціалістів, які нині успішно продовжують започатковану ним справу в нашій області та за її межами. Він впровадив у практику велику кількість передових методик в ортопедії й травматології. П’ятдесят його наукових робіт було надруковано на сторінках професійних журналів «Ортопедія, травматологія та протезування», «Вісник ортопедії, травматології та протезування», «Клінічна хірургія» та в матеріалах науково-практичних конференцій, з’їздів і симпозіумів.
Професіоналізм Віктора Астраханова знали та поважали в спеціалізованих науково-дослідних інститутах України та за кордоном. Багато років він очолював Товариство ортопедів-травматологів області, був почесним членом Асоціації травматологів області, членом Асоціації ортопедів-травматологів України. За активну трудову та професійну діяльність лікар був нагороджений державними нагородами та відзнаками.
Назавжди – в серцях і спогадах
Протягом свого життя Віктор Харитонович Астраханов був справжнім рятівником для багатьох пацієнтів. Його невтомна самовіддана праця надихнула багатьох молодих лікарів і залишила незабутній слід у медицині. Своїм прикладом він показав, що справжнє покликання лікаря – щире служіння людям в ім’я збереження здоров’я та життя. Внесок Віктора Астраханова в розвиток медичної галузі нашого краю тяжко переоцінити. Добра пам’ять про нього назавжди збережеться в серцях його пацієнтів, колег, учнів.
Наталія Астраханова, лікар-ревматолог обласного ревматологічного центру Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка РОР:
– Батько був людиною, яка все вміє, все може, в якої завжди все виходило. Якщо він брався за якусь справу, то повинен був зробити її якнайкраще, бо інакше в нього не виходило. Вдома ми бачили його мало, бо він допізна був на роботі. Але тато понад усе цінував сім’ю і дуже нас усіх любив.
Мене й сестру він виховував добрими людьми, вчив бути чесними і правдивими, відповідально ставитися до роботи. Сестра обрала свій професійний шлях, а я за батьківським прикладом пішла в медицину, бо іншої роботи для себе і не уявляла. Батько підтримав таке моє рішення. Він хотів, щоб я також стала лікарем ортопедом-травматологом, проте ревматологія мені більше припала до душі.
Батька цінували як професіонала, поважали колеги і пацієнти. Тож і мені важливо було втримати цю високу планку, бути гідною шанованого в медичних колах прізвища Астраханових, хоча не завжди це було просто.
Спогади колег
Іван Чеверда, корифей дитячої ортопедо-травматологічної служби Рівненщини:
– Віктор Астраханов – це батько травматологічної служби Рівненщини, загалом – він перший лікар-травматолог у нашій області. Я певний час працював разом із ним в обласній клінічній лікарні та вважаю його своїм вчителем, адже під його керівництвом проходив курси первинної спеціалізації у 70-х роках минулого століття. Це був досвідчений, висококваліфікований лікар, чудовий організатор ортопедо-травматологічної служби області. Віктор Харитонович виконував надскладні на той час оперативні втручання і всі свої знання передавав іншим лікарям-травматологам. Фактично він навчав усіх нас травматології.
У колективі його дуже шанували. Як завідувач відділення він чудово ставився до персоналу. В роботі був дисциплінований і пунктуальний. Цього ж вимагав і від підлеглих.
Коли Віктор Астраханов обіймав посаду начальника облздороввідділу, з його подачі мене було переведено в обласну дитячу лікарню, де я багато років очолював ортопедо-травматологічне відділення.
Про цю людину в мене збереглися лише хороші спогади. Пам’ятаємо та шануємо його донині.
Титан в ортопедії та травматології
Юрій Каштан, лікар ортопед-травматолог обласного центру ортопедії, травматології та вертебрології КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР:
– Віктор Харитонович Астраханов був прекрасною, інтелігентною людиною, талановитим лікарем. Це був титан в ортопедії та травматології нашої області, її основоположник. У той час у нас було небагато таких фахівців. Віктор Астраханов, Борис Денисюк, Іван Чеверда, Марія Ільїна – це ті видатні лікарі ортопеди-травматологи, метри, в яких ми вчилися.
Віктор Харитонович був прекрасним наставником, він однаково рівно ставився до всіх у колективі – чи то був досвідчений лікар, чи молодий спеціаліст. Ніколи не був зверхнім щодо колег і пацієнтів, ніколи нікому не відмовляв у допомозі, підтримці чи пораді. Завжди старався передати свої знання і досвід. У той час він був справжньою душею нашого колективу. Його ставлення до роботи, стосунки з людьми – риси гідні для наслідування.
Світлана Безтелесна, старша медична сестра обласного центру ортопедії, травматології та вертебрології КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР:
– Я завжди з теплотою і вдячністю згадую про Віктора Астраханова. Це була надзвичайно порядна та інтелігентна, чуйна, добра, розумна людина. Він був чудовим лікарем, компанійським товаришем, другом. У будь-якій ситуації він умів вийти зі становища, підтримати, дати пораду.
Був дуже хорошим учителем і наставником. Свого часу Віктор Харитонович підтримав і мене, коли в 1978 році запропонував мені посаду старшої медсестри відділення, на якій я працюю і зараз. У нас склався гарний робочий тандем – ми разом організовували діяльність відділення. Поруч з ним було легко та приємно працювати.
Видатного лікаря памятають
Колектив нашого центру шанує пам’ять Віктора Астраханова. Він завджи – в наших серцях і спогадах.
Як зазначають медичні працівники обласного центру ортопедії, травматології та вертебрології КП «РОКЛ ім. Ю. Семенюка» РОР, Віктор Астраханов був видатним лікарем, талановитим керівником і душею їхнього колективу. Вони з повагою згадують його ім’я та свято шанують його пам’ять:
– Сто років від дня народження видатного лікаря – це чудова нагода вшанувати людину, яка своїм життям і працею змінила світ медицини на краще. Протягом свого життя Віктор Харитонович не тільки лікував пацієнтів, але й досліджував нові методи, навчав молодих фахівців і вносив значний внесок у розвиток медичної науки. Його досягнення залишаються джерелом натхнення для всіх, хто обрав медичний шлях. Цінними були його непохитна відданість справі, безмежна людяність і прагнення зробити медичну галузь кращою.
У день цієї визначної дати ми висловлюємо глибоку вдячність і шану Вікторові Астраханову, пам’ятаючи про всі ті добрі справи, які він зробив за життя. Його спадщина житиме в серцях і надбаннях наступних поколінь медиків.
Дана РОМАНЮК, Медичний вісник+
Читайте також: Патрульні повернули додому трьох літніх людей, які заблукали в місті
- Поліцейські оперативно знайшли власника пса, що загубився
Офіцери Мізоцької ТГ прямували на виклик, коли між селами Озерко та Борщівка побачили собаку породи доберман: у нього була пошкоджена лапа, тож кульгав. На ньому також був ошийник, що свідчило про наявність господаря. Спочатку пес був наляканий та не підпускав…