Його, як і олімпійської нагороди, могло б у Ореста Коваленка і не бути через травму, якої він зазнав перед кваліфікацією. Майстер спорту міжнародного класу з фристайлу, переможець етапу Кубка Європи, чемпіон України серед юніорів, а віднедавна і «бронзовий» призер Зимових юнацьких Олімпійських ігор.
Все це – досягнення 18-річного студента РДГУ Ореста Коваленка. Як вдається поєднувати навчання, тренування та виступи, які емоції наш молодий спортсмен відчував під час змагань? Про все це він розповів у інтерв’ю кореспондентові газети «7 днів».
– Фристайл – не футбол, яким захоплюються мало не всі хлопчики. Як ти потрапив у цей вид спорту, який обирають одиниці?
– Можна сказати, волею випадку. Мій друг ще з дитячого садочка запросив відвідати секцію фристайлу в Рівному. Я дуже довго вмовляв маму, щоб вона мене туди записала. Вперше на тренування потрапив у 6 років. Думав, що то секція спортивної гімнастики, а виявилося, що фристайл… Цей вид спорту одразу ж викликав у мене захоплення. До цього я навіть не міг уявити, що колись навчуся кататися на лижах, а тим паче стрибатиму з трампліна.
– Ти виступаєш у слоупстайлі…
– Якось переді мною постав вибір між слоупстайлом та фристайлом-акробатикою. Перший мені здавався більш видовищнішим спортом, тому я обрав для себе саме його.
– Твої батьки спортсмени? Як вони ставляться до занять сина екстремальним спортом?
– Тато колись займався боротьбою. Завжди привчав мене до здорового способу життя, хоча сам не завжди його дотримувався (сміється – авт.). Тому змалку було з кого брати приклад. Мама не надто любить дивитися мої виступи, бо дуже переживає. Однак цікавість бере своє. Тому, коли є трансляція, батьки намагаються не пропускати моїх змагань.
– Не важко поєднувати навчання, тренування, змагання? Вистачає часу на все?
– Тренування зазвичай розпочинається після пар (по 3 години 6 разів на тиждень). Якщо мова йде про збори, то вечорами, якщо є вільний час, намагаюся виділити годину-дві на свої улюблені навчальні предмети – «БЖД», «Рухливі ігри», «Історія». Тобто наздоганяти те, що пропустив.
Перед фіналом була думка взагалі не стрибати
– Які емоції ти відчував перед фінальним стрибком?
– Двоїсті… Я травмувався перед кваліфікацією. Ще гірше стало, коли під час неї впав на другому стрибку. Перед фіналом дивився на п’ятку і не знав, чи продовжу виступ. Думав взагалі не стрибати. Однак мої тренери сказали: «Ми можемо зняти тебе зі змагань, проте ти пожалкуєш про це в майбутньому». Я прислухався до їхньої думки, забув про усі переживання, біль і зосередився лише на фінальному стрибку. За що їм безмежно вдячний.
– Ти переможець етапу Кубка Європи зі слоупстайлу. Чого не вистачило для перемоги на Олімпіаді?
– У першу чергу, майстерності на «трубах» (рейли – вид фігур на трасі). Окрім того, не впорався з переживаннями та не зміг виконати все, що планував. Думаю, ми це підправимо, і на дорослій Олімпіаді у Пекіні я ще покажу, на що здатен. Уже розпочали підготовку програми до змагань у Піднебесній. Зокрема, працюватимемо над покращенням стрибків та робитимемо їх більш стабільними.
Упевнений, що професійне життя буде пов’язане зі спортом
– Чому обрав для навчання саме РДГУ?
– РДГУ – прекрасний варіант для мене. Він знаходиться у Рівному, де проходять всі мої тренування. Плюс ще у шостому класі я вирішив, що поступатиму саме до РДГУ на спеціальність «Фізична культура». В майбутньому планую працювати тренером. Хоча ще не впевнений, чи саме тренером з фристайлу. Однак на 1000% упевнений: моє професійне життя буде пов’язане зі спортом. Окрім того, знайомі фристайлісти, які тут навчалися, рекомендували саме наш університет.
– Оресте, хто відіграв найбільшу роль у твоєму становленні, як спортсмена?
– Безперечно, мої персональні тренери. Перша із них – Оксана Ткачук, нинішні – Галина та Юрій Досови. Вони не лише «ліпили» з мене спортсмена, а й допомагали стати хорошою людиною.
Фристайлу як в Рівному, так і в Україні, однозначно бути
– У тебе є хобі?
– У мене не так багато вільного часу. Однак коли він є, обожнюю проводити час із друзями. Вони завжди мені допомагають, у всьому підтримують. А це дуже важливо для мене. Якщо ж говорити про спортивні збори, то завжди беру із собою ігрову приставку. Тож якщо є час, щоб «перезавантажитися», звільнити мозок, сідаю за комп’ютерні ігри.
– Чи є в тебе улюблена страва, яку через спортивний режим не можеш їсти часто?
– У фристайлі немає якогось певно визначеного режиму харчування. Я не дуже слідкую за вагою, хоча вона й впливає на стрибки. Якщо під час змагань є вітер і вага спортсмена маленька, – це погано. Але в мене з вагою все нормально, тому немає чогось такого, в чому я себе обмежував би. Щодо улюбленої страви, то це – смажена картопля. Особливо, якщо її готує мама.
– Маєш кумирів?
– Кумирів – ні. Однак є два спортсмени, стилі яких мені дуже до вподоби. Це – швейцарець Андрі Рагеттлі та американець Александер Холл. Якщо не з мого виду спорту, то для мене еталоном завжди був Кріштіану Роналду. На мою думку, він дуже добрий. Має чимало спортивних досягнень і при цьому залишається звичайною людиною.
– На твою думку, фристайл в Україні та, зокрема, у Рівному має перспективи?
– Звичайно. Нині фристайл дуже популярний. Багато дітей приходять, зокрема, до нашої рівненської спортивної школи. Думаю, і серед них є майбутні чемпіони. Тому фристайлу як в Рівному, так і в Україні, однозначно бути.
Спілкувався Микола ПІКУЛА (молодший)
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»