Часта картина в центрі Рівного на переході біля ТЦ “Злата Плаза”: мама з дитиною обережно ступає на «зебру», але змушена різко зупинитися –повз них зі свистом пролітає чоловік на електросамокаті. Не знижуючи швидкості, не озираючись. А за кілька хвилин – літній чоловік відступає назад, пропускаючи велосипедиста, який «проскакує» пішохідний перехід, ніби це його персональна велодоріжка.
Аналогічні сцени можна спостерігати й на інших переходах по Соборній. Пішохідні переходи дедалі частіше нагадують перегони – тільки замість автомобілів тут «гонщики» на двох колесах та електротранспорті. І найгірше, що цю картину спостерігають діти, для яких дорослі мають бути прикладом дотримання правил.
Що насправді кажуть ПДР
Ситуація з правовим регулюванням руху велосипедистів через пішохідні переходи виявилася складнішою, ніж здається на перший погляд. Як пояснила речниця патрульної поліції Рівненської області Іванна Лойко, «в чинних Правилах дорожнього руху України немає окремого пункту, який би прямо зобов’язував велосипедиста спішуватися перед пішохідним переходом».
«ПДР не містять прямої вимоги вести велосипед у руках під час перетину зебри, – підкреслює речниця. – Однак варто розуміти, що пішохідний перехід призначений виключно для руху пішоходів, а велосипедист, який їде –не є пішоходом, а керує транспортним засобом».
Саме тут криється правова колізія: велосипедист на переході опиняється в правовому вакуумі. Формально він не порушує конкретної статті ПДР, але логічно порушує призначення пішохідної інфраструктури.
«Коли велосипедист рухається через перехід верхи, він порушує логіку дорожнього руху: він мав би перетинати дорогу по проїзній частині згідно з правилами для транспортних засобів, а не по зебрі, як пішохід», – пояснює Іванна Лойко.
Небезпечний приклад для дітей
Найболючіший аспект цієї проблеми –виховний. Діти формують своє розуміння правил поведінки, спостерігаючи за дорослими. Коли семирічна дитина бачить, як «дядя на велосипеді» їде просто на неї по переходу, у неї виникає когнітивний дисонанс: хто тут має перевагу?
«Мамо, а чому тьотя їде на самокаті по пішохідному переході?» – запитання, на яке важко дати чесну відповідь. Адже як пояснити дитині, що дорослі можуть порушувати правила, а вона – ні? Що пішохідний перехід створений для безпеки пішоходів, але насправді стає зоною стресу та непередбачуваності?
Діти-велосипедисти швидко переймають модель поведінки дорослих. Якщо батьки «проскакують» переходи, не спішуючись, то й підлітки робитимуть так само.
Поліційна статистика та відповідальність
Через правову неясність патрульна поліція справді рідко фіксує такі порушення як самостійні правопорушення. «Саме тому спішування під час перетину переходу – це логічна і безпечна дія, яка допомагає уникнути конфліктів із водіями та пішоходами», –наголошує речниця.
Однак це не означає повну безкарність. «У разі ДТП або створення небезпечної ситуації, відповідальність за наслідки може бути покладена на велосипедиста, навіть якщо в ПДР відсутня пряме формулювання про обов’язкове спішування», – попереджає патрульна.
Культура проти логіки
Ситуація з велосипедистами на переходах – це маркер ширшої проблеми: в Україні досі не сформувалась культура взаємоповаги учасників дорожнього руху. Велосипедисти вважають себе «майже пішоходами» на переходах та «майже автомобілями» на дорогах, залежно від того, що їм вигідніше.
Закордонний досвід показує різні підходи до цієї проблеми. У Великобританії та Японії велосипедисти зобов’язані спішуватися на певних типах переходів – це чітко прописано в правилах та стало частиною дорожньої культури. Натомість у Німеччині, Франції, США та Канаді велосипедисти можуть їхати через переходи, але мають безумовно надавати перевагу пішоходам.
Для користувачів електросамокатів правила часто аналогічні велосипедним. Ключова відмінність – у всіх цих країнах, незалежно від конкретних правил, панує культура взаємоповаги та передбачуваності поведінки.
Що робити батькам
Психологи радять пояснювати дитині, що існують правила безпеки, яких слід дотримуватися незалежно від поведінки інших. «Ми спішуємося, бо дбаємо про безпеку пішоходів», – такі пояснення допомагають сформувати правильні поведінкові моделі.
Найголовніше – особистий приклад. Коли батько спішується перед переходом, навіть знаючи, що це не є обов’язковою вимогою ПДР, він демонструє культуру безпеки та поваги до інших.
Європейський досвід показує: коли в місті з’являється розвинена велоінфраструктура з окремими переїздами, проблема зникає сама собою. Велосипедистам не потрібно «займати» пішохідні переходи, бо у них є власні маршрути.
Проблема велосипедистів на пішохідних переходах – це не стільки правова, скільки культурна проблема. Відсутність прямої заборони в ПДР не означає, що можна ігнорувати логіку безпеки та призначення пішохідної інфраструктури.
Читайте також: У Верховній Раді хочуть внести ще одне порушення в ПДР. Водіїв чекають штрафи й позбавлення прав