Рівненський фаховий коледж інформаційних технологій змінюється разом із часом. Під керівництвом директорки Ольги Степанченко заклад рухається до моделі «коледжу для громади» — з оновленими освітніми програмами, сучасним обладнанням і дуальною освітою. У центрі цього розвитку — співпраця з роботодавцями, грантові проєкти та практичне навчання, що готує молодь до реальних потреб економіки міста.
Ольга Степанченко має великий педагогічний досвід. Понад 20 років вона працювала у вищій школі – в Національному університеті водного господарства та природокористування. Тепер Ольга Миколаївна очолює Рівненський фаховий коледж інформаційних технологій. Під її керівництвом заклад став на шлях змін і новацій.
Ми поспілкувалися з директоркою про сутність упровадження нововведень у коледжі та перспективні плани розвитку.
Від ребрендингу до моделі «коледжу для громади»
– Ви прийшли в коледж у час змін. З чого почалося оновлення закладу?
– Була призначена на цю посаду ще за каденції екс-очільника області Віталія Коваля. Завдання, яке стояло перед колективом, – поступова трансформація. Почали з ребрендингу: розробили нову маркетингову стратегію, змінили назву. Коледж економіки і бізнесу перетворився на коледж інформаційних технологій. Тепер це навчальний заклад політехнічного спрямування.
– Після Вашої поїздки до США: який досвід американських коледжів вирішили застосувати в Рівному?
– Ми орієнтуємося на модель американського Community College – коледжу для громади, який працює безпосередньо для місцевих підприємств і фінансується за рахунок громади. У цьому сенсі наш заклад є класичним прикладом: фінансування надходить із обласного бюджету, а завдання – готувати потрібних спеціалістів для економіки Рівного.
«Харчові технології»: нові акценти
– «Харчові технології» звучить доволі традиційно. У чому Ви зробили цю спеціальність сучаснішою?
– Вона існує давно, але торік ми успішно пройшли акредитацію. Це підтвердило, що коледж готує конкурентоспроможних фахівців. Водночас стандарти цієї спеціальності надто широкі. Тому звернулися до голови Рівненського харчового кластеру Олени Ярощук із проханням допомогти вдосконалити робочі програми.
– Тобто підприємства буквально підказують, чого вчити студентів?
– Саме так. Ми залучили технологів рівненських підприємств, які визначили кілька ключових вимог виробництва, що мають знати випускники. Після обговорень із викладачами стало зрозуміло: необхідно оновити теми в навчальних дисциплінах, а подекуди й додати нові. Цього року вже впроваджено оновлену освітньо-професійну програму.
Щорічне оновлення програм
– У чому секрет того, щоб навчальна програма не застарівала?
– Її можна оновлювати щороку в межах 20% дисциплін або раз на п’ять років. Разове оновлення – це ознака стагнації, тому ми постійно вносимо зміни. Цьогоріч до процесу активно долучилися роботодавці.
– Гранти – це мода чи реальний ресурс для змін?
– Разом із пані Оленою Ярощук подали спільну грантову заявку щодо проєкту «FOCUS Rivne» в межах програми Skills4Recovery. Це мультидонорська ініціатива для підтримки навчання та перепідготовки кадрів у важливих секторах відновлення. Грантова програма під патронатом Міністерства освіти і науки передбачає виділення коштів на оновлення «харчових технологій». На базі коледжу вже почали створювати лабораторію якості продукції. Триває закупівля обладнання.
Дуальна освіта: виклики і можливості
– Практика завжди була слабким місцем освіти. Як Ви намагаєтесь це змінити?
– Ми впроваджуємо дуальну освіту. Вона передбачає навчання студентів безпосередньо на робочому місці. На відміну від традиційної практики, тут якість навичок зростає. Майстер чи технолог, який працює на підприємстві й отримує оплату від коледжу, оцінює студента. Теоретичні знання здобуваються в закладі, практичні – на виробництві. Це вже не тритижнева практика за принципом «прийшов – пішов», а повноцінний процес набуття професійних умінь.
– Але ж дуальна освіта в Україні ще тільки шукає свою модель. Ви не боїтеся цих експериментів?
– Реалізація справді непроста й викликає суперечки серед роботодавців і в міністерстві. Питання в тому, якою саме вона має бути. Пані Олена Ярощук веде відповідні дискусії з представниками міністерства. Ми ж свій вибір зробили й плануємо його тримати.
Три кити і результати розвитку
– Якщо назвати три головні опори розвитку коледжу – що це буде?
– Перша – освітньо-професійні програми, які щороку оновлюються. Друга – постійне вдосконалення матеріально-технічної бази, зокрема завдяки роботодавцям і грантам. Третя – впровадження дуальної освіти. Якщо ці три кити працюють, громада отримує затребуваного фахівця.
– Усі кажуть, що молодь зараз не надто тягнеться вчитися. А як у вас із набором?
– Кількість студентів постійно зростає. Три роки тому навчалося близько 500 осіб, нині – уже 900. Особливо успішним виявився набір на «харчові технології». Ця спеціальність гарантує швидке працевлаштування, адже попит на фахівців великий.
Читайте також: МОН підтримало ініціативу Рівненської облради щодо створення безпечного освітнього середовища