На Рівненщині дистанційно цьогоріч працювало близько 5 % шкіл, решта – в очному та змішаному режимах
Тенденції, зміни, виклики в освітній галузі недавно презентував Голова Служби Руслан Гурак.
Черговий навчальний рік в умовах воєнного стану завершується… Що змінилося: покращилося, погіршилося? На скільки стійкими та загартованими стали заклади та учасники освітнього процесу? Які тенденції в освітній перспективі? Ці питання досліджувала Державна служба якості освіти України.
То на що варто звернути увагу і який стан у цьому контексті в закладах освіти Рівненщини?
Доступність = якість
Попри небезпеки, переважній більшості закладів освіти України все-таки вдалося відновити очне навчання. Постійний доступ до освітнього процесу цьогоріч мали 80 % учнів. Це на 11 % більше, ніж торік.
Кількість шкіл, які проводили уроки очно зросла – з 15 % до 53 %. Дистанційне навчання проводилося у 19 % шкіл (33 % минулого року), а змішане – у 28 % (торік – 51 %).
На Рівненщині дистанційно цьогоріч працювало близько 5 % шкіл, решта 95 % – в очному та змішаному режимах. Тобто 15 % шкіл, які організовували в минулому році освітній процес дистанційно, перейшли на очний чи змішаний режим.
Із тих головних причин, які впливали на форми організації освітнього процесу (відсутність укриттів, повітряні тривоги, відсутність інтернету та електроенергії) на сьогодні, на думку респондентів, покращилася ситуація з наявністю укриттів. Їх кількість у загальному по Україні збільшилась зокрема, й на Рівненщині.
Проте є одне важливе АЛЕ: за інформацією, по Україні 71% здобувачів освіти стверджує, що в укриттях відсутні умови для проведення уроків. Із цією думкою погоджуються 54 % керівників закладів освіти. Сьогодні це той виклик, який варто врахувати органам місцевого самоврядування та керівникам закладів освіти при підготовці до нового навчального року.
Електроенергія, інтернет, на жаль, не стабільні, а як же цифровізація?
Освітяни України унікальні! Адже навіть в умовах воєнного часу, нестабільного інтернету та відімкнення електроенергії, цифровізація в закладах освіти набирає обертів, разом із тим, також дещо покращилася забезпеченість комп’ютерною технікою.
З огляду на те, що ще залишаються заклади, які працюють дистанційно або здійснюють змішане навчання, наявність комп’ютерної техніки та доступ до мережі Інтернет є основними потребами в роботі. Загалом по Україні забезпеченість робочими комп’ютерами покращилася на 3%.
Щодо Рівненщини, то для організації освітнього процесу в закладах освіти Рівненської області задіяно близько 22 тисяч персональних комп’ютерів, ноутбуків, нетбуків. Доступ до проводового інтернету мають усі школи. Швидкість підключення у переважній більшості шкіл (70%) коливається в межах 30-100 Мб/с, у 26 закладах (5%) – швидкість Інтернету більше 100 Мб/с. В укриттях Інтернет-підключення наявне в 77% ЗЗСО.
Актуальним є питання запровадження в закладах електронних щоденників та журналів. Якщо минулого року електронний журнал було запроваджено лише у 30% закладів області, то у 2024 році такі журнали наявні вже в 91% шкіл. Лідером у запровадженні є Сарненський район (98%). Крім того, у 2024 році 100 % закладів у 48 громадах області ведуть електронні журнали, це: 5 територіальних громад Вараського, 15 – Дубенського, 19 – Рівненського, 9 – Сарненського районів. Стовідсотково перейшли на електронний журнал також заклади загальної середньої освіти обласного підпорядкування.
А як же результативність навчання?
Учителі початкових класів закладів освіти України стверджують, що результати навчання учнів погіршилися з таких предметів, як іноземна й українська мови, математика та літературне читання. Щодо базової школи, то думки вчителів розділились: більшість педагогів із сільської місцевості вважає, що результати навчання учнів покращилися, а от учителі міських закладів освіти стверджують, що результати з таких предметів, як українська мова та література, фізика, хімія, географія, біологія, погіршилися…
А щодо емоційної стійкості? Мотивації до навчання?
Безперечно, війна є причиною стресу та додаткового психологічного навантаження, особливо для дітей, оскільки їхня психіка дуже чутлива. На початку війни діти почували себе більш тривожно, більш емоційно переживали події, присутність постійного страху, хвилювання, невизначеності робили дітей надзвичайно вразливими.
На сьогодні, самі здобувачі освіти (як продемонструвало опитування) стверджують, що звикли та адаптувалися до умов війни, повітряних тривог і переходів в укриття, тож їхній психоемоційний стан, як вони вважають, покращився, зокрема на 16% збільшилася кількість учнів, які почувають себе у безпеці. Проте, на думку вчителів, психологічний стан учнів погіршився, зрештою, як і мотивація до навчання.
Зокрема, утричі зросла тривожність дітей, при цьому 85% опитаних учнів у селах і 80% у містах почуваються у безпеці. Це невтішна тенденція, яка говорить про те, що школярі звикли жити в умовах війни (повітряних тривог, укриттів, онлайну…), у них є певні тривожні стани, які діти не помічають.
Найбільші виклики, які озвучили респонденти, можна узагальнити таким чином:
- зниження мотивації до навчання;
- нестабільність психоемоційного стану здобувачів освіти на фоні неусвідомлення проблеми самими учнями;
- брак підтримки з боку батьків;
- брак технічних засобів;
- недостатня забезпеченість або взагалі відсутність друкованих підручників для класів НУШ;
- відсутність умов для повноцінного навчання в укриттях.
- перебої з електропостачанням, відсутність постійного доступу до швидкісного Інтернету
І нарешті – найбільший позитив за роки війни!
ВАЖЛИВО: цьогоріч уперше простежується тенденція до повернення з-за кордону як вчителів, так і учнів! Так, минулоріч за кордоном перебувало 175 педагогів з Рівненської області, а зараз їх число становить 65. Що стосується учнів, то за минулий рік додому повернулося більше тисячі учнів (було 9,6 тис., зараз – 8,5 тис.). Це, звичайно ж, обнадіює та додає упевненості!
Безперечно в непростих умовах сьогодення організація освітнього процесу потребує гнучкості й адаптивності, корегування методів навчання та психоемоційної підтримки учасників освітнього процесу – але опитані, практично, на 100% впевнені, що виклики буде подолано, хоч і невеликими, але упевненими кроками, в об’єднанні зусиль усіх зацікавлених у розвитку освіти України, в єдиному прагненні до Перемоги на всіх фронтах!