Освіта, що змінює долі. Як засуджені в Городищенській колонії здобувають професії кухарів, столярів та зварювальників
У березні 2023 року у Городищенській колонії стартував курс з навчання професійних кухарів. Тоді перші 20 засуджених здобули фах і отримали сертифікат державного зразка.
Городищенська виправна колонія стала першою в Україні, де засуджені, відбуваючи покарання, могли здобути професію на базі Центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості.
Відтоді у колонії пройшли ще кілька подібних навчань. Крім кухарів, засуджені мали змогу навчатися на зварників і верстатників. А з вересня 2025 року у колонії діятиме постійне навчання електрозварників.
Щоб побачити, як впроваджуються такі освітні проєкти у тюрмах, а також дізнатися, як участь у них впливає на підготовку засуджених до звільнення та їхню ресоціалізацію, ми відвідали Городищенську виправну колонію. Поспілкувалися із Вадимом Ярмощуком, заступником начальника Городищенської колонії із соціально-виховної та психологічної роботи, Миколою Кукаріним, регіональним координатором благодійної організації «FREE ZONE» у Рівненській області, що займається розбудовою системи соціальної адаптації та ресоціалізації засуджених та звільнених, а також із засудженими, які проходили навчання і наразі працюють у цій колонії.
Розширення освітніх програм та забезпечення безперервності навчання
— Для проведення перших курсів підготовки кухарів, столярів та електрозварників у колонії ми залучали фахівців Рівненського Центру професійно-технічної освіти, — розповідає Микола Кукарін, регіональний координатор FREE ZONE. — Теоретичні заняття проходили онлайн, а для практики викладачі Центру відвідували колонію.
Оскільки освітні курси реалізовувалися за фінансової підтримки неурядових організацій, їхнє проведення мало періодичний характер. Водночас попит був високим.
— Ми почали шукати спосіб організувати постійне навчання, незалежно від допомоги донорів. Разом із адміністрацією колонії знайшли рішення, — додає Микола Кукарін.
У 2024 за сприяння FREE ZONE та у співпраці з Центром професійно-технічної освіти році навчальний центр колонії отримав ліцензію на викладання спеціальності «Електрозварник». Це означало, що тепер у колонії з’явилася можливість проводити навчання системно й на постійній основі та видавати засудженим державні документи про здобуту професію.
Паралельно відбувалася робота над підготовкою навчального цеху.
Від промислового приміщення до сучасного навчального цеху
— Перед нами стояла задача створити належні умови для навчання. Щоб готувати кваліфікованих електрозварників, потрібне було приміщення та відповідне устаткування, — показує нові класи Вадим Ярмощук, заступник начальника колонії. — Раніше це було промислове приміщення. Ми його повністю перепланували, відремонтували і зробили навчальний цех.
Приміщення повністю обладнане для групового навчання: станки, витяжки, інструменти, робочі столи. Клас для практичних занять відділений від класу для теоретичних.
Першого вересня тут розпочинається навчання електрозників для нової групи засуджених. Уперше безпосередньо за участі викладачів навчального центру колонії.
Навчання кухарів: сучасні умови та інклюзія
Так само й для навчання кухарів було відремонтоване ще одне приміщення. За словами заступника начальника колонії, раніше тут зберігалася цибуля. Нині це повноцінна аудиторія з партами, стільцями, технікою, необхідною для проведення онлайн-занять.
— Один із засуджених, який виявив бажання вчитися на кухаря, коли ми вперше збирали групу, має порушення слуху. Тож ми звернулися до товариства глухих, у якому нам надали сурдоперекладача. Цей нечуючий засуджений зміг отримати фах і зрештою працевлаштуватися в їдальні колонії, — розповідає Вадим Ярмощук.
Зрештою, це навчання спростило роботу засуджених на кухні. За словами заступника начальника колонії, якщо раніше начальник їдальні мав фактично з нуля вчити всьому засуджених, які тут працювали, то тепер це були підготовлені фахівці.
«Я маю план». Як освіта впливає на ресоціалізацію засуджених
Наразі більшість випускників освітніх програм в колонії звільнилися умовно-достроково. Це спричинено тим, що у 2024 році в силу вступили нормативно-правові акти, що передбачають механізми залучення засуджених до служби в підрозділах Збройних сил України. Втім, серед них є й такі, що продовжують відбувати покарання та працювати в колонії.
Олександр — один з них. Йому залишилося відбувати покарання 17 місяців. Навчався на столяра. Відтоді робить на замовлення двері, меблі, вікна, труни.
— Я відбуваю покарання не вперше. Так складалося, бо не мав ані освіти, ані роботи. Не знав, як можна інакше жити. Зараз я маю план. У першу чергу хочу налагодити стосунки з родиною, — ділиться Олександр.
У своїй роботі із засудженими Микола Кукарін часто наголошує: готуватися до звільнення потрібно з першого дня увʼязнення.
— Здобути освіту у колонії легше, бо є час і можливості, — додає він.
Цю ж думку підтримує й Вадим Ярмощук:
— Кому потрібна людина, яка кілька разів відбувала покарання? Куди її візьмуть на роботу, тим паче, якщо вона не має освіти. Суспільство часто ставить хрест на таких людях. Ми намагаємося змінити це. І, створюючи всі ці умови для засуджених, даємо змогу не лише здобути навички, а й працевлаштуватися в колонії, отримувати стаж, практикуватися, заробляти гроші. Це буквально змінює долі.
За словами Миколи Кукаріна, один із засуджених, який проходив навчання зварювальника у колонії, після звільнення влаштувався на роботу по ремонту автомобілей для військових. Згодом мобілізувався. В ЗСУ продовжує працювати зварювальником, ремонтувати авто. Ці можливості відкрилися для нього лише завдяки тому, що він здобув освіту, поки відбував покарання.
Інший засуджений, Сергій, поки відбуває покарання, встиг вивчитися на зварювальника, електрика, столяра. Наразі виконує державне замовлення — зварює стелажі для Державного архіву. Без освіти він би не міг виконувати це замовлення.
— Я на свободі займався стяжкою будинків. Працював за кордоном. Хочу продовжити цим займатися після звільнення.
Оскільки у мене немає ані сімʼї, ані близьких, робота в колонії — це єдине, що мене підтримує, — розповідає 48-річний чоловік. Сергію залишилося відбувати покарання ще 6 років.
Комплексний підхід до ресоціалізації
Те, що засуджені мають змогу практикувати навички, які здобули під час навчання, є серйозною перевагою, стверджує Микола Кукарін.
— Нам потрібен комплексний підхід до роботи з людьми як до, так і після звільнення. Тоді система виправлення запрацює. Наприклад, якщо ми говоримо про освітній процес, то не має бути такого, що людина пройшла курси і забула про те, що вчила. Вона повинна мати змогу працевлаштуватися в установі, платити податки, допомагати рідним, мати варіанти, де зможе працювати після звільнення, як заробляти легально, допомагати родині. Тоді людина вже не думає, як їй на хліб заробити, де вкрасти, — зазначає він.
Зробити замовлення на виготовлення виробів в колонії може будь-хто. Для цього необхідно звʼязатися з адміністрацією установи. Кошторис включає оплату роботи засуджених та собівартість виробу.
Практика впровадження освітніх програм у Городищенській колонії вже встигла поширитися й на інші виправні установи. Зокрема, навчальний центр Катеринівської виправної колонії також отримав ліцензію на викладання спеціальності «Електрозварники», а у жіночій Збаразькій виправній колонії, що у Тернопільській області, 15 жінок здобули фах перукаря та отримали сертифікати державного зразка.
Діяльність реалізується БО «FREE ZONE» за підтримки DVV International в Україні.
Читайте також: Прощавайте, ПТУ: Рада змінила професійну освіту