Молоде подружжя Кароліна та Олексій Савостєєви, які до початку повномасштабного вторгнення жили у Краматорську, виїхали з рідного міста, гадаючи, що на тижнів два. А тепер мають намір залишитися в Рівному назавжди. Започаткувавши Дитячий благодійний фонд, жінка мріє відкрити приватну християнську школу.
Рятуючи дітей, їхали на захід навмання
Історія Кароліни та Олексія мало чим відрізняється від поневірянь мільйонів українців, які через війну змушені були податися з дому світ за очі. Не зважаючи на близькість бойових дій у зоні антитерористичної операції, жили в Краматорську, здавалося, цілком спокійним життям. Хоча, маючи гіркий досвід 2014 року, завжди мали напоготові тривожні валізи. Проте Олексій продовжував займатися бізнесом, а Кароліна – вихованням дітей – трирічної Домініки і 9-річного Тимура.
Та вже 25 лютого 2022 року родина завбачливо почала пакувати речі. Їхали усією сім’єю і маму забрали.
– На перших порах після віроломного нападу росії ми залишалися в Краматорську, – розповідає жінка. – Стривожено прислухалися до сирен. Потім дедалі частіше почали лунати вибухи. Згодом у місті практично повністю відключили освітлення. Діти були дуже налякані. Тож ми, усвідомлюючи величину небезпеки для них, вирішили їхати на захід.
Забравши дітей і маму Кароліни, виїхали з Краматорська, не маючи чіткого плану, куди саме вирушати. Головне – у безпечніше для дітей місце. Спочатку планували добратися до Луцька. Але не склалося. Тому навмання вибрали Рівне.
– Так у травні ми й опинилися в Рівному, – веде далі переселенка. – Познайомилися тут з родиною, звернутися за допомогою до якої порадили знайомі. Пані Марія, зустрівши нас, доброзичливо сказала: «Двері моєї оселі для вас відчинені». Ми їхали з дому, як сподівалися, на два тижні. Ніхто ж не знав, як надовго все це затягнеться.
Саме життя підказало ідею
Знайшовши тимчасовий прихисток, Кароліна з Олексієм взялися допомагати, чим могли, ЗСУ.
– В першу чергу ми почали відправляти військовим бандеролі з усім необхідним, що вони просили, – каже Кароліна. – Хлопці дзвонили до чоловіка і повідомляли, чого їм не вистачає. Ми збирали серед своїх знайомих продукти та медикаменти, які переправляли на фронт. Купували військове приладдя. Словом, робили свій посильний внесок у перемогу.
Сім’я Савостєєвих не раз допомагала й переселенцям, забезпечуючи їх продуктами та речами першої необхідності.
– Коли привозили гуманітарку в місця компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, – згадує жінка, – неозброєним оком було видно, як дітям-переселенцям потрібне було живе спілкування. Будучи вирваними зі свого звичного середовища, вони перебували у ще більшому стресі, ніж їхні батьки, які через війну втратили фактично все. Тоді й виникла ідея відкрити благодійний фонд, який опікувався б потребами дітей.
Зрештою Кароліна по своїх синах знала, чого найбільше бракує дітям. Уже в січні цього року звернула увагу на те, що Тимур, який навчався онлайн у рідній краматорській школі, часто нудьгує через відсутність живого спілкування з ровесниками. Отож жінка утвердилася в думці, що потрібні заняття з дітьми. І не тільки зі своїми. До того ж, хоча свого часу працювала у сфері торгівлі, мала досвід спілкування з ними у християнській недільній школі.
– Ми з Олексієм – християни. Я викладала в недільній школі біблійні уроки, християнську етику, – каже переселенка. – Тут треба знайти підхід до дитини, а не просто сухо розповісти чи прочитати Біблію. Раніше я займалася з двома віковими категоріями дітей: 8-9 років і з підлітками. У Рівному поки що заняття проводимо тільки з молодшими дітками, а з підлітками лише плануємо.
Відтак виник задум створити Благодійний фонд «Від життя до життя». А коли людина настирливо береться за якусь добру справу, то їй, як кажуть, і Небеса допомагають. Так сталося й у Кароліни, якій допомагали реалізувати ідею, на перший погляд, звичайні випадковості.
– Мій чоловік, який займається волонтерством, возить допомогу, – продовжує Кароліна. – Під час однієї зі своїх поїздок на схід він познайомився з дівчиною Тетяною, яка на той час уже мала свій Благодійний фонд «Робимо добро дітям». Вона запросила нас до себе в гості. Взявши із собою продукти харчування, ми поїхали. Подивилися, поспілкувались з людьми і ознайомилися з діяльністю фонду зсередини. Таня, до речі, не тільки поділилася порадами, а й допомогла нашому фонду одягом, іграшками, продуктами харчування для дітей. Вона надихнула мене не боятися робити більше. Тетяна сказала: «Пробуй. Пробуй і в тебе вийде!»
Буває часом достатньо одного слова підтримки – і ти готовий. Я зрозуміла, що також хочу допомагати. Але в освітньому напрямі. Тому почала думати і працювати над цим.
«Від життя до життя» – територія можливостей
Не відкладаючи справу на потім, Кароліна звернулася до юристів, аби з’ясувати всі питання, що стосуються створення та діяльності благодійного фонду. Щоправда, довго думала над його назвою, аж поки 25 грудня 2022 року не зареєструвала Благодійний фонд «Від життя до життя».
– Скоро вже рік відтоді мине, – зауважила жінка. – З січня 2023 року почали працювати вже в офісі. Фінансування складається з благодійних внесків знайомих людей, які бачать нашу роботу і вкладають кошти у дітей. Вони щиро вірять в те, що діти – це наше майбутнє, тож нам потрібен розвиток підростаючого покоління. А оскільки благодійники, як правило, з числа внутрішньо переміщених осіб, то дуже добре розуміють потреби як батьків, так і дітей ВПО.
Діяльність БФ «Від життя до життя» розпочали з організації майстер-класів для дітей. Пізніше сформувався клуб друзів, де проводяться творчі заняття та розвиваючі ігри. У клубі з дітьми займаються по суботах з 12-ї до 14-ї години, а до 15-ї години для бажаючих – біблійні уроки. У понеділок та четвер проводяться заняття з вивчення англійської у двох групах (для дітей 8-9 і 10-11 років), одне з яких веде вчитель іноземної мови Сергій Миколайович Куча, який приїхав до Рівного з Мар’їнки. А невдовзі плануємо розпочати заняття з української мови та математики.
Разом з тим фонд «Від життя до життя» також налагодив тісну співпрацю з БФ «Енеїда», який надає продукти харчування для 350 сімей. Коли переселенцям (вони діляться на дві категорії: сім’ї з дітьми до 16 років та пенсіонери) роздають гуманітарну допомогу, то запрошують, розробивши спеціальні флаєри, батьків приводити на заняття дітей.
– Якщо підлітки вже приходять до нас самостійно, бо вони відчувають потребу в спілкуванні, – каже Кароліна, – то маленька дитина сама не піде. Її треба і привести, і забрати. Тому хочемо, аби дорослі бачили і знали, що є можливість розвивати дітей. На жаль, не всі батьки розуміють, що дитину потрібно віддавати в колектив. Одним це комфортно, бо не треба нічого робити і витрачати додатковий час. А комусь достатньо спілкування у школі. Вони мають соціум і додатково можуть ходити, скажімо, на уроки з англійської мови.
Проте є й такі батьки, які чекають на повернення додому. Для мене це жахливий стан: сидіти, чекати і нічого не робити. Час минає, і дитина втрачає можливість розвиватися. Ми постійно намагаємося розповідати про фонд на всіх можливих заходах. Звичайно, акцентуємо увагу на собі, але (крім нашого фонду) зараз для дітей є багато можливостей. Не потрібно нехтувати ними. Дітям надважливе спілкування, бо це їхня інтеграція в громаду.
Назад дороги немає, треба рухатися вперед!
Подружжя Савостєєвих продовжує допомагати військовим і виношує плани щодо розвитку Фонду «Від життя до життя» саме у напрямі освіти. Кароліна мріє про створення приватної початкової, а то й повноцінної школи.
– Зараз усім важко, а особливо дітям, – наголошує жінка. – Байдуже, йдеться про переселенців чи місцевих. Усім потрібна допомога. Тому ми почали запрошувати до себе й рівненських дітей. Зараз організовані нами заняття з англійської і майстер-класи відвідують двоє діток-рівнян. Якщо можна так сказати, стираються грані між географічною прив’язкою. А взагалі моя мрія – християнська школа, де будуть робочі місця для вчителів і особлива атмосфера для дітей. Їм це дуже важливо. Вони не хочуть, щоб їх жаліли. Практично у кожної дитини хтось воює. А крім того навколо багато агресії. Ми намагаємося зробити все, щоб на наших заняттях вони максимально зарядилися позитивною енергією і поділилися нею з батьками.
У найближчих планах Кароліни – залучити до занять, які проводить фонд, якомога більше підлітків. Щоправда, реалізувати задум поки що не дає, як вона каже, брак кадрів, які будуть працювати і вкладати в цю справу душу. Наразі над організацією занять з дітьми працюють лише троє – Кароліна з Олексієм та Сергій Куча. Тому подружжя Савостєєвих запрошує долучатися до діяльності БФ «Від життя до життя» всіх, хто вміє і хоче працювати з дітьми.
– Нам потрібні саме ті, – акцентує жінка, – хто розуміє важливість цієї справи. Для мене фонд, як дитя. Я починала його створювати з маленьких кроків. Хочу, щоб він виріс, став потужним і допомагав дітям ставати прекрасними людьми.
З головою поринувши у започатковану справу, сім’я Савостєєвих уже не має наміру повертатися в Краматорськ.
– Ми кілька разів возили гуманітарну допомогу на схід, – каже Кароліна. – Їздили і в Краматорськ. Це вже не те місто, в якому ми колись жили. За Бахмут годі й казати. Назад дороги немає, тому треба іти вперед. Сталося те, що сталося. Плануємо життя у Рівному. Старший син ходить до школи і йому добре. У нас тут є справи, є мета. Кожна людина хоче бути корисною і мати ціль у житті. Тоді й життя має сенс. Ми живемо, а не чекаємо. Це я й іншим раджу.
Отож далі буду вишукувати можливості для існування і заробітку. Коли шукаєш, то знаходиш. Нам потрібно бути вдячними і більш уважними до оточуючих. Зараз не тільки переселенцям потрібна допомога. Ми маємо постійно себе запитувати: «Чим я можу допомогти?» А можливість сама прийде.
Наталя ЯГУЩИНА
Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю редакції «Сім днів» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Читайте також: Жінка, яку переселенці у Рівному називають ангелом-охоронцем
- Майже 80 тис. грн для ЗСУ зібрали в ліцеї на Рівненщині
3 листопада 2024 року в селі Дюксин Деражненської громади, в приміщенні Дюксинського ліцею відбувся благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ. На заході були представлені домашні смаколики, облаштовано фотозону, виступи християнського хору та вихованців Дюксинського ліцею, проведено благодійний аукціон та розіграш лотереї.