Жовту пухирчасту плитку у містах сьогодні можна зустріти практично всюди. Її укладають в адміністративних та громадських будівлях, на тротуарах вздовж проїжджих частин, на пішохідних переходах, сходах, ескалаторах, пандусах, зупинках громадського транспорту та платформах залізничних станцій.
Однак, попри широке поширення, для багатьох її призначення залишається загадкою, а хтось взагалі вважає, що жовта плитка — лише прикраса або елемент, який було придумано виключно для боротьби з ожеледицею.
Про це пише Ukr.Media.
Насправді жовта пухирчаста плитка — це тактильне покриття, блоки Брайля, являє собою цілу систему, яка потрібна для оповіщення людей з вадами зору про об’єкти, що наближаються, та небезпечні зміни поверхні чи ухилів. Вона допомагає незрячим людям краще орієнтуватися у просторі та безпечно пересуватися містом.
Яка буває тактильна плитка?
Існує два основних типи тактильного покриття. Перший тип — лінійний напрямний блок, у якому опуклі паралельні лінії, розташовані на блоці, показують напрямок руху.
Мета цієї системи полягає в тому, щоб направляти людей з порушенням зору безпечним маршрутом, коли традиційні показники, такі як бордюр, погано розрізняються або відсутні. Таким чином незрячий може йти по доріжці прямо, а відхилення від курсу відчувати підошвою. Крім того, між опуклими жолобками тактильної плитки можна поставити тростину і спокійно рухатися вздовж них, не побоюючись, що перед тобою опиниться стовп або відкритий люк.
Другий тип — точковий попереджувальний блок, у якому опуклі точки повідомляють про небезпеку подальшого руху.
Такі блоки можуть встановлюватися, наприклад, перед краєм проїжджої частини або краєм залізничної платформи — всюди, де людину з порушеннями зору необхідно попередити про небезпеку подальшого руху.
У деяких країнах додатково можуть використовуватися блоки спеціальної форми. Наприклад, у Швеції зробили тактильну плитку “навпаки” — з заглибленнями замість виступів, щоб сніг можна було прибирати, не пошкоджуючи важливі орієнтири для незрячих людей.
Хто придумав жовту плитку?
Піонером у впровадженні жовтої плитки Брайля стала Японія. Саме тут у 1965 році інженер і винахідник Міяке Сейіті вперше впровадив у дорожню систему плитку з тактильним покриттям, щоб допомогти своєму другу з вадами зору. Інженер назвав плитку на честь француза Луї Брайля, який у 1824 році розробив однойменний шрифт для людей з вадами зору.
Через два роки перші блоки Брайля вже з’явилися на вулиці перед державною школою для сліпих у місті Окаяма. Сьогодні на цьому місці встановлено пам’ятник. У 2010 році Асоціація інвалідів по зору префектури Окаяма зробила 18 березня днем “блоку Тендзі”.
У 1987 році тактильне покриття почали застосовувати на всіх станціях Японської національної залізниці. Так поступово жовта плитка поширилася по всьому світу.
Чому плитка жовта?
Тактильне покриття використовується переважно в жовтому забарвленні, оскільки саме жовтий колір забезпечує найсильніший кольоровий контраст з іншими дорожніми покриттями.
Крім того, згідно з дослідженнями, жовтий колір краще видно людям з поганим зором та когнітивними порушеннями.
До речі, з цієї ж причини фарбують у жовтий і поручні в автобусах. Це останній колір, який бачать люди із залишковим зором перш ніж зануритися в повну темряву.
Читайте також: На Рівненщині продовжують працювати мобільні аптеки