Ростислав Воронко – художник із Рівненщини, який живе в Німеччині, але душею завжди вдома. Його картини пахнуть сосновим лісом, стиглими травами й польовим вітром. У кожному мазку – тиша, спогади й любов до рідної землі.
Талант – це коли дивишся на картину, і тобі здається, ніби ти там… Це робота Ростислава Воронка, художника з Рівненщини, який уже багато років живе й творить у Німеччині. Але навіть у чужому краю талановита українська душа шукає рідні для очей пейзажі. Подивіться. Хіба ні?
Подивилася. Написалося таке.
Зовсім поруч, рукою подати, шумить сосновий ліс. Його голос – величний і лагідний водночас. Ліс може багато розказати. Тільки слухай. Про людей, які приходили й приходять сюди. Про те, що розказував йому польовий вітер. Він часто лягає спочити під старими деревами. Тут вітрові добре. Тут інше повітря, як на роздоллі. Від нього аж лоскоче в носі.
Ніби приліг на мить – а лежиш уже довго, шукаючи у верховіттях якісь знаки. Побачив?
Поле біля лісу здається притихлим і стомленим. Але тут нема тієї тиші, на яку очікуєш. Унизу сюркочуть коники, над головою ще грають на сонячному промінні жайворонки. Ти задираєш голову, щоб їх побачити. А там кружляє яструб, розрізуючи густе вересневе повітря міцними крилами.
Пахне волею, нагрітими перестояними травами й ще чимось таким, що не розпізнати. Ні, знаю: так пахне рідна земля.
Ноги легко ловлять польову нев’їжджену дорогу й аж тонуть у густій траві.
Небо, сонце, ліс, поле, дорога – і ти. Той, кому хочеться загубитися в цій красі хоч на день, надихатися, намовчатися.
Але птах над твоєю головою раптом пронизливо розрізує тишу криком: «Тобі це не вдасться. Ти не з волі… Ви, люди, добровільні підневільні…»
Ой, пташе…
Мирослава ЖОВТАН
Читайте також: Відомий український художник задонатив 4 мільйони і закрив збір на дрони для прикордонників