Напередодні Різдва у редакції газети «Сім днів» панувала навіть не святкова, а воістину піднесена атмосфера. Нехай і ненадовго, та канули в небуття тривоги, біди, напруга…
Здавалося, що у повітрі зависла всепоглинаюча таємничість. Під фоновий супровід милозвучних колядок жінки з різних регіонів держави, яких доля звела у Рівному, готувалися до святая-святих – приготування куті. У кожної господині з Рівного, Харкова, Луганщини, Донеччини, Херсонщини та інших куточків України – свої самобутні традиції та рецепти головної різдвяної страви.
Та, як заведено з давніх-давен, перше слово надали чоловікові. Роль господаря припала членові Рівненського виконкому, заслуженому працівнику промисловості України, співвласнику Рівненської фабрики нетканих матеріалів Богданові ГАПЯКУ. Він не лише привітав усіх з прийдешніми святами, а й у невимушеній формі розповів внутрішньо переміщеним особам про своє підприємство – що саме виготовляють та яку роботу пропонують. Запросив тих, хто досі не знайшов роботи, на оглядову екскурсію на фабрику, де завжди раді людям з працьовитими руками.
Повноправними господарками дійства стали жінки
Ну а вже потім повноправними господарками дійства стали жінки. Заслужений працівник освіти України, кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня, очільниця Рівненської міської «Просвіти» Катерина СИЧИК, керівниця дитячого фольклорного зразкового колективу «Намисто», кавалер ордена «Берегиня України», член музичної спілки Тетяна ВАСЕЧКО та заслужений працівник культури України Мирослава КОСАРЄВА розповіли присутнім про різдвяні традиції Рівненського регіону.
«Ще до Святвечора та смакування куті потрібно було навести лад у хаті та біля неї, – повідала Катерина Сичик. – Адже до приготування куті приступали тоді, коли вже було чисто в господі та надворі. Крім головної страви – куті, цього вечора подавали 12 пісних страв. Адже Христових апостолів було 12. Господар мав внести до хати дідуха та поставити його на покуті».
Враховуючи те, що Україна довгий час була радянською республікою, всі народні традиції нищилися. Адже саме незнання своєї культури та історії веде до вихолощення нації. Та попри все українці бережуть різдвяні колядки й з роду в рід передають їх, навчаючи своїх дітей. Звичайно, що в різних куточках країни вносять свої поправки, які перегукуються з регіональними звичками.
Так кандидат технічних наук Тетяна ХАУСТОВА з Харкова, яка нині навчається в РДГУ на психолога, розповіла про те, які пряники готувала її бабуся на Різдво. Вони мали форму дівчинки та коника і навіть називалися пані та коники. Відповідно і дарували дівчатам – паню, а хлопчикам – коника. Зазвичай пряники були червоного кольору і могли бути прикрашені білою оздобою. Ця випічка могла дуже довго зберігатися.
Якщо рівнянки провели майстер-клас з виготовлення коронної різдвяної страви, то представниці Херсонщини, Маріуполя, Донеччини, Луганщини приготували та принесли кутю із собою. А от пригощалися смакотою всі разом.
На Різдво всі віталися та колядували українською
Цікаво, що навіть у переважно російськомовних містах, як зауважили представниці східних регіонів, на Різдво всі віталися та колядували українською. І в цей вечір лунали колядки від старовинних до сучасних, написаних війною. Скажімо, Тетяна Васечко заспівала колядок, які можна слухати як казку. Також вона розповіла про стародавні колядки.
Ірина СУМЯТІНА з Маріуполя представила патріотичну колядку, яка не залишила байдужим нікого.
Херсонці побажали всім миру та запросили до себе в гості. Звичайно, що літом – на кавуни.
Громада Кремінної з Луганщини також колядувала та бажала усім життя без сусіда-москаля. Адже всі переконані, що Україна знов розквітне – вільна, сильна і єдина.
Насамкінець учасники, зібравшись за святковим столом, де смакували кутю, утворили символічну велику родину. Разом співали колядок та частували один одного своїми стравами.
Катерина Сичик подарувала діткам крафтові різдвяні листівки. А голова ГО «Всеукраїнське об’єднання переселенців» Марина ПАВЛЮЧЕНКО отримала з її рук дідуха – символ Різдва.
Частину куті передали воїнам, які лікуються в Рівненській лікарні. Щиро дякуємо Support center Atlant/ Центр Підтримки Атлант та Тетяні Жемга за допомогу!
Невтомно дякуємо нашим захисникам за те, що маємо можливість збиратися та ділитися своїми різдвяними історіями та традиціями.
Наталя ЯГУЩИНА
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю газети «Сім днів» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Читайте також: У зв’язку з автопригодою неподалік Рівного обмежений рух
- Мешканці села на Рівненщині зібрали продукти для села на Херсонщині
Мешканці села Курозвани, що в Гощанській громаді, знову продемонстрували свою згуртованість, людяність та бажання допомогти тим, хто цього найбільше потребує, і зібрали черговий гуманітарний вантаж для постраждалих від війни. Цього разу вони долучилися до збору овочів, консервації та інших продуктів…