8 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Першочерговою суттю цього дня є привернення уваги до важливих проблем – дискримінації, сексизму, насильства щодо жінок, репродуктивних прав тощо.
Однак у роки радянського союзу день, що покликаний нагадувати про боротьбу жінок за свої права, про досягнення жінок у культурних, політичних, соціально-економічних сферах, перетворився у свято жіночої краси й тюльпанів.
Сторінки історії
Дню боротьби за права жінок передували рухи суфражисток, активісток і робітниць, які наприкінці ХІХ століття – на початку ХХ виборювали свої права у всьому світі. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці вийшли на страйк із вимогами рівної з чоловіками оплати праці, покращення умов праці та 10-годинного робочого дня. Через 51 рік, 8 березня 1908 року, тисячі жінок у Нью-Йорку вимагали виборчого права, протестували проти важких умов праці та праці дітей. Щорічні протести сприяли тому, що 1909 року в США встановлюють жіночий день (28 лютого 1909 року), покликаний щороку акцентувати увагу на правах жінок проводити марші та різні просвітницькі акції.
Марш жінок у Нью-Йорку, 1909 рік
Потім цю ініціативу підхопив загальносвітовий жіночий рух, а 1910 року в Копенгагені пролунала пропозиція встановити Міжнародний день боротьби за права жінок. Перший Міжнародний жіночий день було проведено 19 березня 1911 року з вимогами для жінок права голосу і займати державні посади, права на працю та припинення дискримінації на роботі. Його відзначали Німецька імперія, Австро-Угорщина, Швейцарія, Данія.
8 березня 1917 року (за григоріанським календарем) у столиці російської імперії відбувається величезний протестний мітинг, у якому взяли участь жінки з різних куточків імперії, зокрема українки. Вони вимагали виборчих прав і рівноправ’я. А петроградські більшовики скористалися відзначенням Міжнародного жіночого дня для організації мітингів і зібрань проти війни, дорожнечі та важкого становища робітниць. Через чотири дні після цього мітингу імператор Микола ІІ зрікся престолу, і тимчасовий уряд надав жінкам право голосу.
1921 року комуністична влада визнала 8 березня Міжнародним жіночим днем, таким чином підкресливши роль жінок у революції. Жінкам було надано доступ до освіти, можливість працювати та мати дохід.
Марш за права жінок у Києві, 2020 рік
Однак після Голодомору та масових репресій, коли в срср виникли демографічні проблеми, акцент змінився: наголошення на важливості материнства, ускладнення права на розлучення, заборона абортів. З 1966 року 8 березня стало святковим неробочим днем у срср. Вважають, що саме це рішення, яке сприяло перенесенню відзначення Міжнародного жіночого дня з публічного простору в коло сім’ї, призвело до того, що 8 березня перетворилося на свято весни, краси, шампанського та квітів.
У 1977 році Генасамблея ООН проголосила 8 березня днем відзначення досягнень жінок у всіх сферах життя і протесту проти нерівноправʼя.
Різні погляди
Докторка політичних наук, директорка ГО «Гендерний центр Волинської області» Оксана Ярош каже: «У радянському союзі проголосили, що жінки вже рівні і мають усі права – це велика брехня. Про права людини в тоталітарній державі не може йти мова. Міжнародний день жінок у союзі перетворився на день весни і краси, що не є сутністю цього дня. Ніякі права і свободи не даруються просто так. Вони виборюються. Право жінок на освіту, право голосувати і бути обраними, право на працю треба було вибороти. 8 березня – це про права жінок».
Вона звертає увагу, що цей день – для того, щоб голосно заявляти про права, можливості та дискримінацію жінок: «Із кінця 2000-х років в Україні майже щороку 8 березня проходять Марші жінок. Щоразу обирають актуальну тему. Поступово вони стають масовими. У Луцьку теж був. Було важливо привернути увагу до теми насильства. І ця проблема досі гостра, як і багато інших. Якщо проблему не озвучувати, вона не вирішиться. Після перемоги України варто продовжити традицію публічних акцій на захист прав жінок».
140 років жіночого руху
У 2024 році український жіночий рух відзначатиме 140-річчя. Очільниця ГО «Центр гендерної культури».
Тетяна Ісаєва каже: «Наша глобальна мета дуже амбітна і ми розуміємо, що досягти її повністю не вдасться, бо зараз війна. Але хотілось би призвести до системних змін у суспільстві. Щоб ми не говорили про лише жіночу історію, а щоб історія порівну складалася з жіночих і чоловічих імен, щоб пам’ятників було порівно – чоловічих і жіночих. Щоб рішення приймалися не тільки чоловіками, а й жінками.»
За словами Тетяни Ісаєвої, український жіночий рух зараз активний і спонукає до важливих змін у країні. «Ще десь п’ять років тому я говорила, що українського жіночого руху немає, є лише окремі жінки, яким болить ця тема та які хочуть щось змінити, – каже Тетяна Ісаєва. – Сьогодні я кажу, що рух у нас є і він достатньо активний та впливовий. Може, є нестача ресурсів, може, це зараз не в пріоритеті, бо на першому місці допомога військовим та переселенцям. Але мені б хотілося, щоб боротьба за права жінок завжди була на часі».
Як розповідає очільниця «Центру гендерної культури», останнім часом відбувся значний поступ у боротьбі за права жінок. Зокрема, Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію – міжнародний документ, який запобігає насильству проти жінок. Також скасували наказ міністерства охорони здоров’я України, за яким жінкам забороняли працювати у більш як 45 професіях, які вважалися «шкідливими». Зокрема, через цей наказ українських бійчинь часто записували як кухарок у ЗСУ, хоч вони насправді воювали на рівні з чоловіками. А ще – прийняли зміни до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який українські феміністки лобіювали протягом восьми років.
Результати опитування
У соціальних мережах 1 березня ми провели опитування щодо того, чи знають наші підписники про те, що 8 березня – Міжнародний день боротьби за права жінок. Приємно констатувати, що 76% опитаних це знають і лише 6% вперше чують, асоціюючи 8 березня зі святом весни та краси.
Читайте також: Майстриня з Донеччини виготовляє в Рівному іграшки Перемоги
- На Рівненщині затримали зрадника, який зливав фсб координати аеродромів ЗСУ
На Рівненщині затримали агента фсб, який передавав ворогу координати українських аеродромів та складів ЗСУ. Завдяки спецоперації СБУ вдалося запобігти можливим ракетним ударам по військовій інфраструктурі на заході України. Зрадник знімав на приховану камеру позиції оборонців, а потім надсилав ці дані…