Грудень завжди приносить не лише холод і клопоти, а й дивну ясність: у темряві починають світитися людські історії. Вони не завжди радісні, не завжди святкові, але саме вони створюють передчуття Різдва – тихе, щемке, справжнє. І коли місто ще тільки прокидається після Миколая, стає зрозуміло: дива тривають. Просто виглядають вони не так, як у дитячих листах.
Після Миколая діти в школі розповідають одне одному про подарунки. Хтось хвалиться планшетом, хтось радіє торбі солодощів, а Юрко розказує хлопцям: «Уявіть, а мені Миколай тата відпустив з армії у відпустку. Прокидаємося ми із сестрою, а тато вдома!» Цей подарунок не загортають у папір. Його не кладуть під подушку. Він пахне шинеллю, ледь втомою і надмірною тишею, яку діти розривають криком радості. Найважливіше – тато поруч.
Дзвінок від захисника, який ще в лютому 2022-го пішов добровольцем: «Дякую тобі за вітання з Днем ЗСУ! Якось цього року навіть і картинки ніякої не отримав ні від кого, окрім своїх. Дружина заспокоює: каже, що всі вже стомилися. А ми ж гроші не просимо. Просто добре слово. Напиши там у своєму фейсбуці про це». Пишу…
Стомленість – річ людська. Але вона має межі, які розсуваються одним щирим словом. Іноді те слово потрібно більше за бронежилет. У моєї коліжанки син-захисник прийшов у відпустку. Уперше за три з половиною роки! «Я раюю», – каже мама воїна. Її радість не схожа на радість інших матерів. Вона тиха, як довго стримуваний подих, і світла, як вогник лампадки, що горить за тих, хто на війні.
А інша мама два роки чекала на безвісти зниклого сина. Він повернувся в рідне місто на щиті якраз перед Миколаєм… Для неї грудень не пахне святом. У її домі Миколай залишив інший урок – про межі людського болю і про любов, яка сильніша за смерть.
У нашому пологовому народився хлопчик вагою 5 кг. Богатир! Життя вперто проростає там, де люди вміють чекати світла. Коли з’являється богатир, місто ніби робить глибший вдих – значить, майбутнє приходить, попри все. «Що то за предиво?» – линули в грудневе небо крізь стіни рівненського театру різдвяні симфонізми від Івана Небесного. Музика завжди знає більше за нас. Вона вміє сказати те, що важко вимовити: цей світ досі вартий краси.
Грудень невпинно рухається до Різдва. Народиться Дитя, Яке має врятувати світ. І Воно народиться в українському Вифлеємі. Навіть царі про це знають.
У такі дні здається: між нашими історіями й тими, біблійними, не така вже й далека відстань. І кожна маленька надія стає частиною великого дива, яке проростає саме тут – серед воєнного смутку, дитячого сміху, маминих сліз і музики, що підіймається до неба.
Мирослава ЖОВТАН
