Міфи про відсутність роботи спростовують на рівненській фабриці

Орієнтовний час читання: 0 хвилин

Міфи про відсутність роботи та ВПО спростовує рівненська фабрика «Нетканка».

Чи не найбільш поширеними і гострими проблемами, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи (за проведеними соціологічними дослідженнями) є пошук пристойного житла і гідної роботи. Якщо з помешканням, на купівлю чи винаймання якого потрібні гроші (а в багатьох їх просто немає) все зрозуміло, то з працевлаштуванням складається, на перший погляд, парадоксальна ситуація. Адже, з одного боку, через війну зросла кількість безробітних, а з іншого на ринку праці відчувається гострий дефіцит робочої сили. Втім, не все так просто, як може здатися. Бо в питанні працевлаштування переселенців існують свої «підводні камені», які ускладнюють ситуацію.

Щоб змалювати реальну картину стану справ із зайнятістю ВПО на Рівненщині, вдамося до сухих цифр статистики та голих фактів. Так, за словами начальника Рівненської ОВА Віталія КОВАЛЯ, від кінця лютого 2022 року область прийняла понад 82 тисячі переселенців. На сьогодні на території краю проживає більш як 57 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Майже третина з них (близько 20 тисяч) – у Рівному. Для когось Рівненщина стала тимчасовим прихистком, а для інших – новою домівкою. Відтак, як наголосив очільник області, задача представників органів державної влади та місцевого самоврядування, а також громадськості – докласти максимум зусиль, аби допомогти внутрішньо переміщеним особам повноцінно інтегруватись у місцеві громади.

У той же час, за даними Обласного центру зайнятості, з усіх офіційно зареєстрованих на Рівненщині ВПО лише 4 відсотки – на контакті з ЦЗ. За весь період повномасштабного вторгнення росії в Україну до Рівненської служби зайнятості звернулося 2972 переселенці, з яких вдалося працевлаштувати 968 осіб. Зокрема, цьогоріч профорієнтаційні послуги отримали 435 осіб, частина зареєстрованих ВПО проходять навчання у підрозділах центру зайнятості за різними спеціальностями. І це, вочевидь, досить низькі показники.

Водночас як повідомила в. о. директора Обласного центру зайнятості Надія ПЛЮТИНСЬКА, з початку 2023 року 2,4 тисячі роботодавців поінформували центри зайнятості області про наявність 6,9 тисячі вакансій. Станом на 1 липня у базі вакансій Рівненська обласна служба зайнятості налічує 1,4 тисячі пропозицій роботи. У середньому на 1 вакансію претендують 3 безробітних (на 1 липня 2022 року – 10).

Найбільше роботодавці Рівненщини на сьогодні, зі слів Надії Плютинської, потребують кваліфікованих робітників, працівників сфери торгівлі та послуг, робітників з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин.

Серед актуальних пропозицій роботи наразі найбільш затребуваними є:

• продавці продовольчих товарів;
• підсобні робітники;
• водії автотранспортних засобів;
• швачки;
• кухарі.

Про те, які бар’єри стоять на шляху працевлаштування внутрішньо переміщених осіб і шляхи їх подолання йшлося на засіданні «круглого столу», проведеного в редакції газети «Сім днів» у рамках проєкту «Медіа простір для ВПО». До обговорення проблеми, крім представників громадських об’єднань вимушених переселенців, були запрошені співвласник Рівненської фабрики нетканих матеріалів Богдан ГАПЯК і генеральний директор підприємства Василь МОСІЙЧУК.

Адже якщо ВПО, які проживають у Рівному, мають труднощі з пошуком роботи, то «нетканка» відчуває брак кадрів. Втім, одне з найпотужніших підприємств регіону – Фабрика нетканих матеріалів, яка вистояла в періоди економічних і фінансових криз, епідемії пандемії, не здалася перед викликами й цього разу.

– Скрутно нині не тільки нам, а й всій Україні, – зауважив Богдан Гапяк. – З труднощами інших підприємств обізнаний тільки приблизно. Тому зупинюся виключно на Рівненській «нетканці». Найбільша наша проблема – руйнування через бойові дії багатьох ланцюжків постачання та збуту. Особливо це стосується постачання. Є й інші труднощі, пов’язані з цінами на енергоносії, плануванням і чи не найбільша – дефіцит кадрів. Адже з початком війни деякі працівники виїхали за кордон, інші пішли захищати Україну, влившись у лави ЗСУ та Тероборони. Та попри всі негаразди підприємство не здалося перед викликами. Ми призупинили свою роботу лише 24 лютого минулого року. Бо, скажу відверто, не знали, як бути. А з 25-го колектив мобілізувався і ми знову запустили виробництво. Більше того, з часом наростили потужності. Хоча, зізнаюся, дається це непросто. Бо всі виробничі процеси лягли на плечі людей, яким уже за 50. І, що важливо, за весь час війни я жодного разу не почув, як їм важко чи складно.

«Нетканка» тривалий час підтримує репутацію соціально відповідального підприємства, роблячи свій вагомий внесок у розвиток міста. Крім того, підприємство, зі слів Богдана Гапяка, чим тільки може, допомагає Збройним силам України. Жодного разу, коли йшлося про військових, не стояло питання: допомогти чи ні. Попри війну фабрика як підтримувала, так і підтримує футбол, спідвей. Допомагає з проведенням турнірів. Скажімо, з боксу, міні-футболу.

– Не тому, що в нас грошей кури не клюють, – зауважує співвласник «нетканки». – Просто треба знаходити можливість вкладати не лише в сьогоднішній, а й у завтрашній день. А спорт, мистецтво, культура – це розвиток наших дітей і молоді, які продовжуватимуть розбудовувати нашу державу.

Розповівши про специфіку роботи та потужності фабрики нетканих матеріалів, Богдан Гапяк детальніше зупинився на існуючих вакансіях, умовах роботи та побуту. Наразі підприємство шукає як висококваліфікованих спеціалістів, як-от інженера-електроніка, так і фахівців робочих професій. У списку затребуваних працівників, зокрема: юрисконсульт, заступник головного електрика, бухгалтери, інженери з нормування праці, електромонтер з ремонту й обслуговування електроустаткування, слюсарі КВП і А, слюсарі-ремонтники, водії-навантажувача, сортувальники сировини, оператор устаткування, вантажники, прибиральники та інші.

– Запрошуємо на роботу не лише рівнян, – каже генеральний директор Рівненської фабрики нетканих матеріалів, а й внутрішньо переміщених осіб. До слова, на підприємстві нині працює троє працівників з числа ВПО. Ми ними цілком задоволені. Як, зрештою, й вони роботою, за яку отримують пристойну зар­платню. Не відкрию ніякого секрету, якщо скажу, що добре заробляє той, хто сумлінно працює. Найвищі заробітки у тих, хто трудиться безпосередньо на виробництві, тобто у цехах. Вони отримують 15 000 і більше гривень на місяць.

Не менш важливими, звісно, є й побутові умови, про які керівництво фабрики дбає навіть у нинішні нелегкі часи. На фабриці оновили фасад і прохідну, провели капремонт роздягалень. На підприємстві працює їдальня. Навіть про відпочинок працівників подбали, облаштувавши поблизу «нетканки» спортивні майданчики.

– Отож, не зважаючи на всі проблеми, – каже Богдан Володимирович, – справилися з найважливішим завданням: зберегли виробництво. Слава Богу, систематично виплачуємо зар­плату, сплачуємо податки. Причому немалі. Це теж внесок у перемогу. Бо битви виграють військові, а війни виграють економіки. Сподіваюся, після цієї зустрічі нас, працівників тилу, стане більше.

У ході спілкування учасники «круглого столу» обмінялися думками щодо вирішення проблеми працевлаштування ВПО. Насамперед спростували поширені міфи та стереотипи. Та головне – зійшлися на тому, що, вислухавши й зрозумівши одне одного, завжди легше знайти алгоритм співпраці, яка всім піде на користь.

– Такі зустрічі дуже корисні. До нас, у Координаційний центр, приходять переселенці й кажуть, що вони звертаються на підприємства, а їм відмовляють у працевлаштуванні через те, що вони ВПО. Роботу шукають багато людей. Більшість – некваліфіковану. Це ті, хто не має спеціальності. Здебільшого це люди передпенсійного і пенсійного віку.

А тепер, коли ми зустрілися і поспілкувалися зі співвласником «нетканки» Богданом Гапяком і генеральним директором фабрики Василем Мосійчуком бачимо, що в Рівному є реальні шанси знайти роботу, причому непогану. Богдан Гапяк надав перелік вакансій, які є на підприємстві, то ми вже будемо казати людям: «Якщо у вас є потреба в роботі, то йдіть і влаштовуйтеся». Тому що дійсно, хтось сидів без діла, задовольняючись тим, що є. Хтось чекав, що ось-ось виженуть окупантів, і вони повернуться додому. Але в цьому очікуванні минуло вже більше як рік, а, як показує життя, на одну допомогу важко кінці з кінцями звести. Тож, якщо є можливість, чому б не працевлаштуватися? Адже зар­плата допоможе вирішити чимало соціально-побутових проблем.

– Так, проблема працевлаштування внутрішньо переміщених осіб залишається доволі злободенною. Відтак у нашому центрі є фахівець, який допомагає маріупольцям, які проживають у Рівному, шукати роботу – вивчає ринок вакансій, веде перемовини з роботодавцями, оприлюднює серед ВПО наявні пропозиції. Якщо, скажімо, молодим людям віком 30-40 років легше знайти роботу, то старшим – складніше. Тут також не варто забувати про розгубленість тих людей, які втратили все: житло, звичні умови та свої можливості. Їм важче знайти себе на новому місці. Не кожен, пропрацювавши десятки років, скажімо, сталеваром, наважується перенавчатися і перекваліфіковуватися. Те саме стосується, наприклад, учителів, медиків, вихователів дитсадків, для яких не так багато вільних вакансій. А то й взагалі немає.

Більшість людей шукають роботу недалеко від місця проживання. Для когось ключовими є умови роботи та розмір оплати праці. Адже, якщо відверто, на сході люди традиційно отримували більші зар­плати, ніж їм пропонують нині. Отож намагаються знайти те, що їм більше підходить.

У цьому плані показовою є проведена зустріч. Адже живе спілкування роботодавця і шукача роботи допомагає зняти чимало питань, аби працевлаштування не перетворилося на «купівлю кота в мішку». У конкретному випадку співвласник Рівненської фабрики нетканих матеріалів Богдан Гапяк не просто запропонував вакансії, а й запрошує зацікавлених осіб на екскурсію на підприємство, аби людина на власні очі побачила, в яких умовах працюватиме і яку роботу виконуватиме. Мало того, керівництво фабрики обіцяє безпосередньо на виробництві провести навчання для тих, хто, не маючи відповідно фаху чи навиків, захоче працювати на «нетканці». Таке ставлення, безумовно, викликає довіру. А це вже, повірте, половина справи.

***

На завершення зустрічі учасники «круглого столу» намітили план подальших дій. Наданий фабрикою список вакансій поширили у створених в соцмережах групах для ВПО. При бажанні потенційних працівників керівництво «нетканки» зголосилося провести для них екскурсію на підприємстві. Ну а редакція газети «Сім днів» готує нову зустріч, на яку буде запрошено представників громадських об’єднань ВПО та роботодавців.

Василь ГЕРУС

Публікація підготовлена за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.