fbpx
Книга, яка зберегла пам’ять про гощанську єврейську громаду і її трагічну долю

Книга, яка зберегла пам’ять про гощанську єврейську громаду і її трагічну долю

Діліться інформацією з друзями:

У 1926 році школярі Гощанської школи залишили підписи в книзі на честь 150-річчя незалежності США. Підписи збереглися і є частиною історичної пам’яті регіону.

Книга, яка зберегла пам’ять про гощанську єврейську громаду і її трагічну долю - фото 1
Прошнурована книга.

«Польська освіта на знак поваги до американського народу на згадку про 150-річчя незалежності Сполучених Штатів». Такий заголовок мають чи не всі сторінки спеціально прошнурованих книг, випущених у Варшаві з нагоди вищезгаданого ювілею. Відзначали його в ІІ Речі Посполитій широко, тому в книгах також ставили свої прізвища працівники та учні шкіл Рівненського повіту Волинського воєводства. Зокрема й Гощанської початкової двокласної.

ПІД заголовком чорною тушшю каліграфічно виведено: «У Гощі, дня 9 травня 1926». (Себто заповнювалися сторінки сливень за два місяці до Дня незалежності США.) Тією самою рукою вписано й ім’я очільника школи Антоні Сабліка, поляка за національністю, знакового для нашого містечка освітянина. Схоже на те, що ці два написи зробив саме він, бо ім’я інспектора Станіслава Здженицького вивела вже інша рука.

Книга, яка зберегла пам’ять про гощанську єврейську громаду і її трагічну долю - фото 2
Пeрша з двох сторінок із підписами гощанців.

Практично всі учні, що навчалися 1926 року в Гощанській початковій двокласній школі, за національністю євреї. Як згадував старожил Оселі Филимон Попович (Царство йому Небесне), українці тоді рідко переступали поріг місцевого освітнього закладу. Учнями вони масово почали ставати лише в 30-х роках.

Чи не всіх перелічених нижче школярів, які поставили підписи в книжці у пору голокосту забили нацисти. До врочища Агатівки, де відбулася третя кривава акція, колона гощанських юдеїв ішла пішки. Вищезгадана Хася Шпак, що з роками перетворилася на писану красуню, збожеволіла та співала веселу пісню.

Поміж тих, кого тієї осені вели на страту, були також Барги, Гергелі, Ройзмани й Преси.

Позаду них простувала сім’я Учеників: старий Давид, його дружина, дочка та ще зовсім малий онучок. Синові, котрий укупі з іншими вітав американський народ з нагоди 150-ліття держави, мабуть, пощастило. А може, то був і не син, позаяк Давид мав іще двох братів-близнюків.

За словами Филимона Поповича, доти Ученики переховувалися в Подолянах, та хтось доніс і нещасних поглинула страшна колона.

Про гощанця Давида Ученика згадує у своєму щоденнику знаменитий літератор Ісак Бабель, який 5 червня 1920 року перебував у нашому містечку у складі 1-ї Кінної армії більшовиків. Ставши на нічліг у Давида, він занотував його слова: «Ученик розповідає — пограбували поляки, потім ці (козаки-червоноармійці. — Ю. К.) налетіли з гиканням і шумом, усе рознесли, речі дружини… Дружина товста, із золотими зубами… Маленька, проте вельми досвідчена дівчинка з примруженими очима — донька Давида… Дівчинка — ви не єврей? Ученик сидить та дивиться, як я їм, на його колінах тремтить дочка. Вона налякана… Гоща пограбована. У Гощі чисто. Гоща мовчить. Чиста робота…».

Нижче Бабель пише, що йому не вдалося нормально поспати вночі, оскільки козаки, котрі теж квартирували в Давида, не приховували свого наміру зґвалтувати молоду дружину господаря. І лише присутність політпрацівника стримала їх.

Тоді учням поталанило. Наприкінці вересня 1942-го — ні.       

Імена насельників Гощі, які віншують американців.

На жаль, вісьмох не вдалося ідентифікувати, оскільки вони поставили кривулясті автографи, але багато хто написав свої прізвища більш-менш чітко, розбірливо. Скажімо, фельдшер Антон Недашківський,  П. Пужицький, школярі Єнта Фінкельштейн, Марія Шпак, Роза Штереншус, Бела Ройзман, Хася Шпак, Гітла Кацев, Етла Милинська, Надія Мацешивна, Дуня Поташ, Ципа Галицька, Лея Милинська, Рахела Ученик, Бруха Ройтенберг, Абрам Швець, Либа Фінкельштейн, Сура Флон, Х. Ученик, Л. Ягода, Й. Ягода, М. Штереншус, Й. Мірмельштейн, М. Барг, А. Бух, А. Жолковський, М. Мірмельштейн, І. Барг, І. Голод, І. Вайсман, М. Муляр, Берл Кессель, І. Рабер, Г. Давид, К. Фінгерит, В. Шпак, Г. Цілберберг, Л. Штереншус, А. Фінгерит, Й. Берлант, Р. Голод, Х. Дратва, Л. Мірмельштейн, Ф. Жолковська, С. Кац, Й. Зекцер, Л. Ройзман, М. Зальцгалер, І. Штиль, С. Ігер, Ц. Мірмельштейн, А. Гринберг, М. Гергель, М. Фінкельштейн, Х. Гринберг, Б. Шкляр, У. Ройзман, І. Голод, Р. Мірмельштейн, Ц. Берланд, Б. Цемель, П. Офтер, М. Сарц, Д. Прес, М. Фінкельштейн, П. Шпак, Б. Дудельзак, Р. Барг, П. Цалегердлер, Г. Мірмельштейн, М. Верстат, Р. Штиль, А. Кранцберг, Фрейда Флон, Бр. Пінгрет, Р. Заводник, Р. Сегал, Б. Кранцберг, А. Табачник, Г. Хзерська, Т. Гергель, І. Гергель, Г. Шкляр та Е. Карп.
Декотрі малолітні припустилися помилок у написанні своїх імен. Наприклад, Роза Штереншус, Бруха Ройтенберг, Либа Фінкельштейн, А. Фінгерит, Л. Мірмельштейн, Фрейда Флон і Г. Шкляр.

Юрій КУЗЬМІН.

Автор віддає щире слово подяки краєзнавцеві, члену групи «Гощанський літописець», мешканцеві Тель-Авіва Олександру Курцеру за дієву допомогу в написанні цієї замітки.

Читайте такожУ рівненському ліцеї зібрали 60 тис. грн для захисників