Щедрість вокальних можливостей дозволила співачці Світлані Жуковській яскраво розкритися в образах класичної музики й творах сучасних авторів, дати свою інтерпретацію багатьом з них. Вона вдихнула в них свою легкість і бездоганний смак, коли вперше вийшла на професійну сцену.
Це сталось у вересні 1998 року, коли Світлана ЖУКОВСЬКА була запрошена солісткою Рівненської обласної філармонії. Співачка володіє прекрасним, звучним, співучим і широким, сильним голосом – сопрано. Вона співає душею і почуттям, має чисту інтонацію, чітку дикцію. У її виконавській манері немає жодного зайвого руху, жодного кроку, що б не підкреслював характер твору. Хіба що в кульмінаційних моментах. Її струнка статура зачаровує і вражає своєю скульптурністю. Водночас зачаровує поєднання співачки, артистки і жінки.
Вона не була новачком на сцені, бо вже мала певний репертуар. А за плечима було напрацювання, що давало їй можливість сміливо виходити на професійну сцену і доносити до слухача музику. Через свій голос виражала біль і радість своїх героїнь, мелос нації.
Перші кроки в музиці зробила у музичній школі
Світлана Жуковська народилася у 1969 році в селищі Рокитне на Рівненщині, в сім’ї службовця Володимира Леонтійовича та Віри Михайлівни, яка двадцять п’ять років віддала районній бібліотеці, а п’ятнадцять з них – співу в хорі районного Будинку культури. А перші кроки в музиці Світлана зробила вже в Острозькій дитячій музичній школі, навчаючись у класі фортепіано Марини Михайлівни ЯКУБОВИЧ. Саме вона прищепила любов до фортепіано юній Світлані. А в сьомому класі музшколи вона вже стала солісткою хору, який вела Тетяна Василівна КУРИШИНА. Вона систематично почала займатись із дівчинкою вокалом, співали вокалізи та вправи.
А викладач сольфеджіо і музлітератури Надія Мілентіївна КАДЬКАЛЕНКО зуміла в дитячу душу закласти ті зерна музики, які згодом проростуть у велику любов до мистецтва. Особливо Світлана пройнялася музикою опери «Русалка» Олександра Даргомижського, її тонким психологізмом, мелодичними фразами. Ця музика полонила юну піаністку, змусила по-іншому сприймати цей чарівний світ, навчила слухати класичні арії.
Музика вабила Світлану Жуковську все більше й більше. Дівчина сприймала її не як розважальний жанр, а більш серйозний – класичний, пізнавальний, вдумливий. І це вплинуло на вибір майбутньої професії. Вона вступає до Рівненського музичного училища в клас хорового диригування Петра Михайловича ФЕСАЯ, досвідченого хорового диригента, заслуженого працівника культури України.
Потім були роки навчання у викладачів Наталії Миколаївни БАБІЙ, тоді ще солістки Рівненської обласної філармонії, згодом – у Людмили Василівни БАБАЧИК. Саме завдяки їм збагатився вокальний репертуар. А виступи на концертах музучилища, де вона виконувала аріозо Іоланти з однойменний опери Петра Чайковського, романси Олександра Даргомижського, Антона Рубінштейна, Цезаря Кюї, старовинні арії, забезпечили зростання виконавської майстерності, хоча не завжди задовольняли виконавицю.
Роки формування мистецтва і характеру
З 1988 року Світлана Жуковська – студентка кафедри хорового диригування Рівненського інституту культури в класі відомого диригента Юрія Миколайовича ОСТАПЧУКА. А вокалом займалась із Лесею Андріївною ДАНИЛІВ, яка вже працювала солісткою Рівненської філармонії.
Після закінчення вузу зрозуміла, що їй ще є чому вчитися. Тому в 1993 році вступила до Львівської консерваторії ім. Миколи Віталійовича Лисенка в клас доцента кафедри сольного співу Маргарити Григорівни ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ та клас камерного співу доцента Зінаїди Володимирівни МАКСИМЕНКО. Коли прийшла в ці класи, то відчула, що таке справжня сцена і досвідчений концертмейстер. Зінаїда Володимирівна вчила не лише музики, вона відкрила секрети вокалістів.
У консерваторії сформувався характер юної співачки
На уроках Хмельницької Світлана зрозуміла, що потрібно відспівати не «голі» ноти твору, а передати його зміст, свій стан душі – веселий і радісний чи сумний і трагічний. У консерваторії сформувався характер юної співачки, культура виховання, виявився інтелект. Саме тут вона формується як професійний музикант і співачка. А Львів, який жив і живе бурхливим мистецьким життям, виховав у неї шанобливість до вітчизняної та світової культури. Концертні виступи місцевих та заїжджих музикантів, творчі зустрічі, звіти, майстер-класи та інші форми спілкування додали мистецької наснаги.
На все життя залишиться в пам’яті участь у майстер-класах (1995 рік), які проводили всесвітньо відомі співаки Хрістіан ГАМПЕ (сопрано) та Курт ВІДМЕР (бас) з м. Фрайнбург (Німеччина), а також українська співачка Ірина МАЛАНЮК (мецо-сопрано) уродженка м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), 1919 року народження, яка навчалась у Львові та Відні. І. Маланюк співала в оперних театрах Граца, Цюріха, Мюнхена, Відня та Львова. На цих уроках Світлана виконувала арію «Величає душа моя Господа» із «Магніфіката» Й. С. Баха. Цей різдвяний піснеспів, пронизаний великою розспівністю і бахівською мелодичністю, був по-новому прочитаний співачкою за допомоги відомих німецьких співаків. Довелося виконувати Світлані твори Е. Гріга «Лебідь» та «Люблю тебе», Г. Вольфа «Ах, замовчи».
І важливо було не просто співати, а й отримати слушне зауваження, добру пораду у виконанні тієї чи іншої фрази. Врешті, отримати оцінку свого виконавства.
Бувши студенткою, їй довелося брати участь у концерті «В гостях у Соломеї» у меморіальному музеї-квартирі Соломії Крушельницької та Домініканському соборі у Львові.
На сцену вийшла вже професійною співачкою
А от у 1998 році Світлана Жуковська вперше вийшла на сцену в ранзі солістки Рівненської філармонії в Залі органної та камерної музики. Це вже була професійна співачка, яка відповідально підходила до виконання кожного музичного твору. Адже варто було не тільки бачити сім нот і те, що написано в партитурі, не тільки слова і різні позначки, а зуміти передати, що стоїть над цим, а це і доля людини, і її переживання, порив, смуток і врешті – перемога. Це вже мало бути не учнівське виконання – інтерпретація, а самостійне тлумачення творів і точне передання музичного тексту та задуму композитора.
Водночас виконавиця стала своєрідним режисером. Вона оживляє музику, розставляє пріоритети й вибудовує другий план. І робить це вона досить успішно. Виконуючи щоденні вокальні та фізичні вправи, розспівування, здійснюючи вивчення нових творів і шліфування співу, в яких завжди знаходиться якесь уточнення, вона знаходить нові фарби, контрасти – ніжна, закохана, страждаюча. Регулярні заняття дозволяють досягти прекрасних результатів у відтворенні музичних звуків і разом з тим роблять цей «інструмент» ще досконалішим. А нагорода – аншлаги на концертах з її участю.
Зала стала своєрідною майстернею.
Кожний вихід співачки на сцену Зали камерної та органної музики – це нова зустріч зі слухачами, шанувальниками вокального мистецтва, які кожного разу хочуть почути від неї щось нове, особливе, притаманне тільки їй. Ця зала стала для неї своєрідною майстернею. Вона відчуває звучання, віднаходить свій простір, в якому лине голос. Настроює свої резонатори на залу і тоді впевнено співає. Бо треба відчувати, знати, і прийшло це не відразу.
За період роботи в Обласній філармонії співачка брала участь у багатьох концертах, присвячених пам’яті Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Уласа Самчука, Олега Ольжича, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Олекси Стефановича, Кирила Розумовського, Олександра Богачука, та ін. На музичних вечорах у її виконанні звучали твори Вольфганга Амадея Моцарта, Сергія Рахманінова, Германа Жуковського, Олександра Білаша, Володимира Івасюка. Виконувала сопранове соло на прем’єрному виконанні 9-ї симфонії Людвіга ван Бетховена. Крім цього у її репертуарі є партія Оксани з опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, уривки з опери Ю. Мейтуса «Катерина», партії Лисички, Зайчика в комічній дитячій опері М. Лисенка «Коза-дереза».
Випущені диски: «Аве Марія» (орган, фортепіано), 2006; «Не покидай мене, весна» (гітара), 2007; «Сон-трава» (колискові пісні), 2008; «Знов конвалії пахнуть в гаю» (квітковий альбом), 2009; Романси закордонних композиторів (2010); Романси та обробки пісень українських композиторів (2011).
Світлана Жуковська повна творчих сил та енергії, її голос відзначається різноманітністю відтінків, вільною манерою виконання. Він підноситься і здіймається в кожному звуці й чарує великим різнобарв’ям.
Богдан СТОЛЯРЧУК, мистецтвознавець
Читайте також: Герой з Рівного повернувся з-за кордону і відразу записався у добровольці
- «Верес» та «Оболонь» знову зіграли внічию – без голів, але з емоціями
Рівненський «Верес» та столична «Оболонь» зіграли другий матч за п’ять днів. Цього разу – у чемпіонаті прем’єр-ліги. Після поразки у кубковій грі, яка відбулася 30 жовтня на рівненському «Авангарді», кияни прагнули взяти реванш у матчі чемпіонату.