Іван Довбенко, один з ангелів-охоронців з «нетканки». Він, Микола Поліщук та Олександр Ренкас ще зовсім недавно переступали через поріг прохідної «нетканки», віталися, тиснули один одному руки, бувало, жартували.
А нині зустрічають колег по роботі усміхненими, немов живими, очима з портретів облаштованої тут меморіальної інсталяції. Усіх трьох об’єднує не тільки фабрика, на якій разом пропрацювали десятки років, та однаковий вік, а й рік, лиховісний 2023-й, коли один за одним Герої-Захисники влилися в лави Небесного воїнства.
За словами співвласника фабрики нетканих матеріалів Богдана Гапяка, Іван Довбенко єдиний з трьох загиблих у боротьбі з окупантами працівників підприємства, який дожив до свого піввікового ювілею.
Сашко й Микола зустріли своє 50-річчя, на жаль, уже на Небесах… – розповідає Богдан Гапяк, – Вкрай тяжко, повірте, говорити про людей, з якими знався багато-багато років, у минулому часі. Кожен з них, крім того, що був, по суті, незамінимий на своєму місці фахівець, мав неповторну особливість. Ось, скажімо, в трудовій книжці Івана Довбенка залишився тільки один запис – Рівненська фабрика нетканих матеріалів.
Він прийшов на підприємство у 18 років після Квасилівського училища і пов’язав з «нетканкою» все своє трудове життя. Понад тридцять років на фабриці пропрацював Микола Поліщук, якого всі заслужено називали майстром на всі руки. Дуже толковим чоловіком був. … Просто не віриться, що їх вже немає
Заповіт, написаний незадовго до загибелі
Іван ДОВБЕНКО народився 27 лютого 1973 року в Рівному. У Квасилівському професійному училищі здобув освіту механіка і влаштувався на «нетканку». Уже працюючи, закінчив Рівненський економіко-технологічний коледж НУВГП.
Він не служив у війську, однак, отримавши у квітні 2023 року повістку, без вагань вступив у ЗСУ. Пішов боронити своїх найрідніших.
«Іван неймовірно любив донечок, 17-річну Дарину та 11-річну Вікторію, – розповідає дружина Героя Галина. – Він не мав батьків, ані рідних братів і сестер, тому мої рідні стали його родиною. Вважав моїх батьків мамою і татом, а вони прийняли його як рідного сина…»
На фронт Іван Довбенко, як твердить майстер виробничої дільниці фабрики нетканих матеріалів Ярослав ХРИСТЮК, пішов, можна сказати, добровільно. Він ще раніше намагався записатися до лав ЗСУ, але не проходив по здоров’ю:
«У нього було слабке здоров’я, жахлива гіпертонія, він би комісію в жодному випадку не пройшов. Тому, коли в нього заміряли тиск, одразу відпустили додому. А от коли йому вже принесли повістку, він, навчений попереднім досвідом, перед проходженням комісії випив пігулки для зниження тиску і таким чином, обманувши ВЛК, потрапив до війська.
Це при тому, що Іван не мав жодного бойового досвіду, не проходив строкової служби в армії.
– Я говорив йому, – продовжує Ярослав Христюк, – аби не робив необдуманих кроків, бо я сам тоді служив, був на першій лінії оборони – неподалік Бахмута, Соледара, і бачив, що то за війна. Це зовсім не те, що ми дивилися у фільмах про Другу світову. На цій війні засоби для знищення такі, що одна людина нічого не вирішує, вона просто жива мішень… Але Іван мав свою думку. «У мене є дві донечки, яких я безмежно люблю. Їх треба захищати, – говорив Герой. А ще казав, що боляче дивитися, як на захист країни стають зовсім юні хлопці, по суті діти, ровесники наших дітей. То краще вже служити нам. Ми трохи пожили, трохи побачили…
Іван Довбенко, зі слів технологині Галини ТЕРНОВЕЦЬ, узагалі ніколи не стояв осторонь чужих проблем, завжди підкаже, порадить:
– «Моя хата скраю» – це явно вислів не про нього. І веселун такий, жартівник, життєрадісний. Якщо у когось був поганий настрій, він без проблем міг підняти його. А скільки Іван професійних порад молодим хлопцям, колегам давав, скількох навчив! Зрозумійте, він на фабриці 30 років пропрацював. Сьому лінію знав від «А» до «Я».
Добрий, відкритий, щирий Іван Довбенко, як відгукуються всі, хто його знав, насправді мав золоті руки. Його вмінням відремонтувати все захоплювалися і колеги, і домашні, й сусіди. У Героя було багато життєвих планів: повезти сім’ю в Карпати, доробити ремонт у квартирі, купити нове авто та багато іншого.
Він дуже любив життя і передавав цю любов іншим. Ось що написав Іван на своїй сторінці у фейсбуці незадовго до загибелі:
«Ми ніколи не знаємо, коли буде останнє:
слово, погляд, обійми, поцілунок.
В життя нема розкладу.
Нікому не відомо, що буде з нами завтра,
і не повернути того, що було вчора.
Не ображайте людей, які вам рідні».
На жаль, 11 жовтня 2023 року 50-річного солдата Івана Довбенка не стало. Він, виконуючи бойове завдання, загинув унаслідок мінометного обстрілу поблизу села Роботине Запорізької області.
Фабричний меморіал пам’яті
На прохідній Рівненської фабрики нетканих матеріалів нещодавно створили меморіальну інсталяцію на честь працівників підприємства, які віддали своє життя, боронячи рідну землю.
Ми створили в себе на підприємстві куточок пам’яті про загиблих Героїв не тому, що намагаємося десь копіювати міську громаду, яка створила подібний, на жаль, набагато ширший, меморіал. Ми зробили це для того, щоб наші працівники завжди пам’ятали про тих, хто вірою і правдою пропрацював п’ятнадцять, двадцять, тридцять років на «нетканці», – каже заступник голови наглядової ради ПрАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» Богдан Гапяк. – Більше того, ці люди заслуговують на пам’ять і вдячність, бо загинули як Герої, віддали життя за нас з вами, полягли, захищаючи наше майбутнє. І не тільки майбутнє, а й теперішнє. Саме завдяки їм ми маємо можливість ходити на роботу, забезпечувати свої родини, займатися повсякденними справами.
Гадаю, зайвим попросити кожного, хто у Провідну неділю за православною традицією відвідуватимуть могилки рідних і знайомих, не оминути місця вічного спочинку наших Героїв. Помолитися за них, подякувати їм за те, що маємо можливість жити. Вклонитися їм, щоб вони на Небесах бачили і знали, що віддали свої життя недарма, що їх пам’ятають і шанують.
Олександр СУБОТ
Матеріал підготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
Читайте також: Пророчі слова старшого лейтенанта з Рівного викарбовані на муралі
- У ДТП з мотоциклами на Рівненщині травмувались неповнолітні
Про подію у селі Олександрове Зарічненської ТГ на спецлінію 102 другого листопада близько 22 години повідомили медики. На місці події слідчо-оперативна група виявила на дорозі два мотоцикли із характерними для ДТП пошкодженнями та сліди крові на асфальті.