Особисті скандали, підозри у зв’язках із націоналістами та фальшивий атестат — це лише частина обвинувачень, що впали на голову партійного керівника Федора Шевченка. Як стаття у “Известиях” змінила його кар’єру та життя, читайте у нашому розслідуванні.
У середині літа 1947 року партійно-радянське керівництво Рівненщини було не на жарт стривожене. Більш того, мало не всі його члени сиділи тоді, мов на терню.
І цих людей можна було зрозуміти: у всесоюзній газеті «Известия» побачила світ розлога стаття кореспондента А. Стєкольникова про грубі порушення соціалістичної законності в ряді районів області.
Стосувалося це й Гощанщини та зокрема голови тамтешнього райвиконкому Федора Шевченка. У пояснювальній записці секретаря Рівненського обкому КП(б)У Василя Бегми, адресованій секретареві ЦК КП(б)У Лазареві Кагановичу, читаємо (стилістику документа збережено):
«У тов. Шевченка був випадок непартійної поведінки в сім’ї. 1944 року, під час переїзду його в Рівненську область, з ним прибула одна дружина, а відтак друга, котрі влаштовували йому родинні скандали.
Обком КП(б)У, ураховуючи ненормальні побутові взаємини, що склалися в сім’ї тов Шевченка, ужив своєчасних заходів, порушив питання перед ЦК партії про усунення тов. Шевченка з посади першого секретаря райкому партії (Клеванського. – автор) та запропонував йому одночасно навести належний лад у родинних взаємостосунках, після чого тов. Шевченко врегулював своє сімейне питання. Протягом… року жодних зауважень із цього боку тов. Шевченко не має.
Однак обком партії вважає правильним, аби тов. Шевченка не залишати на партійній роботі як такого, що мав ці недоліки.
Що стосується його роботи як голови райвиконкому (Гощанського. – автор), то він із цією роботою цілком справляється, і обком партії просив ЦК партії залишити його на радянській роботі».
Трохи вище Василь Бегма зазначає: «…т. Шевченко працює непогано, й обвинувачень, висунутих йому з боку т. Стєкольникова, обком партії не пред’являв».
Цю пояснювальну записку датовано 27 липня 1947 року. Але маємо ще й другий архівний документ, пов’язаний із приїздом в область кореспондента «Известий». Ідеться про доповідну записку заступника голови Ради Міністрів УРСР Дмитра Мануїльського, адресовану секретареві ЦК КП(б)У Лазарю Кагановичу, про наслідки розслідування фактів порушення соціалістичної законності на Рівненщині, котрі виявив столичний журналіст. Датована вона 11 серпня 1947 року, проте грифа «Цілком таємно», як попередня, не має. Читаємо:
«У роботі з розслідування фактів, опріч мене (Мануїльського. – автор), брали участь заступник секретаря ЦК КП(б)У т. Стоянцев, голова партійної колегії при ЦК КП(б)У т. Кравченко, заступник міністра державної безпеки УРСР т. Поперека й редактор газети «Радянська Україна» т. Паламарчук.
Із самого початку… ми особисто познайомилися з особами, що їх обвинувачував у кореспонденції А. Стєкольников, а потім… виїхали на місця: т. Стоянцев –- до Клеванського району, т. Поперека –- до Гощанського й Корецького, т. Паламарчук –- до Зарічненського».
Далі Дмитро Мануїльський запитує: «Хто ці люди, котрих обвинувачували в порушенні… законів?», а затим характеризує їх. Федора Шевченка він зарахував до другої групи осіб. Читаємо:
«Тепер працює головою Гощанської райради депутатів трудящих. Під час Вітчизняної війни працював головою Данилівської райради Пензенської області. 1944 року був відряджений ЦК КП(б)У до Рівненської області та працював секретарем Клеванського райкому КП(б)У. Там же 1945 року за успішне виконання хлібопоставок… був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.
За характеристикою бюро Гощанського райкому КП(б)У, тов. Шевченко –- людина енергійна, обізнана в радянській роботі, однак скомпрометована в побуті; був знятий із посади секретаря Клеванського райкому КП(б)У та призначений головою виконкому райради Гощанського району».
Але це ще не все. У розділі «Результати розслідування» Дмитро Мануїльський пише: «Про голову Гощанського райвиконкому т. Шевченка. Факт перебування тов. Шевченка у квартирі Шершун під час її арешту за підозрою у зв’язках з українськими націоналістами не підтверджується». Певно, А. Стєкольников інкримінував голові й це. Проте хто його, москвича, так добре інформував? Хто надав факти? Це зробив редактор Рівненського обласного часопису «Червоний прапор» Безкровний, з яким бесідував і Мануїльський. Солідарність газетярів –- велика сила. Навіть страшної доби сталінізму.
Водночас брала гору й справедливість, якщо можна так казати. Наприклад, чотирьох секретарів райкомів було знято з посад, а одного ще й притягнуто до кримінальної відповідальності. Двох комуністів виключили з партії та засудили на 8 років в’язниці кожного. Позбувся партквитка й начальник одного з райвідділів НКДБ. Щодо Василя Бегми, то йому оголосили догану з попередженням. Крім того, секретар Рівненського обкому КП(б)У небавом виступив із доповіддю про вжиті заходи стосовно усунення порушень законності.
Утретє ім’я Федора Шевченка згадується вже у «верховній» доповідній, пов’язаній зі статтею в «Известиях», яку 17 грудня 1947 року під грифом «Таємно» секретар ЦК КП(б)У Дем’ян Коротченко надіслав секретареві ЦК ВКП(б) Олексію Кузнецову. Зацитуємо: «Висунуті голові Гощанського райвиконкому т. Шевченку звинувачення у зв’язках з українськими націоналістами не підтверджуються». Цей висновок увімкнув зелене світло: за два роки голова райвиконкому пересів у крісло персека.
І все б нічого, якби не розкрився факт наявності в нього фальшивого атестата про середню освіту. Фальшивого в тому розумінні, що її Шевченко не здобув, хоча вже закінчив Вищу партійну школу. Як наслідок – зняття з посади персека. Припало це на 1961 рік.
Наостанці ще кілька фактів. Як і його колеги, Федір Шевченко брав участь у численних нарадах і засіданнях. Так, 13 грудня 1944 року він був присутній на нараді обласного партактиву, на якій виступав заступник наркома внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач, а 14 січня й 17 лютого 1945 року – на обласних нарадах секретарів райкомів КП(б)У, голів райвиконкомів, начальників райвідділів НКВС і НКДБ з участю 1-го секретаря ЦК КП(б)У Микити Хрущова. На всіх трьох заходах ішлося про одне – посилення боротьби з українським націоналістичним підпіллям.
30 березня 1945 року бюро Рівненського обкому КП(б)У ухвалило постанову «Про факти грубого порушення радянської законності в Рівненській області». В її восьмому пункті зазначено: «Звернути увагу секретарів РК КП(б)У на те, що вони несвоєчасно вживають заходів до порушників закону». Далі йдуть прізвища. Ім’я секретаря Клеванського райкому Федора Шевченка – п’яте.
20 березня 1948 року голова Гощанського райвиконкому Федір Шевченко отримав листа від уповноваженого в Рівненській області Дубовика з вимогою вжити заходів до незареєстрованого священника А. Руля. Приблизно за місяць отця Руля заарештували…
Усі ці відомості надав дослідникам Держархів Рівненської області. Але є ще численні свідчення власне гощанців. Про Федора Шевченка, його дружину й дітей вони розповідають різне. Однак то вже зовсім інша історія.
Юрій КУЗЬМІН
Читайте також: “Футбольний” персек