У часи, коли страх і зрада переслідували кожен крок, селянин із Гощанщини проявив неймовірну мужність і людяність. Федір Каленчук із села Витків урятував єврейську родину Кранцбергів від загибелі під час Голокосту. Його історія — приклад безкорисливого героїзму, який не забуто і вшановується донині.
Потайник був під конюшнею
Баптист Федір Каленчук (Калинчук) мешкав у Виткові вкупі зі своєю другою дружиною, їхніми п’ятьма дітьми та дочкою від першого шлюбу Вассою. Протягом багатьох років він вів справи з Песахом Кранцбергом, торговцем зерна з Гощі. Завдяки цьому чоловіки стали близькими друзями.
4 липня 1941 року край окупували нацисти. Небавом Федір Михайлович зустрівся з Песахом, і вони домовилися, що в разі необхідності сім’я Кранцбергів зможе сховатися у витківському будинку Каленчука.
На початку вересня 1942 р., за два дні до ліквідації Гощанського гетто, Песах Кранцберг, його дружина Одель та їхні доньки — 14-літня Раїса (пізніше Ася Голан) й 9-літня Миріам (у заміжжі Миріам Вайс) — утекли в дім витківця. Три доби вони ховалися в одній із двох кімнат хати. За цей час Федір Михайлович викопав під підлогою конюшні надійне укриття, в якому Кранцбергам судилося перебувати 17 місяців. Упродовж усієї цієї пори селянин приносив своїм підопічним їжу та пиття, а коли його не було вдома, батька заміняла старша дочка Васса.
Чоловік завжди сперечався зі своєю дружиною, котра лаяла його за те, що він нібито позбавляє своїх дітей їжі, віддаючи її євреям. Жінка навіть погрожувала спалити конюшню, в якій ті переховувалися.
Червона армія звільнила село в лютому 1944 р., але Каленчук ще протягом двох тижнів переховував своїх юдейських друзів. За цей час ситуація стабілізувалася. Затим витківець допоміг Кранцбергам повернутися до Гощі. Після війни євреї, що вижили, перебралися до Польщі, а пізніше іммігрували до Ізраїлю. Вони підтримували дружбу зі своїм спасителем аж до смерті останнього.
Мовчазна підтримка всього села
Чули про подвиг Федора Михайловича й односельці. Світлана Шолодько та Леся Максимова кажуть, що його дім стояв на хуторі неподалік Підлісок (тепер село Дружне). Хутір налічував майже 10 хат. Про те, що сусід надає притулок юдеям, знали й хуторяни, і мешканці Виткова, і навіть підлісківці, але ніхто не викрив, не зробив донос.
4 лютого 1967 р. ізраїльський державний національний меморіал катастрофи (голокосту) та героїзму Яд Вашем удостоїв Федора Каленчука почесного звання «Праведник народів світу». Відбулася відповідна церемонія. Затим чоловік приїхав до Єрусалиму, власноручно посадив дерево в Саду праведників, а його ім’я з’явилося на меморіальній Стіні пошани. Ці відомості фігурують в архівній справі М.31.2/346 відділу «Праведники народів світу» Яд Вашему. Ідентифікаційний номер Федора Михайловича 4044271.
Згадує Світлана Шолодько:
– До Ізраїлю дід Федір, що мешкав у Виткові вже сам, полетів літаком, квиток на який придбали Кранцберги. Гостював довгенько. Казав, що відразу після приїзду його єврейські друзі купили йому все нове: костюм, сорочку, краватку…
Згадує Леся Максимова:
– Урятована сім’я обдарувала Каленчука численними речами: добротними предметами одягу, відрізами на костюми й сукні, напірниками, радіотоварами й подібним. Одяг, хустки, відрізи та напірники в нього потім залюбки купували витківські жінки, позаяк такого тоді не можна було знайти ані в Гощі, ні в Рівному, а транзисторний приймач не випускав із рук син Сергій. Його він дбайливо носив у кошичку.
Згадує Світлана Шолодько:
– Мені в діда Федора мати купила гарну шерстяну кофтинку гірчичної барви та блакитну мереживну комбінацію.
На той світ хутірський рятівник переступив у 1971 р. Ряст він топтав упродовж 74 літ.
Після смерті батька Любов, Галина та інші діти ще довго отримували посилки з Ізраїлю. Такою була щира дяка Кранцбергів. Так вони виявляли свою приязнь.
А 22 грудня 1992 р. звання Праведника народів світу вдостоїлася Васса Самойленко, 69-літня дочка Каленчука. Церемонії не було. Щодо дерева на честь жінки та її імені на Стіні пошани, то перше посадили, а друге викарбували. Про це йдеться в архівній справі М.31.2/346 вищезгаданого відділу єрусалимського меморіалу. Ідентифікаційний номер Васси Федорівни 4059138.
Юрій КУЗЬМІН.
Автор складає подяку ізраїльському дослідникові, колишньому рівнянину, а нині насельникові Тель-Авіва, члену фейсбук-групи «Гощанський літописець» Олександрові Курцеру та мешканці Виткова Світлані Шолодько за дієву допомогу в написанні цієї статті.