Уродженка Києва Ґолда Меїр, що стала міністром закордонних справ, а відтак і прем’єр-міністром Ізраїлю, якось сказала про людей, нагороджених медаллю Праведника народів світу: «Вони врятували не лише життя юдеїв, а й надію та віру в людський дух».
Охрім Сірочук: укриття в гощанській хаті
ОХРІМ Сірочук мешкав у Гощі. Під час нацистської окупації він переховував у своїй хаті кількох євреїв: Басю Вайсман (пізніше -– Бен-Барух) і її матір, 16-річну Іту Коен і її матір, Сару Рабинович, 19-річного Іцхака Ірвінга, Либу, 18-річну Рохеле та Бейлу Ройзман. Люди мешкали в підземному укритті, що його викопав 37-літній селянин. Більшість із них опинилася там у 1943 р.
Вайсманів чоловік сховав і привіз на своїй підводі, забравши з потайника Бригіди Кафар, про котру вестиму мову нижче. За покупками він вирушав до інших сіл, щоб сусіди не замітили, як багато провізії закуповує. Незважаючи на те, що сам Сірочук жив дуже бідно, він ділився з юдеями, які укривалися в його домі, усім, що мав, і часом це призводило до того, що дружина та дитина Охріма були голодними.
Ті з євреїв, хто зберіг якісь гроші, платили селянинові, аби хоч трохи допомогти утримувати всіх, хто перебував у будинку. Вайсмани, котрі до війни володіли магазином тканин у Гощі, іноді продавали щось із залишків продукції, за якою тепер пильнував один з їхніх друзів.
Звільнення і вигнання: що було після 1944 року
У січні 1944 р. Червона армія звільнила регіон. Невдовзі після цього більшість юдеїв, що вижили, покинула Україну. Декотрі з них іммігрували до Ізраїлю, інші роз’їхалися по різних країнах.
Сірочука заслали до Сибіру, а його дружина й дитина перебралися до Польщі. Після звільнення зі сталінського табору чоловікові відмовили в проханні про виїзд у Польщу. Аж до своєї смерті в 1983 р. зубожілий Охрім мешкав у Корці сам.
Звання Праведника і забуття
16 грудня 1969 р. ізраїльський національний меморіал катастрофи (голокосту) та героїзму «Яд Вашем» удостоїв його почесного звання «Праведник народів світу». На жаль, церемонії в Єрусалимі не було. В архівній справі М.31.2/620 відділу «Праведники народів світу» цього меморіалу гощанець фігурує як власник ферми. Його ідентифікаційний номер 4017478.
А тепер дещо про католичку Бригіду Кафар, полячку за національністю, і її чоловіка Теофіла, теж католика та поляка. Народившись у Глибочку, жінка мешкала там і під час нацистської окупації. З липня 1942 по червень 1943 р. подружжя переховувало євреїв із Гощі – трьох, а пізніше чотирьох осіб. У розпал кривавих подій на Волині, після того, як хтось із місцевих доніс про те, що Кафари ще і юдеїв рятують, їм довелося тікати з Глибочка. 1 липня 1944 р. Теофіл загинув, а його дружині вдалося вижити.
Перец Гольдштейн і його щоденник
Укупі з Вайсманами польське подружжя прихистило також гощанця Переца Гольдштейна. У пору нацистської окупації містечка на Горині він скрупульозно занотовував свої враження про тамтешні жахливі події в імпровізований щоденник. Є там і суспільно-політичний портрет Теофіла Кафара. За словами Переца, він був справжнім патріотом Польщі: під час Першої світової війни воював у складі легіонів, створених за ініціативою Юзефа Пілсудського, потім відстоював незалежність відродженої держави, а тоді 10 літ служив у поліції. Після звільнення чоловік почав робити бізнес, торгував, але великого прибутку не мав…
17 липня 1943 р. Гольдштейн загинув, однак Бригіда зберегла його папери.
Як свідчення стали частиною книги Гощі
Протягом осені 1944 – літа 1947 р. Центральна єврейська історична комісія, яка працювала в Польщі, розробила анкету та навчила інтерв’юерів записувати свої свідчення. Ті, хто вижив, приходили з бункерів у лісах, із партизанських загонів, зі щойно звільнених концентраційних і трудових таборів, бажаючи розповісти польовим членам комісії про те, що їм або їхнім родинам довелося пережити під час окупації.
Було зібрано майже 7000 свідчень. Один із таких документів – папери Переца з описом знищення юдейської громади Гощі – 29 жовтня 1946 р. надала комісії Бригіда Кафар. Певніше, не надала, а продала. Їх купив член комісії, американський єврей, родом гощанець. Сталося це в Лодзі. Перегодом свідчення Гольдштейна трансформувалися в розділ «Нехай дізнається весь світ» 320-сторінкової «Книги Гощі (на пошанування)», виданої в Тель-Авіві 1957 р. на кошти американського мільйонера Авраама Мазера, теж уродженця пригоринського штетла, котрий на ту пору вже не жив. Правда, у ній є згадка про те, що Перец укривався не в Глибочку, а в поблизьких Стадниках.
Праведники без урочистостей: долі Бригіди й Теофіла
І наостанці. 7 жовтня 1969 р. Бригіда й Теофіл Кафари вдостоїлися почесного звання «Праведник народів світу». Церемонії в «Яд Вашемі» теж не було. Увіковічили лише імена рятівників із Глибочка, викарбувавши їх на Стіні пошани Алеї праведників. Ці дані почерпнуті вже з архівної справи М.31.2/515 відділу «Праведники народів світу» єрусалимського меморіалу. Ідентифікаційний номер Бригіди 4034664, Теофіла – 4037644.
У справі написано також, що Гольдштейн, ідентифікаційний номер якого 10018784, пережив шоа (голокост). Інформація базується на відомостях Бригіди Кафар, котрі вона надала 29 жовтня 1946 р. Жінка тоді ще не знала, що Переца забили через місяць після її втечі з Глибочка…
Юрій КУЗЬМІН.
Автор складає подяку ізраїльському дослідникові, колишньому насельнику Рівного, а нині мешканцеві Тель-Авіва, члену групи «Гощанський літописець» Олександрові Курцеру за пошук і надання архівного текстового матеріалу.
Читайте також: Майбутній московський цар навчався у Гощі