Журналістка з Рівного працює у Великобританії і вважає, що в Англії можна добре заробити.
А жити краще в Україні.
Світлана Бекеша зараз живе в Лондоні. До Великобританії вона виїхала не як біженка; складні сімейні обставини змусили її шукати заробіток за кордоном. Як їй вдалося адаптуватися в цій країні, які труднощі перебороти?
Можна сказати, що Світлана пройшла крізь вогонь, воду і мідні труби, але під тиском обставин не опустила руки. Більше того, вона зараз у Лондоні активно підтримує Україну на мітингах, долучилася до волонтерської діяльності.
У Лондоні відчула себе не в своїй тарілці
– Чи складно було потрапити до Великобританії?
– Англія була моєю мрією. Справа в тім, що в цій країні живе моя подруга. Вона багато розповідала про цю країну: красиву природу, архітектуру і, звичайно, про хороші заробітки. Тож на початку 2022 року почала виготовляти візу. У приватній фірмі пройшла співбесіду-консультацію, оплатила всі збори й відвезла документи в посольство Великої Британії в Україні. Але розпочалася війна. На телефон прийшло повідомлення: не приходити і не дзвонити. Чималі кошти, які позичила, потрібно було віддавати… У Варшаві волонтери запропонували легально перетнути кордон за допомогою державної програми «Дім для українців». Цим днем стало 21 березня 2022 року.
В основному англійці доброзичливі, але є винятки
– Як пройшла адаптація?
– Адаптація проходила тяжко. Я реально відчула себе не в своїй тарілці – не могла висловитися і зрозуміти, що від мене хочуть. Зі мною розмовляли швидко, речення зливались у кілька нероз’ємних слів, ковтання звуків. Діалекти. Вимова відрізняється суттєво від тієї, що знала. А вдома …війна і мої рідні. Думки були на батьківщині.
На мої плечі ліг непідйомний мішок труднощів, який перекривав дорогу вперед. За кілька місяців перебування в країні зрозуміла, що особливих зрушень у розумінні місцевих жителів і моєму висловлюванні немає. У мене був шок. Я соромилася бути смішною і помилятися. А на роботу без знання мови ніде не брали. Рятівною соломинкою став уряд країни, який всіляко сприяє іноземцям у вивченні мови. Для українців, які зареєстровані в центрі праці як безробітні, а я була такою, є така можливість. І це дуже допомогло повірити в себе. От би в Україні так зробили для тих, хто не володіє державною мовою!
Мій спонсор (сім’я, яка надала мені житло та інформаційну підтримку) – це чоловік, дружина і двоє малих діток. Вони гостинно прийняли мене у своєму домі. За це просили подивитися за дітьми, собакою, прибрати в помешканні. А коли нарешті допомогли з роботою, почали вимагати оплату… за житло, в т. ч. за попередні місяці перебування в них. Зауважу, як безробітна отримувала 340 фунтів стерлінгів у місяць і приблизно стільки ж мала платити спонсору за житло. Згодом господар помешкання сказав, що цього недостатньо і попросив доплату: «Адже ти отримувала державну допомогу і можеш заплатити!».
Зазначу, це поодинокі випадки, але вони трапляються. В основному англійці доброзичливі; в минулому столітті також пережили війну. Сьогодні більшість із них підтримують Україну.
Кожну вільну хвилину займається волонтерством
– Тяжко було знайти роботу?
– Я відважилася на пошуки роботи і житла самостійно. Скористалася оголошеннями в інтернеті. Вирішила спробувати свої сили покоївкою в готелі «Хілтон». Навіть не уявляла, що це таке. У перші дні не встигала прибрати половину запланованих номерів за восьмигодинний робочий день. Але вчилася і не здавалася, бо дуже потрібна була робота. І саме це допомогло мені з часом вільно почуватися в цій професії.
На чужині ми радіємо кожній зустрічі з земляками. Перші знайомства відбулися з друзями моєї подруги, потім – на мовних курсах і на мітингах за право України жити вільним життям. Тут ми немов рідні й допомагаємо одне одному чим можемо. Якось зустріла на лондонському вокзалі жінку з Маріуполя. Ми просто мовчки дивилися одна одній в очі та плакали. Навіть не уявляю, що їй довелося пережити!
Кожну вільну хвилину займаюся волонтерством: пакую ліки, медикаменти, які відправляємо в Україну, відвідую мітинги. Недалеко від мого житла розташована громадська організація «Союз українців у Великій Британії», куди час від часу ходжу. Тут беру участь у цікавих заходах, акціях.
Можна заробити на житло і навіть подорожі
– Щоб добре жити в Англії, якою тут повинна бути зарплата?
– Лондон належить до найдорожчих міст у світі. Мінімальна зарплата в Лондоні 11,44 тис. фунтів стерлінгів у рік. Це приблизно 560 тисяч гривень у рік. Якщо говорити про себе, то я свого часу працювала на двох офіційних роботах. Із заробітку платила від 400 до 800 фунтів податку. А в кінці звітного року прийшло повідомлення, що ще не доплачено 800 фунтів стерлінгів. І якби їх не повернула, з мене стягували б щомісяця борг з відсотками. Тому в цій країні на двох роботах працювати невигідно. А взагалі без знання мови можна заробити близько 2 тисяч фунтів стерлінгів. Цими грошима можна заплатити за житло, транспорт, послуги, подорожувати, робити покупки.
Мій улюблений і найдешевший транспорт – автобус. Година їзди коштує 1,7 фунта (85 грн). У час пік, як правило, затори. Багато людей, щоб уникнути заторів, їдуть у метро. Але й тут час від часу виникають проблеми – бастують працівники метрополітену.
– Пані Світлано, яка там їжа? Хочеться українського борщу?
– Їжа – це індивідуальне вподобання. Якщо про типову щоденну їжу, то здебільшого її не вживаю. Вона часто не натуральна. Хоча люблю англійські десерти та пудинги. Тут є дуже багато магазинів різних народів: переплітаються аромати високої європейської кухні та вуличної їжі; можна посмакувати французькими бістро та турецькими донерами.
Журналістка з Рівного працює у Великобританії і український борщ готує сама. Продукти для нього можна купити в будь-якому маркеті, а також у магазинах поляків, румунів, литовців, євреїв, турків, китайців, індійців. Працюють і російські магазини, які торгують… українськими продуктами. Нещодавно дізналася, що в Лондоні є й український магазин. Але мені туди їхати дуже далеко – 2,5 години.
Британці стараються менше хворіти
– Від багатьох наших співвітчизників можна почути, що за кордоном медицину не можна назвати зразковою. А що ти з цього приводу думаєш?
– У Лондоні діє національна система охорони здоров’я (NHS). Ця система надає безкоштовну медичну допомогу всім жителям Лондона. Багато хто її критикує за низький професійний рівень, довге очікування операцій тощо. Дехто жартує: ця система розрахована на швидке одужання або на швидку смерть пацієнта. І не лікує хронічні захворювання.
Водночас є плюси. Медичні працівники систематично запрошують на безкоштовні профілактичні огляди, надсилають пробірки для здачі аналізів поштою. За час перебування в Лондоні мені довелося звернутися в NHS з травмою ноги. Впродовж 8 годин чекала свою чергу. Але в результаті після повного безкоштовного обстеження виписали ліки і протез.
Є люди, які обурюються щодо частого призначення парацетамолу. І на це є своє роз’яснення. Бо, кажуть фахівці, він менш шкідливий для здоров’я людини. Тільки у випадку великої необхідності виписують сильніші медикаменти.
Але загалом люди тут стараються менше хворіти, адже лікарняний лист звільняє на час недуги, і майже не оплачується. Схоже, тут з раннього дитинства працюють на зміцнення імунітету. Журналістка з Рівного працює у Великобританії, але душа тягнеться додому.
Англія вся в зелені та квітах, яких навіть не бачила. Немає війни, мирне небо. Тільки тут не дурманять голову наші яблуні, груші, персики. Не вистачає теплих обіймів рідних, спілкування на будь-які теми, де все відносно зрозуміло. Отримуєш лондонську зарплату і радієш, що можеш ще комусь допомогти.
Так хочеться додому! За кордоном можна заробити хороші гроші, але жити треба в Україні!
На фото: Світлана Бекеша біля пам’ятника Вінстону Черчиллю: “Він мій кумир!».
Василь ЗАКРЕВСЬКИЙ
- Хірурга Гощанської лікарні оштрафували за сфальсифікований діагноз ухилянту
Суд виніс вирок хірургу Гощанської багатопрофільної лікарні Василю Заболотному за підробку офіційних документів. Обвинувачений сфальсифікував діагноз чоловіку призовного віку, за що отримав покарання у вигляді 3400 грн штрафу.
Читайте також: Як в Рівному для переселенців мовні курси організували