Журналістка з Рівного працює у Великобританії і вважає, що в Англії можна добре заробити.
А жити краще в Україні.
Світлана Бекеша зараз живе в Лондоні. До Великобританії вона виїхала не як біженка; складні сімейні обставини змусили її шукати заробіток за кордоном. Як їй вдалося адаптуватися в цій країні, які труднощі перебороти?
Можна сказати, що Світлана пройшла крізь вогонь, воду і мідні труби, але під тиском обставин не опустила руки. Більше того, вона зараз у Лондоні активно підтримує Україну на мітингах, долучилася до волонтерської діяльності.
У Лондоні відчула себе не в своїй тарілці
– Чи складно було потрапити до Великобританії?
– Англія була моєю мрією. Справа в тім, що в цій країні живе моя подруга. Вона багато розповідала про цю країну: красиву природу, архітектуру і, звичайно, про хороші заробітки. Тож на початку 2022 року почала виготовляти візу. У приватній фірмі пройшла співбесіду-консультацію, оплатила всі збори й відвезла документи в посольство Великої Британії в Україні. Але розпочалася війна. На телефон прийшло повідомлення: не приходити і не дзвонити. Чималі кошти, які позичила, потрібно було віддавати… У Варшаві волонтери запропонували легально перетнути кордон за допомогою державної програми «Дім для українців». Цим днем стало 21 березня 2022 року.
В основному англійці доброзичливі, але є винятки
– Як пройшла адаптація?
– Адаптація проходила тяжко. Я реально відчула себе не в своїй тарілці – не могла висловитися і зрозуміти, що від мене хочуть. Зі мною розмовляли швидко, речення зливались у кілька нероз’ємних слів, ковтання звуків. Діалекти. Вимова відрізняється суттєво від тієї, що знала. А вдома …війна і мої рідні. Думки були на батьківщині.
На мої плечі ліг непідйомний мішок труднощів, який перекривав дорогу вперед. За кілька місяців перебування в країні зрозуміла, що особливих зрушень у розумінні місцевих жителів і моєму висловлюванні немає. У мене був шок. Я соромилася бути смішною і помилятися. А на роботу без знання мови ніде не брали. Рятівною соломинкою став уряд країни, який всіляко сприяє іноземцям у вивченні мови. Для українців, які зареєстровані в центрі праці як безробітні, а я була такою, є така можливість. І це дуже допомогло повірити в себе. От би в Україні так зробили для тих, хто не володіє державною мовою!
Мій спонсор (сім’я, яка надала мені житло та інформаційну підтримку) – це чоловік, дружина і двоє малих діток. Вони гостинно прийняли мене у своєму домі. За це просили подивитися за дітьми, собакою, прибрати в помешканні. А коли нарешті допомогли з роботою, почали вимагати оплату… за житло, в т. ч. за попередні місяці перебування в них. Зауважу, як безробітна отримувала 340 фунтів стерлінгів у місяць і приблизно стільки ж мала платити спонсору за житло. Згодом господар помешкання сказав, що цього недостатньо і попросив доплату: «Адже ти отримувала державну допомогу і можеш заплатити!».
Зазначу, це поодинокі випадки, але вони трапляються. В основному англійці доброзичливі; в минулому столітті також пережили війну. Сьогодні більшість із них підтримують Україну.
Кожну вільну хвилину займається волонтерством
– Тяжко було знайти роботу?
– Я відважилася на пошуки роботи і житла самостійно. Скористалася оголошеннями в інтернеті. Вирішила спробувати свої сили покоївкою в готелі «Хілтон». Навіть не уявляла, що це таке. У перші дні не встигала прибрати половину запланованих номерів за восьмигодинний робочий день. Але вчилася і не здавалася, бо дуже потрібна була робота. І саме це допомогло мені з часом вільно почуватися в цій професії.
На чужині ми радіємо кожній зустрічі з земляками. Перші знайомства відбулися з друзями моєї подруги, потім – на мовних курсах і на мітингах за право України жити вільним життям. Тут ми немов рідні й допомагаємо одне одному чим можемо. Якось зустріла на лондонському вокзалі жінку з Маріуполя. Ми просто мовчки дивилися одна одній в очі та плакали. Навіть не уявляю, що їй довелося пережити!
Кожну вільну хвилину займаюся волонтерством: пакую ліки, медикаменти, які відправляємо в Україну, відвідую мітинги. Недалеко від мого житла розташована громадська організація «Союз українців у Великій Британії», куди час від часу ходжу. Тут беру участь у цікавих заходах, акціях.
Можна заробити на житло і навіть подорожі
– Щоб добре жити в Англії, якою тут повинна бути зарплата?
– Лондон належить до найдорожчих міст у світі. Мінімальна зарплата в Лондоні 11,44 тис. фунтів стерлінгів у рік. Це приблизно 560 тисяч гривень у рік. Якщо говорити про себе, то я свого часу працювала на двох офіційних роботах. Із заробітку платила від 400 до 800 фунтів податку. А в кінці звітного року прийшло повідомлення, що ще не доплачено 800 фунтів стерлінгів. І якби їх не повернула, з мене стягували б щомісяця борг з відсотками. Тому в цій країні на двох роботах працювати невигідно. А взагалі без знання мови можна заробити близько 2 тисяч фунтів стерлінгів. Цими грошима можна заплатити за житло, транспорт, послуги, подорожувати, робити покупки.
Мій улюблений і найдешевший транспорт – автобус. Година їзди коштує 1,7 фунта (85 грн). У час пік, як правило, затори. Багато людей, щоб уникнути заторів, їдуть у метро. Але й тут час від часу виникають проблеми – бастують працівники метрополітену.
– Пані Світлано, яка там їжа? Хочеться українського борщу?
– Їжа – це індивідуальне вподобання. Якщо про типову щоденну їжу, то здебільшого її не вживаю. Вона часто не натуральна. Хоча люблю англійські десерти та пудинги. Тут є дуже багато магазинів різних народів: переплітаються аромати високої європейської кухні та вуличної їжі; можна посмакувати французькими бістро та турецькими донерами.
Журналістка з Рівного працює у Великобританії і український борщ готує сама. Продукти для нього можна купити в будь-якому маркеті, а також у магазинах поляків, румунів, литовців, євреїв, турків, китайців, індійців. Працюють і російські магазини, які торгують… українськими продуктами. Нещодавно дізналася, що в Лондоні є й український магазин. Але мені туди їхати дуже далеко – 2,5 години.
Британці стараються менше хворіти
– Від багатьох наших співвітчизників можна почути, що за кордоном медицину не можна назвати зразковою. А що ти з цього приводу думаєш?
– У Лондоні діє національна система охорони здоров’я (NHS). Ця система надає безкоштовну медичну допомогу всім жителям Лондона. Багато хто її критикує за низький професійний рівень, довге очікування операцій тощо. Дехто жартує: ця система розрахована на швидке одужання або на швидку смерть пацієнта. І не лікує хронічні захворювання.
Водночас є плюси. Медичні працівники систематично запрошують на безкоштовні профілактичні огляди, надсилають пробірки для здачі аналізів поштою. За час перебування в Лондоні мені довелося звернутися в NHS з травмою ноги. Впродовж 8 годин чекала свою чергу. Але в результаті після повного безкоштовного обстеження виписали ліки і протез.
Є люди, які обурюються щодо частого призначення парацетамолу. І на це є своє роз’яснення. Бо, кажуть фахівці, він менш шкідливий для здоров’я людини. Тільки у випадку великої необхідності виписують сильніші медикаменти.
Але загалом люди тут стараються менше хворіти, адже лікарняний лист звільняє на час недуги, і майже не оплачується. Схоже, тут з раннього дитинства працюють на зміцнення імунітету. Журналістка з Рівного працює у Великобританії, але душа тягнеться додому.
Англія вся в зелені та квітах, яких навіть не бачила. Немає війни, мирне небо. Тільки тут не дурманять голову наші яблуні, груші, персики. Не вистачає теплих обіймів рідних, спілкування на будь-які теми, де все відносно зрозуміло. Отримуєш лондонську зарплату і радієш, що можеш ще комусь допомогти.
Так хочеться додому! За кордоном можна заробити хороші гроші, але жити треба в Україні!
На фото: Світлана Бекеша біля пам’ятника Вінстону Черчиллю: “Він мій кумир!».
Василь ЗАКРЕВСЬКИЙ
- Названо умову, за якої можна буде позбутися дефіциту в енергосистемі
Якщо росіяни повністю припинять обстріли енергетики, то відновити генерацію до наступної весни та літа, щоб усунути дефіцит, цілком реалістично.
Читайте також: Як в Рівному для переселенців мовні курси організували