На кожному концерті артист із Кореччини наголошував, що він родом з України
Знаменитий, неповторний голос нашого земляка – співака Ярослава Євдокимова з Кореччини – багато десятиліть лунав на концертах, телебаченні та радіо. Він користувався шаленою популярністю, а своїми яскравими виступами затьмарював навіть зіркових артистів.
Хоча співак свою творчу кар’єру будував спочатку в Мінську, а потім у москві, він ніколи не забував звідки родом. Часто відвідував рідних, друзів у Корці й Рівному.
З початком повномасштабної війни різко засудив агресію росії проти України. Не побоявся, на відміну від багатьох своїх колег, заявити: «Росія повинна жити по-європейськи. Я думаю, що це потворна країна. Мені так соромно».
Ярослав Євдокимов відійшов у засвіти в серпні нинішнього року у віці 79 років. Нехай його зірка яскраво світить і на небесах.
Дитинство, загартоване випробуваннями
Анастасія Очеретович уже за тиждень після одруження, зазнавши політичних репресій, потрапила до Рівненської в’язниці. Тут і народився майбутній співак.
Батько Олександр Гнатович теж був репресований. Мати віддала п’ятимісячного сина своїм батькам, сама ж опинилася на одному з рудників Норильська.
Вже в післявоєнний час Анастасію Очеретович реабілітували.
Голос, що народився з болю і любові
Ярослав зростав у селі Користь Корецького району. Його виховували бабуся Ярина, дідусь Харитон і рідна сестра матері, тітка Ганна. Дідусь був ковалем, навчав онука ковальської справи і вокалу. Він давав гарні уроки, бо співав у церковному хорі.
Жителі Кореччини гордяться своїм знаменитим земляком. Ми попросили поділитися спогадами про Ярослава Євдокимова Галину Степанець з Корця.
Пам’ять, що живе серед земляків
«Ярослав товаришував із моїм чоловіком Віктором, – говорить Галина Степанівна. – Вони разом навчалися в Корецькому професійно-технічному училищі на тракториста. Хлопець був простий, скромний.
Вже будучи у статусі популярного співака, часто приїжджав до нас, у Корець. Я йому запікала домашню курочку, готувала рибу, інші страви.
Ярослав виступав в нашому місті з концертною програмою на Івана Купала. Послухати його прекрасний спів приходив майже весь Корець, приїжджали люди з навколишніх сіл. Пам’ятаю, вдячні земляки подарували йому бурштинову картину «Корецький замок».
Коли Ярослав побачив мою доньку Ірину в положенні, сказав: «У тебе буде син!». Так і сталося! Він став кумом моєї доньки.
В останні роки свого життя Ярослав дуже хворів, йому зробили операцію. Він мене тоді просив, щоб я про його недугу нікому не розказувала.
У Корці зберігається хата Ярослав Євдокимова. У ній створено музей старожитностей. Тут усе в українському стилі: багато вишитих рушників, старовинні меблі. Ми з сином Романом за нею продовжуємо доглядати.
Мій чоловік Віктор помер у серпні три токи тому. А в серпні цього року не стало і його близького друга Ярослава».
З Кореччини – на великі сцени світу
Актор театру і кіно, один із найвідоміших конферансьє України Дмитро Оскін працював у концертних програмах разом із разом Ярославом Євдокимовим.
«Я багато їздив з артистами як сценічний ведучий їхніх концертів, – пригадує пан Дмитро. – Якось повернувся з гастролей, і тут дзвінок: «Не хочеш поїхати в Єкатеринбург на п’ять днів із Ярославом Євдокимовим?». Чесно кажучи, я вже дуже давно не був вдома, добряче стомився, і їхати знову зовсім не хотілося. Сказав: «А що, на нього хтось ходить?». Бо, крім «Фантазера» і «За Дунаєм», мало що знав.
В Єкатеринбурзі якраз виступав дуже популярний на той час кіркоров. Ми приїхали туди й дізналися: в нього продано приблизно 70% квитків, а в Євдокимова – повні аншлаги. Ба більше, навіть додали ще один концерт. На нього ходила публіка за 40, в більшості жіноча аудиторія – успіх він мав просто несамовитий. Для мене це стало справжнім відкриттям. Отак ми й познайомилися.
Потім була поїздка з концертами до Білорусі. Він приїхав без музикантів і запитав мене, чи не можу когось порадити. Я запропонував київських, які потім працювали з ним понад 10 років.
За ті три роки, коли ми були поруч, таких аншлагів, як у нього, я більше ніде не бачив. Це була якась фантастична популярність.
Хоча працювати з ним було тяжкувато – він людина специфічна. Мені завжди здавалося, що він дуже самотній, хоча постійно в розмовах згадував Ірину, яка згодом стала його дружиною. Одного разу вона була з нами на гастролях – чарівна жінка, просто чарівна.
«Молитва», що стала символом
На кожному концерті він виконував пісню «Молитва». І після цього завжди наголошував, що родом з України. Був дуже патріотично налаштований.
Всі концерти Ярослава Євдокимова відмінили після 2022-го року, коли 76-річний співак написав: «Росія повинна жити по-європейськи. Я думаю, що це потворна країна. Мені так соромно».
У репертуарі співака десятки пісень, багато з яких стали шлягерами. У його творчості чітко простежується й український культурний контекст.
У 2000 році Ярослав Євдокимов брав участь у культурно-мистецькому святі «Чолом тобі, наш древній Корцю!». Неодноразово приїжджав до своїх земляків і на свято Івана Купала.
У 2012 році співак записав альбом «Повернення в осінь», в якому є популярна українська пісня «Два кольори».