На Рівненщині діятиме центр імені Анни Валентинович – «матері польської Солідарності». Таку характеристику обрала редакція журналу «Time» для Анни, складаючи рейтинг сотні найвпливовіших жінок ХХ століття.
Анна Валентинович достатньо відома у Польщі, де опинилася у юному віці. Проте її постать мало досліджена в Україні, зокрема, на Рівненщині. Родом Анна, у дівоцтві Любчик саме з цього регіону. Ідея створення центру, який матиме ім’я засновниці польської «Солідарності» виникла під час Міжнародної наукової конференції. Вона була присвячена українсько-польським стосункам та постаті Анни Валентинович та відбувалася в Острозькій академії у жовтні 2023 року.
Хто ж така Анна Валентинович та чому її шанують у Польщі
43 роки тому на польській корабельні розпочалися протести працівників, які переросли у рух проти комуністичної системи. На суднобудівному заводі імені Леніна у Ґданську 14 серпня 1980 року працівники виступили на захист незаконно звільненої Анни Валентинович. Так, уродженка невеликого хутора Гощанського району на Рівненщині, Анна Валентинович, у дівоцтві Любчик, стала однією із ключових фігур профспілкового руху «Солідарність» у Польщі, який поступово переріс у суспільно-політичний. Нині постать Анни Валентинович називають об’єднавчою у демократичному поступі Польщі та України.
Про що йшлося під час Міжнародної конференції, присвяченій постаті Анни Валентинович
У Національному університеті «Острозька академія» у жовтні 2023 року провели міжнародну польсько-українську конференцію «Солідарність народів», присвячену постаті Анни Валентинович та польсько-українським стосункам. До організації події долучилися представники товариства «W Trosce o Dom Ojczysty» (Турбуючись про рідний дім – українською) за підтримки Канцелярії Голови Ради Міністрів Республіка Польща.
Учасників конференції вітали: ректор Острозької академії, доктор психологічних наук, професор Ігор Пасічник; Генеральний Консул Республіки Польща в Луцьку Славомір Місяк; полковник, викладач Варшавського університету, почесний професор Острозької академії Тадеуш Кшонстек; голова Товариства «W trosce o dom ojczysty» імені Анни Валентинович Ян Карандзей та Гощанський селищний голова Микола Панчук.
З моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну це перша очна зустріч істориків, політологів, журналістів та політиків двох країн на Рівненщині, – говорять в Острозькій академії. «Стосунки українців і поляків мають тисячолітню історію. Анна Валентинович – українка, чиє ім’я слугує символом спільної історії. Вона присвятила своє життя польській солідарності, віддала своє життя за Польщу. Ми пишаємося, що це наша землячка. Знаємо про неї мало і ще дуже багато необхідно досліджувати, щоб розкрити всю сутність цієї людини», – сказав, вітаючи учасників конференції ректор Острозької академії, доктор психологічних наук, професор Ігор Пасічник.
У організаторів конференції виникла амбітна мета – глибоко дослідити та відрефлексувати польсько-українські взаємини, вивести їх на новий рівень, враховуючи події минулого та розвинути політику добросусідства, а також створити центр, який об’єднає інтелектуалів, науковців, громадських діячів довкола вивчення добросусідства між країнами.
«Нині важливо говорити про солідарність та партнерство. Ці поняття лежать в основі сучасних польсько-українських відносин. Та й сама постать Анни Валентинович – це важливий символ поняття солідарності», – зазначив науковець, проректор із науково-педагогічної роботи Острозької академії Дмитро Шевчук.
Дослідження постаті Анни Валентинович
Дослідження постаті Анни Валентинович дозволить розкрити нові аспекти українсько-польської історії.
«Постать Анни Валентинович, одна із багатьох, які єднають українську та польську історію, однак на неї мало звертають увагу. Треба врахувати те, що стосунки між нашими державами не були простими, про що писав у своїй книзі «Тисячу років (не) порозуміння». Упродовж багатьох віків ми жили не просто поруч, по сусідству, а бувши частиною тих самих державних утворень. Це передусім стосується Королівства Польського, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії. Насправді між українцями й поляками насправді набагато більше спільного, ніж ми визнаємо. Хоча в обох країнах існують свої стереотипи. Тому інтелектуалам важливо звертати увагу на постаті, які відігравали важливу роль в історії обох держав, щоб долати стереотипи», – говорить науковець, професор, Петро Кралюк
Голова Товариства «W trosce o dom ojczysty» імені Анни Валентинович Ян Карандзей висловив сподівання, що постать Анни Валентинович, яка має українське походження, стане символом побудови партнерства між двома країнами, яке ґрунтуватиметься на активній співпраці та діалозі.
«Конференція «Солідарність народів» актуалізує цю співпрацю, оскільки ми започатковуємо в Рівному Польсько-український центр імені Анни Валентинович. Тож запрошуємо українські організації до співпраці», – розповів під час конференції Ян Карандзей. Під час конференції говорили не тільки про стосунки між двома країнами та конкретну постать, але про долю цілої Європи, підсумовує Сергій Штурхецький, доцент кафедри журналістики та PR-менеджменту Острозької академії.
Спроби дослідити постать Анни Валентинович на Рівненщині уже були
Ґрунтовні публікації про жінку та її українське походження в українських медіа стали з’являтися завдяки роботі рівненської журналістки Валентини Романюк. Медійниця переклала з польської книгу спогадів про Анну Валентинович «Тінь майбутнього» та підготувала ряд публікацій на основі розмов із родичами жінки, що підтверджувало її українське коріння.
Книга авторства Анни Башановської, видана польською у 1993 році, в Україні виходила невеликими тиражами. Електронна її версія доступна в науковій бібліотеці Острозької академії. У Рівненській обласній науковій бібліотеці можна послухати аудіозапис, начитаний Валентиною Романюк.
Двоюрідна онука пані Анни з Рівного Оксана Любчик розповідає.
«Тішуся, що постаттю Анни Валентинович нарешті зацікавилися, її життєвий шлях вивчатимуть. Біографія цієї жінки – суцільний біль. Вона була рідною сестрою мого дідуся по татовій лінії. Родина була багатодітною. Змалечку Ганна тяжко працювала. Бо хоча родина була заможною, але все забрали більшовики. Із 8 років працювала наймичкою у польського господаря Телесницького, була вивезена до Польщі. Майже 50 років жодного зв’язку з нею родина, яка лишилася на Рівненщині, не мала», – розповідає Оксана Любчик.
Вікторія Назарук
Читайте також: Проєкт «єРобота» допоміг стоматологині з Рівненщини здійснити мрію
- Швейному виробництву навчатимуть у Рівному
Швейному виробництву навчатимуть у Рівному. Потужний навчально-практичний центр швейного виробництва з’явився на базі професійного коледжу.