Учитель фізичної культури Михайло Лісовець уже понад 20 років навчає дітей у школі, яку колись закінчив сам. В умовах відсутності спортивної зали він зумів створити захопливі уроки фізичної культури незалежно від погодних умов.
А участь у проєкті «Грай за рівність» від Klitschko Foundation допомогла йому створити гендерно рівні умови для занять спортом як для хлопців, так і для дівчат.
Вчорашній випускник почав викладати в рідній школі
Михайло Лісовець, учитель фізичної культури в Дроздинському ліцеї села Дроздинь Сарненського району, ніколи не планував стати педагогом. У дитинстві він мріяв бути юристом і навчався на відмінно в цьому ж ліцеї.
Проте далека відстань до обласних центрів і закладів вищої освіти змусили його переглянути плани на майбутнє. Після закінчення 11 класу директорка школи зробила пропозицію, яка змінила його життя: вона порадила обійняти посаду вчителя фізичної культури в рідній школі.
Михайло згадує, що його шкільне спортивне життя завжди було активним, він радо брав участь у змаганнях від шашок до футболу. Тож несподівано навіть для себе юнак вступив до Рівненського університету на заочну форму навчання і вже з 1 вересня почав працювати вчителем у школі, яку полишив як випускник влітку.
Перші кроки у ролі вчителя фізичної культури були бентежними та нелегкими. Вчорашній випускник сьогодні мав викладати предмет фактично своїм друзям. Михайло зізнається, що адаптуватися до нової ролі було складно, але підтримка колективу та власна наполегливість допомогли подолати страх і знайти своє місце в шкільній ієрархії.
«Я дуже хвилювався. Був спортивним хлопцем, але виклик проводити уроки в школі, де я ще півроку тому був учнем, був надскладним. Але на першому ж уроці мої друзі з 10 класу сказали: «Михайле Андрійовичу, не хвилюйтеся. Ви тепер учитель, ми ваші учні й будемо робити так, як скажете», – згадує Михайло Лісовець.
На тренування їздили у критий спортзал за 40 кілометрів
Протягом двадцяти років він залишається вірним своїй школі, попри пропозиції змінити місце роботи.
Село Дроздинь на Рівненщині проходить по кордону з Білоруссю. Михайло згадує, що на початку повномасштабного вторгнення було дуже складно. Багато родин з дітьми виїхали, а ті, хто залишився, не мали змоги постійно підключатися на дистанційне навчання.
Поступово життя увійшло у свій воєнний ритм, навчання стало змішаним, класи почали відвідувати школу поперемінно. Однією з найбільших перешкод у роботі стала відсутність у ліцеї, де навчається майже 800 учнів, спортивної зали.
Проте Михайло не опускає рук: майже всі уроки фізичної культури відбуваються на відкритому штучному полі. А за несприятливих умов уроки переносяться в клас, де діти грають у шашки, шахи та петанк.
Взимку 2016 року учні ліцею були запрошені на районні змагання з футзалу. Діти дуже хотіли взяти участь, але не мали можливості підготуватися до змагань. Щоб не втратити можливість і мотивацію в учнів, пан Михайло домовився з навчальним закладом за 40 км від школи, куди діти двічі на тиждень, за участі батьків, приїжджали тренуватися.
«Відсутність спортивної зали є великою перешкодою, але разом із тим і стимулом до перемог. Навіть попри відсутність критого залу та можливостей для тренувань ми знайшли вихід, і команда нашої школи посіла перше місце на районних змаганнях з футзалу», – розповідає Михайло Андрійович.
Фізичне виховання – це не просто уроки
Для Михайла фізичне виховання – це не просто уроки, а важлива складова розвитку кожної дитини. Він вважає, що фізична активність повинна бути різноманітною, щоб кожен учень знайшов щось до душі. Саме цьому сприяє нова програма НУШ (нова українська школа): впроваджені нові модулі, як-от бадмінтон, алтимат фрисбі, петанк, що дозволяє дітям відчути радість від руху та підтримувати здоровий спосіб життя.
«Жартома кажу іноді своїм учням: подивіться, скільки заробляють спортсмени та співаки. Уроки музики та фізичної культури мають бути важливими, щоб досягти успіху», – каже пан Михайло.
Учитель фізичної культури, за словами Михайла Андрійовича, є провідником для дітей у світ спорту. Учні середньої школи, особливо 5–7 класи, зацікавлені в спортивній активності, знайомстві з новими іграми, і дуже важливо цей вогник зацікавленості зберегти якомога довше. Але, на жаль, нестача інвентарю дозволяє лише поверхневе знайомство зі спортом.
Ця ж проблема не дозволяє приділити достатньо уваги як учням, які роблять значні успіхи, так і тим, кому треба більше часу на засвоєння.
Шанс на поповнення інвентарю
Участь у різних проєктах і програмах для вчителів фізичної культури є шансом поповнити запаси інвентарю для ліцею.
Михайло Андрійович охоче бере участь у всіх активностях, яких для вчителів фізичної культури стає дедалі більше. З часом учитель став висвітлювати свої професійні здобутки в соціальних мережах, це стимулювало розвиватися та брати участь у подальших проєктах.
Навесні пройшов відбір у проєкт «Грай за рівність». Для Михайла участь у цьому проєкті стала можливістю підвищити свій рівень знань щодо гендерної рівності на уроках фізичної культури, а також сприяти розвитку культури гендерної рівності серед дітей.
«Завдяки проєкту «Грай за рівність» вдалося отримати більше практичних знань і навичок для розв’язання проблем, повʼязаних з гендерною нерівністю на уроках фізичного виховання. Поширеною є проблема, коли хлопці відмовляються грати, наприклад, у футбол в одній команді з дівчатами. Ці стереотипи йдуть від суспільства, з родини, тож перед учителем постає завдання зруйнувати їх та обʼєднати дітей навколо спорту, а не розʼєднати проблемою ззовні», – розповідає Михайло.
Одним з розв’язань цієї проблеми стали змішані команди учнів, які вони мають складати самостійно. Учитель дає завдання, що в кожній команді, яка складається з декількох класів, має бути однакова кількість як дівчат, так і хлопців. Першу команду може допомогти сформувати вчитель, а решта учнів вчиться домовлятися, кооперуватися, розподіляти ролі та створювати гендерно нейтральну команду. Завдяки цим акцентам діти будують нові стосунки, а кількість конфліктів і гендерних упереджень суттєво зменшується.
Назар ПЕРЕЙМА
Читайте також: Муніципальна варта Рівного виявила незаконні розмітку в місті та об’єкти торгівлі