Від крижаних просторів Антарктиди до найвіддаленіших куточків світу, де чути голос у радіоефірі, – такий шлях пройшов рівнянин Павло Тарасович. Колишній учасник П’ятої української антарктичної експедиції, а нині викладач Рівненської Малої академії наук, він підкорив одну з найвищих вершин у світі радіоаматорства – здобув американський диплом WAZ, що вимагає підтвердженого зв’язку з усіма 40 географічними зонами планети.
У його житті – неймовірні історії з білого континенту, спостереження загадкових явищ, створення унікального музею «Ретро-Радіо» та виховання нового покоління радіоентузіастів. Це розповідь про людину, для якої зв’язок – не просто хобі, а міст між світами.
Зв’язок зі всім світом
Диплом WAZ (Worked All Zones) – це справжня вершина для будь-якого радіоаматора. Щоб його отримати, треба встановити підтверджений зв’язок із колегами з усіх сорока географічних зон світу.
«До цієї миті я йшов роками, – розповідає Павло Тарасович. – Виконати умови для отримання диплома надзвичайно складне завдання. Потрібно було знайти й встановити зв’язок із аматорами з найвіддаленіших і важкодоступних територій світу – зони канадської Арктики, Океанії, країн Африки, де часто працюють лише тимчасові експедиції».
Це не просто захоплення – це справжня наука, яка вимагає серйозних інвестицій в обладнання, спеціальні антени та глибокої технічної підготовки. Адже треба не просто «зловити» сигнал з протилежного боку планети, а встановити якісний двосторонній зв’язок.
Крига та радіохвилі
Можливо, саме досвід роботи в Антарктиді допоміг Павлові Тарасовичу зрозуміти всю важливість надійного зв’язку. У 2000-2001 роках він був учасником П’ятої української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський», де відповідав за зв’язок між станціями та інтернет.
«Без зв’язку нічого в Антарктиді не відбувається, адже там потенційно високі небезпечні умови для життя», – пригадує полярник.
Шлях до білого континенту для нього почався ще в дитинстві – це була давня мрія. Але щоб її здійснити, довелося пройти жорсткий відбір. Комісію, до речі, очолював перший космонавт України Леонід Каденюк.
«Коли ти там ніколи не був, то уявно бачив на фотографіях, читав розповіді. А коли вже бачиш Антарктиду, бачиш зовсім інший світ», – ділиться враженнями мандрівник.
Коли фотоапарат відмовлявся знімати НЛО
Серед найяскравіших спогадів – незвичайне явище, яке команда з 13 учасників експедиції спостерігала в антарктичному небі.
«Ми бачили незвичайне явище у вигляді круглого шару в нічному небі, мабуть, то було НЛО. Це велика яскрава куля, що зависла в небі. Всі спроби зробити фото увінчалися провалом. То батарея у фотоапараті розряджалася, то знімки згодом виявилися засвіченими…»
А ще були сходження в гори Антарктичного півострова, де Павло Тарасович отримав сонячні опіки, вирішивши зробити «ефектну фотографію» роздягнувшись до пояса на вершині. Сонце на висоті виявилося особливо агресивним.
Від учня до наставника
Сьогодні Павло Тарасович передає свої знання молодому поколінню, керуючи гуртком «Радіозв’язок» у Рівненській Малій академії наук. Його вихованці активно змагаються на всеукраїнському та міжнародному рівні, демонструючи високі результати.
Цього року педагог став лауреатом Премії Верховної Ради України за особливі досягнення в науково-освітній діяльності. А нещодавно в академії відкрився унікальний музей ретро-радіоапаратури, створений із приватної колекції Павла Тарасовича.
Голос з минулого
Музей «Ретро-Радіо» – перший такого роду на Рівненщині. Тут можна простежити всю еволюцію радіоприймачів різних епох. За словами Павла Тарасовича, перша інформація про радіоаматорів-короткохвильовиків у Рівному датується 1929 роком.
«Велика активність радіоаматорських станцій до 1939 року була зумовлена військовою частиною, яка дислокувалася в обласному центрі, а офіцери польської армії були першими радіоаматорами», – розповідає знавець історії.
Виклик самому собі
«Перебування в суворих умовах Антарктиди – це перш за все виклик самому собі», – підсумовує свій досвід Павло Тарасович. Цей виклик він прийняв і в крижаному безмовлі шостого континенту, і в безмежних просторах радіоефіру, де кожен день можна «зустріти» нових людей з протилежного боку планети.
Можливо, саме поєднання полярного досвіду та радіоаматорства дало йому той унікальний погляд на світ, де відстані не мають значення, а головне – це можливість встановити зв’язок, донести повідомлення, об’єднати людей попри всі кордони і континенти.
Читайте також: З 1 вересня працівники ТЦК зобов’язані фіксувати перевірки документів і вручення повісток на бодікамери