Анастасія Лосінець, дипломований кухар-кондитер п’ятого розряду, працювала на комбінаті громадського харчування Володимирецької райспоживспілки протягом 32 років.
Проте коли розпочалася війна, вона приєдналася до 104 бригади територіальної оборони і почала готувати для захисників.
Про це розповів голова Рівненської ОВА Віталій Коваль.
На початку війни, каже, для 104-ї бригади тероборони готували хлопці – слюсар та зварник: як могли і як виходило. А потрібен був професійний кухар. Як тільки дізналася, одразу погодилася.
«А хто ж готуватиме? Я – самодостатня жінка, діти вже дорослі, чоловік працює водієм швидкої допомоги». І жодного разу, каже, не пошкодувала про свій вибір.
У польових умовах вона щодня готувала по 300-350 порцій сніданків, обідів та вечерь. Але найглибший слід залишився в її серці від перебування в Бахмуті, де її рідна бригада тримала оборону місяць.
Її кухня базувалась в одному з підвалів, де стояли холодильні камери, і вона готувала їжу для 600 людей. Жінка пригадує, що кожен день починала з молитви за захисників та за Україну, і всі вони стали їй найріднішими в світі синами та братами.
Невимовним болем увірвалася в її серце розтрощена школа в Костянтинівці: новісінькі книги, яких, вочевидь, іще навіть не встигли відкрити школярі, шматував вітер; усюди – учнівські та вчительські речі. А на дошці напис: «23 лютого 2022-го»… То був останній день навчання.
Анастасія переконалася, що ті, хто знищив школу, не можуть бути людьми.
«Як побачила на власні очі, що ці варвари там наробили, переконалася: їх не можна пускати далі, це ж не люди. У нас тут, на Поліссі, рай, який ми створили власними руками. Тепер його особливо цінуєш», – розповідає Анастасія Лосінець.
Нині вона разом зі своєю бригадою перебуває на Волині.
Читайте також: Втрати окупантів: 580 загарбників знищили українські захисники