Авторські дослідження з майбутньої книги «Як там? Або, куди ідуть українські душі…»
У період російсько-української війни питання культурної пам’яті полеглих українських військових набула особливого значення і в релігійному житті нашого народу. Тут уже пробуджуються пласти пам’яті героїзму їхніх попередників – вояків Української повстанської армії, козацтва, української військової шляхти, отаманів, князів-полководців тощо.
Образ воїна-святого в українському мистецтві
В українському мистецтві полеглі військові герої часто зображуються на іконах серед загальноприйнятих християнських святих. У Свято-Покровській церкві м. Нікополь зберігалася січова ікона з портретом П. Калнишевського, останнього кошового отамана, копія XIX ст. Угорі зображено Богородицю з небесними покровителями Січі – святим Миколаєм і архістратигом Михаїлом.
Внизу розміщений картуш, а з боків – дві групи сивих запорожців, серед яких і Петро Калнишевський. Вони постають як уособлення всього Війська Запорізького й водночас як ктитори своєї церкви. Композиція вписується в контекст Розп’яття Христа, який приніс себе в жертву заради спасіння людства. [Ласка].
Сакральні сюжети у листівках та іконах
На різдвяних листівках Ніла Хасевича бачимо повстанців біля новонародженого Ісуса Христа і Діви Марії, що наголошує на їхній сакральній сутності, причетності до божественості, євангельської ідеї жертви заради спасіння та порятунку. У військовій каплиці Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста на Аскольдовій могилі фрески Марини Соченко.
На центральній іконі під Покровом Богородиці зображені 65 захисників України від часів Київської Русі, Козаччини, Української Народної Республіки, Української повстанської армії до портретів полеглих Героїв Небесної Сотні, добровольців, «кіборгів», військових Збройних сил України. А над ними – Покров Пресвятої Богородиці.
Пантеони пам’яті в сучасних храмах
У храмах окремих українських парафій ПЦУ можна спостерігати сучасні форми пантеонів загиблих військових громади, наприклад, розміщені вздовж стіни храму фотографії чи стенди зі світлинами загиблих Захисників України.
Приклад парафії у місті Березне
Мною було проаналізовано таку практику у Свято-Різдво Богородичній парафії ПЦУ (до 2019 р. УАПЦ) м. Березне Рівненського району Рівненської області: на стіні храму, біля кануну (місця для проведення панахид), розміщені фотокартки загиблих військових Березнівської громади, біля них поставлений окремий свічник, відтак відвідувачі храму можуть окремо вшанувати пам’ять українських військових, які віддали життя за порятунок кожного з нас.
Така інсталяція візуально формує ідею новітніх святих, мучеників. При парафії щоп’ятниці організовано поминальні треби за полеглими військовими, по завершенню яких учасники церковного дійства ідуть хресним ходом до площі, де розміщені банери зі світлинами загиблих військових громади. Там теж священник відслужує літію (фрагмент панахидної треби), присутні покладають квіти та запалюють свічки.
Воїни як православні святі в українських патериках
Так, у переліку православних святих у патериках багатьох українських святинь є військові діячі, які прославилися перед Церквою тим, що зробили багато для оборони українського народу. Серед них відомі постаті преподобних отців Києво-Печерських: Федір, князь Острозький – військовий, державний і релігійний діяч Великого князівства Литовського; Тит Воїн.
Життєпис Тита Воїна як приклад святості
Про нього в написі над його гробом говориться: «Преподобний Тит Воїн, бувши на війні поранений у голову зброєю, ледь не до смерті, і через те облишив воювання. Ледь трохи оправився, прийшов до монастиря Печерського, і, прийнятий бувши від преподобних отців, що тут жили, облікся в чин іноцький контексті обожненості постаті військових, яка принесла в жертву власне життя за інших»; Мойсей Угрин, що в юності був дружинником князя Бориса, сина князя Володимира, згодом потрапляє в полон у Польщу до хтивої жінки; відкинувши її залицяння був катованим і пророкував їй та королю Бориславу, який долучився до цієї справи, скору смерть. Король Борислав раптово помер, а в країні спалахнуло народне повстання [Дива печер лаврських, 2011, с. 94, 108].
Окрім обожнення цих постатей, передусім за оборону віри, держави та народу, підсилення їх героїзації Божим промислом і нагородою вищими силами за благочестя й стійкість у вірі, всі ці святі «відповідають» за «військові питання», до яких віруючі молитовно звертаються: оберігати українських воїнів, боронити нарід від знищення та смерті, наблизити українську перемогу тощо.
Святині на місцях битв як осередки національної пам’яті
У релігійних уявленнях українського народу існує традиція розміщення на місцях масової загибелі військових героїв культових споруд, які не лише маркують такі осередки духовною символікою, але й стають середовищем живої пам’яті крізь призму релігійного культу – храми, монастирі, чернечі скити.
Козацькі могили — монастир на місці битви під Берестечком
На Рівненщині є відразу два таких осередки. Один із них – Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах, розміщений на місці бою під Берестечком. Монастир побудований на місці відомої битви козаків і поляків. За кількістю війська битва під Берестечком була однією з найбільших в європейській історії: загальна кількість учасників перевищила 300 тисяч чоловік. У битві брали участь козацьке військо Богдана Хмельницького (підтримане повстанцями-селянами) і польське військо короля Яна ІІ Казимира.
Через зрадництво союзників-татар сам гетьман опинився в полоні, а його військо – в оточенні поляків. Трагічна для козаків доля битви була неминучою, але наказний гетьман Іван Богун вивів козаків з оточення і врятував 100-тисячне військо. Як зазначає Свєшніков, «…битва на полях сіл Пляшева і Острів…була однією з найбільших подій другого періоду Визвольної війни 1648-1654 рр.» [Свєшніков, 1992, с. 5].
Гурби — монастир на місці бою УПА з НКВС
Інший – Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах – місці бою між військами НКВС СРСР і силами УПА, що відбувся під час переходу частин УПА через німецько-радянські фронти та закінчився тактичною перемогою радянських військ і виходом з оточення українських повстанців. Кількість загиблих військових і цивільних осіб точно не встановлена. Історія монастиря почалася з того, що представники громадськості Рівненщини прийняли рішення вшанувати пам’ять Героїв Гурбенського бою та збудувати в урочищі Гурби Пантеон Слави, в якому будуть перепоховані знайдені останки вояків УПА і солдатів.
А поруч з Пантеоном Героїв спорудити Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах. До роботи над створенням меморіалу було запрошено представників компанії «Ренесанс», які виконували подібні роботи на Личаківському кладовищі. 2006 р. відбулося перепоховання останків знайдених загиблих вояків УПА, 2007-го – перепоховання ще двох знайдених останків і встановлення колони зі скульптурою Божої Матері – Покрови.
Голова «Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» Любомир Горбач зі Львова прозвітував: виявлені в процесі пошуково-ексгумаційних досліджень людські останки учасники експедиції передали місцевій владі. За участі військових 13-го армійського корпусу ЗСУ з Рівного їх урочисто перепоховали 18 травня 2007 року в криптах Пантеону Слави «Герої Гурбенської битви» біля Свято-Воскресенського чоловічого монастиря в урочищі Гурби.
Рештки двох вояків пройшли всі відповідні ексгумаційні процедури у Львові, де було встановлено насильницький характер їхньої смерті. Сотенний «Сокіл» і кулеметник «Калина» [Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах].
Основним релігійним архетипом культу героїв є ідея жертовності задля порятунку свого народу. Можна провести аналогію з жертовністю Христа – ідея приходу Спасителя, визволителя від темної сили, смерті, як негативного завершення, вічної муки та страждань.
Народна пам’ять: свідчення про жертовність воїнів
Зокрема, у с. Городець Сарненського району Рівненської області від Юрок Євгенії Володимирівни, 1955 р. н., я зафіксувала інформацію, яка підсилює ідею жертовних мук воїнів УПА: «Ну а як в цього Шулєкового Матвія…То ше я буля така малєнька дівчинка, кулі його вєзлі комуністи. Руки прів’язані до ручок, а ногі до других сіх… І повезлі до цього, в Гандзюрову хату, то вони туді завізлі його, того хлопця, зловілі без оружия, без нічого. Молоде, було йому 19 год. І тая тьотка вже розказувала, шо вони йому отрежут пальця одного, отріжут вухо, а он говоріть все шо каже, шо «Україна всерівно буде, і ві мене одного заб’єте, а нас сто стане…» То воні взялі язика йому витяглі і ше повисіли на дерево. Таке вироблялі, шо хто його знає…» [Матеріали експедиційних досліджень: Сарненська громада. Ф. 1. Оп. 1. Спр 4/05.04.2023. Архів КЗ “РОЦНТ” РОР].
Як формувався образ національного героя
Такі жертовні дії з боку захисників впливали на формування у світогляді спільнот величі та всемогутності героїв ,зокрема, в нас на Поліссі. Такий приклад, що стосується створення образу національного героя, записано у с. Мульчиці Вараського району Рівненської області від Кутинець Юхимії Олександрівни, 1934 р. н.: «Ето тиє співали, шо Вкраїну будували! Такі ходили ну чоловік 300-400 і ходили Україну будувати.
Вони прийдуть, побудуть да й пошли далі. Вони оно прийдуть, такі хороші люди були. «Ми, – кажуть, – Вкраїну збудуєм. Будем жити добре». Я ету пісню добре запомніла: «Наші жонки, за плечима фйонки. Наші діти, за плечима квіти…». О якесь таке во. Я ше ж мала була, але ето добре спом’янула, шо вони так співали гарно» [Матеріали експедиційних досліджень: Вараська громада. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 1/18.05.2024. Архів КЗ «РОЦНТ» РОР].
Дякую за фото Дежа Брют – воно було зроблене під час хрестин маленької українки Соломійки, донечки дослідників, зберігачів і популяризаторів традиційної народної культури Наталія Ляшук та Андрій Ляшук. Життя триває в моїй Україні… Під пильним оком ЗСУ та небесного покровительства українських Героїв…
Ірина РАЧКОВСЬКА-БАКОВЕЦЬКА
Читайте також: У Рівному відкрили пам’ятний знак на честь захисників Іловайська