Рівненський фотомитець Олександр Харват розповідає світу про війну в Україні не словами, а світлинами. Через міжнародні виставки, конференції та особисті зустрічі він говорить із людьми, які часто знають про Україну лише з коротких новинних зведень.
Для Харвата фотографія давно стала не лише мистецтвом, а й способом культурної дипломатії. Його кадри, виставки й публічні розмови в різних країнах допомагають почати діалог про Україну там, де офіційних заяв часто виявляється замало.
За роки міжнародної роботи Олександр Харват усвідомив просту річ: фотографія може робити те, що іноді не під силу дипломатам.
«Фотографія нас знайомить, об’єднує, здружує, а все, що сприяє культурно-мистецькому розвитку – працює проти війни!» – каже Олександр Харват.
Це не красиве гасло, а підсумок років, прожитих у виставкових залах, на міжнародних зустрічах, конгресах і конференціях у різних країнах світу. Він організовував і проводив проєкти в Рівному й в Україні, бачив, як один кадр здатен почати розмову, якої раніше не було.
«Саме завдяки фотографії я пізнаю світ, а світ через мене пізнає нас, українців, нашу культуру, наше місто Рівне, нашу державу. І це дуже важливо зараз, під час жорстокої агресії терористичної росії», – говорить митець.
Індія, яка мала почути Україну
У ці дні Олександр Харват мав бути в Індії – на Міжнародній фотографічній конференції. Він уже бував там утричі й називає такі зустрічі шансом сказати світу більше, ніж уміщають заголовки.
«Адже світ ще не знає всієї правди, що насправді діється в Україні, не повністю сприймає факт російської агресії», – пояснює він.
Фотомитець планував доповідь на тему «Історія воєнної фотографії» і значну її частину хотів присвятити Україні – війні, яка небезпечна не лише для нас.
Поїздка не відбулася. Але думка залишилася: правду доводиться доносити постійно.
Коли документ сильніший за пропаганду
Олександр Харват не приховує розчарування: деякі країни світу, точніше – їхня влада, й досі толерують агресора, ведуть торгівлю, не засуджують війну росії на міжнародних рівнях. І такою позицією, говорить він, допомагають росії.
Саме тому фотографія стає методом культурної дипломатії.
«Фотографія – це візуальна правда, документ. І коли цей документ доповнити вдалим коментарем, розповіддю автора, пізнання правди стає реальнішим і швидшим за пропагандистське лайно з росії, на яке вони виділяють шалені кошти», – каже фотомитець.
Його висновок простий: Україні потрібно говорити зі світом культурними проєктами, розповідати й показувати не тільки війну, а й свою спадщину.
Чому одних кадрів війни замало
З 2014 року, а особливо з перших днів повномасштабної війни, в різних країнах світу провели багато виставок про наслідки російської агресії.
Та з часом, зауважує Олександр Харват, стає помітно: показ лише війни починає набридати закордонцям.
Вони можуть подумати, що ми дуже войовнича нація, раз так довго йде війна. А російська пропаганда, додає він, надто потужна і впливова.
Тому важливо проводити виставки не тільки про війну – паралельно нагадуючи про неї, але показуючи й інше.
Так, фотопроєкт «Ренесанс образів» добре сприйняли не лише в Україні, а й у Греції, Польщі, Китаї, Італії, Туреччині. У планах – нові міста й країни.
Рівне, яке знають у дев’яноста країнах
В Україні про Рівне кажуть як про столицю фотографії – саме завдяки активності Олександра Харвата, яка триває понад 20 років.
Тут проводять великі міжнародні проєкти: салон «Фотовернісаж на Покрову», Кубок Рівного «Я люблю своє місто, я люблю свій край», конкурс «Life Press Photo», фотопленери.
У Рівному фотомитець створив на особистому ентузіазмі Музей фотографії з унікальною колекцією: фотокамери, аксесуари, книги, світлини.
І цей напрям потрібно розвивати, переконаний Харват, запрошувати колег з різних країн світу – щоб вони потім своїми кадрами розповідали про Україну.
За понад 20 років він зібрав велику колекцію для музею і готовий презентувати її місту. Потрібне лише достойне приміщення для комунального закладу.
«Створений музей стане родзинкою України, яка знаходиться в нашому місті Рівне», – каже Олександр Харват.
Учасниками рівненських проєктів були фотомайстри з понад 90 країн світу. Тут гостювали керівники асоціацій, президент і генеральний секретар Міжнародної федерації фотомистецтва – консультативного органу ЮНЕСКО.
Після війни, вірить фотомайстер, до нас приїде багато гостей, і Рівне має бути готовим стати центром міжнародних культурних зустрічей.
«Не на часі?» – саме на часі
«Можливо, хтось скаже, що не на часі це питання? А я скажу, що на часі», – говорить Олександр Харват.
Культура, на його переконання, завжди на часі, бо саме нашу культуру й історію ворог намагається привласнити і знищити. І тому він знову повертається до своєї головної формули: фотографія об’єднує, фотографія працює проти війни, а все, що сприяє культурно-мистецькому розвитку, стає ще одним кроком до миру.
Читайте також: Обличчя Рівного 150 років тому: у місті презентували альбом портретної фотографії ХІХ століття
Журналіст із понад тридцятирічним досвідом роботи в регіональній пресі. Працює з темами місцевого самоврядування, суспільного життя, історії, культури та розвитку громад. З 2018 року головний редактор газети “Сім днів”
У різні роки був кореспондентом, завідувачем відділу, заступником головного редактора та головним редактором у виданнях «Вільне слово», «Рівне», «Літопис Заходу», «Рівненська газета» та «Сім днів». У 2018–2023 роках очолював редакцію газети «Сім днів» і керував діяльністю ТОВ «Рівненська газета “Сім днів”».
У 2013 році отримав звання Заслуженого журналіста України.