18 травня — день болю і пам’яті для українців. Цього дня ми згадуємо жертв радянських політичних репресій і геноциду кримськотатарського народу. Дві трагічні сторінки спільної історії — різні за масштабами, але єдині у своїй природі: системне насильство, знищення особистостей, переслідування за походження, мову, думку, віру.
Масові репресії: знищення еліти і страх як державна політика
День пам’яті жертв політичних репресій в Україні вшановується щороку в третю неділю травня. Цю дату запроваджено указом Президента у 2007 році. Мета — нагадати про мільйони українців, які стали жертвами комуністичного тоталітарного режиму.
У 20–50-х роках ХХ століття радянська влада масово знищувала інтелігенцію, духовенство, селянство. Пік Великого терору припав на 1937–1938 роки. За офіційними даними, лише за цей період у Рівненській області (на той час — Волинське воєводство та інші території, що згодом увійшли до складу УРСР) сотні людей були засуджені як «вороги народу». Багатьох розстріляли без суду.
Усього, за підрахунками дослідників, в Україні було репресовано понад 1 мільйон осіб, з них понад 140 тисяч — страчено. Ув’язнення, заслання, примусова праця в таборах ГУЛАГу стали долею тих, хто не вписувався в модель «радянської людини».
Депортація кримських татар: геноцид 1944 року
Також 18 травня в Україні — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме цього дня у 1944 році радянська влада почала операцію з депортації кримських татар із їхньої історичної батьківщини — Криму.
За два дні понад 180 тисяч осіб були насильно вивезені до Середньої Азії. Людей вантажили в товарні вагони, не даючи взяти навіть найнеобхідніше. Багато хто загинув у дорозі від голоду, спраги, хвороб. Загалом депортація та її наслідки забрали життя близько половини усіх кримських татар.
Офіційне визнання цих подій як геноциду відбулося в Україні у 2015 році. Цей акт має не лише історичне, а й політичне значення — особливо після окупації Криму росією у 2014 році та нової хвилі переслідувань кримськотатарського народу.
Пам’ять — це опір
Сьогоднішня війна проти російської агресії ще раз показує: пам’ять про репресії, знищення націй і насильство — це не лише данина минулому, а й спосіб протистояти спробам повторити це у майбутньому. Ті самі механізми, що діяли у 30-х і 40-х роках, ми бачимо сьогодні: цензура, знищення інакодумців, депортації, катівні.
Пам’ятаючи про мільйони жертв політичних репресій і геноциду кримськотатарського народу, ми не лише вшановуємо минуле — ми зобов’язані не допустити повторення. І найкращий спосіб це зробити — зберігати правду, підтримувати тих, хто чинить опір, і будувати Україну, де цінуються свобода, гідність і людське життя.
Фото з архіву “Історична правда” Робітники на лісоповалі 1948 рік. Урал. Річка Язва.
Читайте також: Літературний форум – 2025 відбудеться у Рівному
- У Сарнах відбулося нагородження читців-аматорів поезії Тараса Шевченка
У Сарненському історико-етнографічному музеї пройшла урочиста церемонія нагородження учасників та лауреатів VI Міжнародного конкурсу декламаторів поезії Тараса Шевченка. Сарни стали другим містом Рівненщини, де цього року вшанували читців, які зберігають та популяризують творчість Великого Кобзаря.