18 травня — день болю і пам’яті для українців. Цього дня ми згадуємо жертв радянських політичних репресій і геноциду кримськотатарського народу. Дві трагічні сторінки спільної історії — різні за масштабами, але єдині у своїй природі: системне насильство, знищення особистостей, переслідування за походження, мову, думку, віру.
Масові репресії: знищення еліти і страх як державна політика
День пам’яті жертв політичних репресій в Україні вшановується щороку в третю неділю травня. Цю дату запроваджено указом Президента у 2007 році. Мета — нагадати про мільйони українців, які стали жертвами комуністичного тоталітарного режиму.
У 20–50-х роках ХХ століття радянська влада масово знищувала інтелігенцію, духовенство, селянство. Пік Великого терору припав на 1937–1938 роки. За офіційними даними, лише за цей період у Рівненській області (на той час — Волинське воєводство та інші території, що згодом увійшли до складу УРСР) сотні людей були засуджені як «вороги народу». Багатьох розстріляли без суду.
Усього, за підрахунками дослідників, в Україні було репресовано понад 1 мільйон осіб, з них понад 140 тисяч — страчено. Ув’язнення, заслання, примусова праця в таборах ГУЛАГу стали долею тих, хто не вписувався в модель «радянської людини».
Депортація кримських татар: геноцид 1944 року
Також 18 травня в Україні — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме цього дня у 1944 році радянська влада почала операцію з депортації кримських татар із їхньої історичної батьківщини — Криму.
За два дні понад 180 тисяч осіб були насильно вивезені до Середньої Азії. Людей вантажили в товарні вагони, не даючи взяти навіть найнеобхідніше. Багато хто загинув у дорозі від голоду, спраги, хвороб. Загалом депортація та її наслідки забрали життя близько половини усіх кримських татар.
Офіційне визнання цих подій як геноциду відбулося в Україні у 2015 році. Цей акт має не лише історичне, а й політичне значення — особливо після окупації Криму росією у 2014 році та нової хвилі переслідувань кримськотатарського народу.
Пам’ять — це опір
Сьогоднішня війна проти російської агресії ще раз показує: пам’ять про репресії, знищення націй і насильство — це не лише данина минулому, а й спосіб протистояти спробам повторити це у майбутньому. Ті самі механізми, що діяли у 30-х і 40-х роках, ми бачимо сьогодні: цензура, знищення інакодумців, депортації, катівні.
Пам’ятаючи про мільйони жертв політичних репресій і геноциду кримськотатарського народу, ми не лише вшановуємо минуле — ми зобов’язані не допустити повторення. І найкращий спосіб це зробити — зберігати правду, підтримувати тих, хто чинить опір, і будувати Україну, де цінуються свобода, гідність і людське життя.
Фото з архіву “Історична правда” Робітники на лісоповалі 1948 рік. Урал. Річка Язва.
Читайте також: Літературний форум – 2025 відбудеться у Рівному
- Як не втратити квартиру через старий техпаспорт: поради від БТІ Рівного
Оформлення технічного паспорта, перепланування квартири, приватизація чи спадщина — усі ці процеси потребують офіційних документів. Часто рівняни згадують про них тоді, коли постає термінове завдання: продати нерухомість, врегулювати спадкові справи або внести зміни після ремонту. Про те, чим займається міське…