Директорка Рівненського обласного центру народної творчості під час експедиції до своїх рідних пенатів – Соснівської громади – побувала в древньому селі Маринин, назва якого має декілька версій.
Оскільки люблю містичні варіанти, тому схильна до походження назви від літнього божества Марени. А є ще варіанти про найбільшу кількість риби марени в цих місцях, є про місцеву шляхтянку Марину… Але те, що в селі зберігається ще достатньо архаїчних обрядів і народних традицій – найбільше чудо!
Архаїчні обряди та народні традиції
Цього разу моїми співрозмовниками стали марининські старожили – 86-річна Валентина Миколаївна Литвинчук, 76-літні Тетяна Михеївна і Степан Миколайович Власюки.
Розповім лише про найхарактерніші звичаї, обряди і традиції, які побутують у селі Маринин. Так-от, тут готують гречаний кисіль, потравку (гаряча страва суміші м’яса або грибів із пережареною мукою), «холодну» юшку з грибами та оселедцем. А ще тут печуть короваї з прикрасами рослинної орнаментики та кидають всередину копійки. Кому попаде при діленні короваю, має принести їх молодятам, бо то їхній весільний оберіг.
Коли в Маринах обирають місце для будівництва хати, то печуть три булочки. Їх кладуть на ніч на три кутки згідно з її майбутнього розміщення у дворі. Якщо ніяка тварина не надгризе, то так і планують. А як надгризе – зміщують кут. За традицією коли завершують будівництво будинку чи іншої домашньої споруди, то роблять «квітку». На кут зведеної будівлі ставлять букет із квітів чи гілок сосни, якщо це взимку. Що символізує вдале завершення будівництва й оберіг від всього злого. Також роблять дідух, який зберігають у хатах на покуті біля ікон десятками років – його періодично миють, сушать, приводять у порядок. Він служить оберегом не тільки для дому, але й для роду.
На Водохреща марининці малюють вогнем свяченої свічки на верхній частині дверної коробки хрестики для оберегу дому від нечистої сили. До сьогодні в селі зберігається поминальний обряд святкування Дідів. Це уявлення про прихід перед поминальними батьківськими суботами та на Святвечір душ померлих родичів. Для них залишають на ніч вечерю і ложки за кількістю померлих членів роду найближчих кілька років. А от якщо в нареченої чи нареченого до одруження помер хтось із батьків (або сирота з дитинства), то йдуть на кладовище і запрошують померлого батька чи матір до себе на весілля.
Життєві історії
У Марининах досі виготовляють з пір’я подушки та ковдри. Ще багато цікавого записала. А найщемніші – життєві історії, які кожен з моїх співрозмовників носить у своїй пам’яті як складну і непосильну ношу… Вразило багато чого, але найбільше ось що. Тетяна Михеївна дуже багато молиться до Миколи Угодника. В день його пам’яті наприкінці 30-років знищили всю сім’ю її ще маленького батька (а він залишився) – прокололи штиками. Зі спогадів родини, «десятирічна тітка довго ще не могла вмерти, її знайшов сусід у полі зі штиком у грудях. Витягнули, аж тоді дівчинка одойшла до Бога…» Так і залишилося 19 грудня трагічним днем їхньої родини вже в третьому поколінні…
Натомість Валентина Миколаївна – обдарована рукодільниця – вишиває ікони. Їх дуже багато! Вся хата у вишитих іконах. Краса неймовірна!
Повернулася з малої батьківщини натхненною новими знайомствами у своїй рідній громаді. А також цікавим етнографічним матеріалом для архіву нашого центру народної творчості.
Ірина РАЧКОВСЬКА-БАКОВЕЦЬКА, директорка Рівненського обласного центру народної творчості
Читайте також: Через грип і ГРВІ у рівненському “воднику” запроваджено карантин
- Лінійний прискорювач планують запустити в протипухлинному центрі у Рівному
Запустити лінійний прискорювач та відновити будівництво майнового комплексу планують у Рівненському обласному протипухлинному центрі у 2025 році. Роботи із запуску дороговартісного та сучасного апарату – лінійного прискорювача “Elekta – Harmony” на стадії завершення. Орієнтовна вартість цього проєкту – понад 15…