Прощання із Героями відбудеться в четвер, 22 лютого, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають їх на кладовищі “Нове”…
Петро Байдан народився 20 червня 1970 року у Рівному. Закінчив школу-інтернат, а за тим здобув фах столяра-тесляра у ПТУ №38. Строкову службу в армії проходив у далекому Владивостоку у військах спеціального призначення морської піхоти.
Після повернення з армії понад 10 років працював за спеціальністю у парку культури імені Тараса Шевченка у Рівному, за тим — на будівництвах в Україні та за кордоном. Та в останні роки працював будівельником на ТзОВ фірма “ОВІС”.
Дуже добрий, спокійний чоловік, який готовий віддати все для рідних, максимально підтримати й допомогти. Справжній рибалка, що проводив чимало часу з вудкою на водоймі. Люблячий чоловік та батько. Петро надзвичайно чекав народження донечки, якій іще немає і трьох років, був люблячим вітчимом – справжнім татом для 21-річної Анни та 12-річної Маріанни – донечок дружини від першого шлюбу. Саме захист дітей і вважав своїм головним обов’язком.
“Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Петро відправив мене з дітьми за кордон. А сам залишився чекати повістку. Його мобілізували у травні 2022 року. Він спокійно сприйняв це, говорив, що повинен нас захищати, що хто ж, як не він. І це попри те, що він має сина з інвалідністю від першого шлюбу. Його нічого не стримало. Невдовзі отримав поранення. Тоді говорила, щоб подумав про демобілізацію, але Петро був переконаний у своєму і знову повернувся до війська,” – розповідає дружина Героя Наталія.
Петро разом з побратимами брав участь у бойових діях на Донеччині, Луганщині, Харківщині… Він мав чимало планів після повернення додому, прагнув спостерігати за тим, як ростуть діти, але… 53-річний головний сержант Петро Байдан загинув 29 жовтня 2023 року під час штурмових дій на Харківщині…
“Він довгий час вважався зниклим безвісти. Як з’ясувалося, він загинув на тимчасово окупованій території. Лише напередодні нового року під час обміну тілами вдалося повернути його в Україну… Тепер він нарешті знайде спочинок…” – каже дружина.
Вадим Малахов народився 2 вересня 1970 року у Рівному. Закінчив місцеву школу №23, а за тим здобув фах слюсаря у професійно-технічному училищі №10. Багато років пропрацював за спеціальністю на ПрАТ “Рівнеазот”.
Надзвичайно добрий, спокійний, стриманий… Вадим все намагався робити для своєї сім’ї — дружини Антоніни та єдиного сина Артема.
“Строкову службу в армії Вадим проходив іще за часів союзу, але коли в липні 2023 року отримав повістку, сприйняв все спокійно. Пройшов медкомісію та вирушив на навчання. Вже там його спрямували до прикордонників. Він проходив навчання, а потім направили на службу на Донеччину,” – розповідає дружина Героя Антоніна.
Про військову службу рідним Вадим практично нічого не розповідав. У нього все зазвичай було “нормально”, і жодних подробиць про будні на самісінькому “нулі”. Він більше переживав про єдиних рідних людей, які в нього залишилися, прагнув повернутися до них додому…
На жаль, 17 лютого 2024 року 53-річний старший солдат Вадим Малахов загинув під час бойових дій на Донецькому напрямку…
Джерело: Рівненська міська рада
Читайте також: У Здолбунівській громаді 22 лютого проведуть в останню земну дорогу Героя